В пошуках весни на Боржаві. Мріяла про крокуси,а знайшла підсніжники.

Нарешті після 1,5  місячної розлуки  з горими, я  все-таки  вибралася  хоч і на одноденку, але в гори, туди де  зупиняється час де інший вимів. Погода за всіма прогнозами  мала бути теплою і сонячною. Я вже втратила всі надіїї ,що цими вихідними потраплю в гори, вже думала про сольний похід, але в  останній день я знайшла напарника для походу, вирішили іти на Боржаву- це один з улюблених  моїх маршрутів   ідучи Мукачівською електричок.

 23 березня 2014 р. неділя  виїзд   з  головного вокзалу  поїзд   808  Львів-Мукачево відправляється  в 7,02 год,  ми добігаємо і сідаємо в потяг.  Квиток Львів-Воловець 23 грн. Через вікно роздивляємося краєвиди гір, один погляд на ці села і рельєфи природи наповнює мене чимось, якоюсь енергією і спокоєм.

Автор усіх фото статті: О.Гавришко

Воловець в хмарах

 Наша станція, Воловець,  ми приїхали  в 10 00 год ранку. Так як ми мали деякі негаразди по прибутті на Закарпаття, то вийшли на маршрут від вокзалу в 12 00 год дня. Вирішили  підніматись через г.Плай  1330 м маршрутом, той, що біля ЛЕП,  пологішим, але вже не таким пологим який іде  лівіше. Вже вкотре ідучи селом майже при підйомі на маршрут  вівчар випасав овець. Ідучи відкритою місцевістю пізніше заходимо в ліс і  ідемо автомобільною дорогою, по дорозі  з’їжджали екстремали на мотоциклах і квадро циклах, за  40 хв ми були біля джерела, вже при виході з лісу. Пройшовши трохи ми вийшли з лісу і дійшли до Старої сироварні  висота якої 1156 м .

Як завжди при підйомі на Боржау випасаються  вівці

Я пішла оглядати сироварню вже в котре ідучи тим маршрутом, але якось спішучи не мала часу і змоги роздивитись сироварню з середини. Та ще може ніхто не підганяв. Вид  з  беттоних  вікон  старої сироварні  нагадував  мені чимось вид зі схожих вікон г. Піп Івана Чорногірського (моєї улюблнкної вершини).

Стара сироварня на Боржаві  1156 м 

Вікно старої сироварні(Боржава)

Крізь вікна старої сироварні

Розмітка  на Старій сироварні 1156 м

 Вийшовши до  вказівників біля Сироварні ми почали  обговорювати куди ідемо і що в нас по часі. Я пропонувала пінятися до  г.  Плай відпочити і неспіша до низу. Андрій же  незважаючи на наші ранішні  неприємні пригоди, хотів іти через г.  Темнатик і  г.Дзьомбик до Воловця. Я не дуже була згідна, бо часу в нас було впритичку до відправки потяга Мукачево –Львів 17 41 год. Тож від сироварні звернули ми на праву сторону .По дорозі нам зустрілися велосипедисти  і  ціла шеренга  хлопців з керівником, цих дітей було багато з 15 чоловік напевно, але вдягнені вони були залегко, тож як ми тільки піднімалися ті діти вже спускалися і керівник їхній нас попередив, що та хребті дуже вітряно. 

Отака дорога до г.Плай

 В далині г Плай 1330 м

Траверснувши  г.Плай по  праву сторону і звернули  на хребет,  по праву сторону вітер дійсно був сильний. Вийшовши на висоту   г.Плай ми побачили чудовий Боржавський хребет весь засніжений, сніг був тільки по ліву сторону хребта , г.Великий Верх   була в снігу. 

Політ над Боржавським хребтом

Споглядаю краєвиди Боржави

В далині г.Стій найвища вершина масиву Полонина Боржава

Боржавський хребет в далині

Хребет Боржава

 Весняний Боржавський хребет в снігу

Мене так манив цей білий сніг я хотіла туди до нього, але Андрій не був в захваті від моєї ідеї і хотів по праву сторон хребта на  г.Темнатик, бо він  ще там не був. 

По при сильний вітер ми ішли вперед  по всі боки були чудові краєвиди, люблю ходити хребтами, там всю красу видно.Я ішла і милувалась тими красотами, фотографувала ці  майже весняні пейзажі. Пройшовши один вказівник під г.Темнатик 1254 м за 800 метрів  біля 15 00 годми дійшли до г.Темнатик  1343 м– вершина з  металевим вказівником, не затримуючись довго на вершині і  йдемо далі. 

Під г.Темнатик 1254 м

Під г.Темнатик, вказівник

г.Темнатик 1343 м

Спуск з г.Темнатик 1343 м

Спуск з г.Темнатик, майже осінь....хоча на календарі  весна....

В далині вже виднілась Православний залізний хрест- г.Дзьомбик(Цицька), по ту сторону хреба минувши г.Темнатик снігу вже не було, а хребет нагадував скоріше осінь. По дорозі до г. Дзьомбика  було кілька скельних утворень, Андрію було цікаво полазити по них видряпавшись на чубок. Чим далі ми ішли,  лівіша частина Боржавського хребта з білим снігом на вершинах все далі і далі віддалялася від нас, а цей сніг мене так манив. Дійшовши до г.Дзьомбик (Цицька) 1215 м  до якої іде перепад висот на горі стоіть великий  залізний  православний хрест. На вершині ми зробили єдиний привал за весь похід, вирішили пообідати і попити чаю, вітер так і не вщухав, небо затягувалося хмарами. По дорозі на цьому відрізку з г. Плай до г. Дзьомбик нам не зустрічалося  жодного туриста. Час було іти далі спускатися в Воловець. Кілька фото на фоні  г.Дзьомбик (Цицька) і ми рушаємо далі. 

г.Дзьомбик (Цицька)  1215 м на фоні Воловця

Скельні утворення по дорозі на г.Дзьомбик

Небо захмарюється над Воловцем

Краєид з гори Темнатик

В далині г.Дзьомбик (Цицька)

г.Дзьомбик (Цицька) 1215 м

Дорога від вершини спочатку іде  добра, а як оминувши  останні камені по праву сторону між ними іде стежка, стежка ця всю дорогу не чітка, тому самому потрібно додумуватися куди іти головне триматися правої сторони, хоча можна і лівої, тоді вийдете теж на дорогу але іншу, але яка веде в село Воловець. Спускаючись  і ідучи лісом Андрій побачив підсніжники, я спочатку їх не бачила, а пройшовши далі, ними був вкритий цілий ліс. Таке чудо я ще ніколи не бачила, я себе відчула  як в казці про 12 місяців, як дівчина шукала підсніжники.

Підсніжний білосніжний занесений до Червоної книги України

Весь ліс вкритий підсніжником білосніжним

порхавки після зими

 Я думала підсніжники вже відцвіли, а їх було так багато, вони росли купками поміж жовтого  листя. Хотіла їхати шукаи крокуси на Чорногору, а знайшла підсніжники  і весну на Боржаві. Ми трималися правої сторони за пів години вийшли з лісу де бачили Воловець, але коли очі побачили кінець лісу- це вже не привід радіти бо далі в будь якому місці дороги немає, є чагарники,ожини, повалені дерева. Такий відрізок  дороги не великий пізніше виходимо на  штучну дорогу, тобто не природню, а вириту якоюсь технікою і вже нею виходимо на сільську дорогу. Ідучи в пришвидшеному  темпі  ми дійшли до станції Воловець в 17 10 год, в нас ще було 30  хв в запасі до потяг. Хоч і з труднощами, які  в нас були з ранку в Воловці, але  поставлений маршрут був  пройдено, вершини підкорено, а основне знайшли весну і підсніжники.

День  був чудовий, погода радувала, очі не втомлювалися дивитись на  краєвиди навколишніх  гірських масивів, свідомість відпочила від шуму і суєт, я зарядилася хорошою енергетикою і набралася  весняної сили.  

   Заміри  по часі на маршруті Воловець-Стара сироварня- г.Плай траверс-г.Темнатик-г.Дзьомбик(Цицька)-Воловець

 12 00  год. вийшли на маршрут з вокзалу у Воловці

 12 30        недобудована  хата,зелений дах початок підйому

 13 10        вийшли на автомобільну дорогу,яка іде лісом

 13.40        біля Старої сироварні

 14 10        біля г.Плай 1330м

 15 00        біля г.Темнатик 1343 м

 15 35        біля г.Дзьомбик(Цицька) 1215м

 15 52        спуск від г.Дзьомбик до Воловця

 16 30        вийшли з лісу  спуск по хащах на дорогу

 16 50       біля  недобудованої хати з зеленим дахом

 17 10       на Вокзалі у Воловці

Зимова мандрівка на Закарпаття до метеостанції Плай на висоті 1330 м.н.р.м.

Метео і лавинна станція на г.Плай 1330 м.н.р.м.

Не встигла я приїхати з Яремче  як  мені захотілося  знову  в гори туди де сніг і зима.  Вагались довго між  одноденними маршрутами, вибрали  полонину Боржава- гірський масив Українських Карпат. Погода особливо не обіцялась бути хорошою, обіцяли дощ і сніг, але наше бажання походити горами було сильніше за примхливу погоду. Конкретного плану не було, ми розуміли,  що зимою коли вже в 17 00 год особливо по Боржаві не походиш. Тож вирішии іти через стару сироварню, а там куди вспіємо по дорозі на г. Великий верх. Запасний варіпнт був   г.Плай. Наша команда в складі 4 людей: Мирослав, Ростислава, Костянтина і мене Олі  була готова підкоряти вершини. Тож збір на головному  вокзалі, виїзд  потягом  Львів-Мукачево  в  7 02 год  зі Львова, а у Воловці ми були 10 00 год. Мукачівка тепер їде швидше, не зупиняючись біля кожного стовпа і це плюс. Ціна повного квитка до Воловця  23.5 грн. В потязі не дуже багато  людей, але туристів які ідуть в гори, як  ми, теж вистачало, це радувало, що не одні ми такі божевільні. В потязі час проходить швидко ми розповідаємо різні історії, циганський ансамбль  співав пісень. Він напевне прийшов  на зміну колоритному цигану, який завжди наряджався  і малював губи.

Підйом до старої сироварні до жовтого маркування

Вид на Воловць. Дорога до сироварні.

 На  Боржаві в  останній раз я була в 2012 р. Дороги до старої Сироварні (старої, розваленої, цегляної, двоповерхової будівлі),  я знала 2: стрімку через  електрод роти(ЛЕП)- цей підйом я вже давно не практикувала., бо він був виснажливий і другий маршрут  знала пологіший підйом  через ліс жовтим маркування. Ростислав вирішив нас вести своєю дорогою, ми хотіли скоротити  шлях, тож пішли дорогою по селі і дійшли до нової  дерев’яної хати, перейшли річку по мості  по ліву сторону і рушили дорогою вгору. Тут вівчар випасав табун овець. Ішовши  в низу від залізничної станції Воловець  по сільській дорозі там панувала ще осінь, починаючи підйом  дорога вже трошки була вкрита снігом. Піднімаючись вирішили зробити собі перекус, посиділи посміялися і пішли далі. По праву сторону виднілася г.Дзьомбик (Цицька) 1215 м. Вийшовши на широку  дорогу  де жовте маркування, тут снігу було вже більше. 

дорога по лісі

г.Дзьомбик( Цицька) 1215 м

Стара сироварня 1156м

Розмітка на старій сироварні 1156 м

Будівля старої Сироварні на Боржаві 1156 м

Вид на стару сироварню і Воловець

Зима чаклує над травою.

Афени обмерзли льодом.

Дорога на  г. Великий верх ,штормить.

Штормить біля старої сироварні на полонині Боржава.

12 40  ми дійшли  до  джерела, поповнили запаси води, посиділи відпочили.  В 13 10 год  ми піднялися   до старої сироварні  на висоті 1156 м. Біля сироварні почався сильний вітер і сніг, видимість була погана, добре, що дорога пряма іде і легко орієнтуватися. За 20 хвилин  сильний вітер  трохи вщух, але краєвидів навкруги так і  не було вино  через  білу імлу. Відео  як   завівав вітер біля старої сироварні можна глянути  тут . Ми вирішили звернути  на  ліву сторону  обійти кругом і піднятися на г.Плай. Ззаді г.Плай вже як іти  дорогою на г. Великий верх  снігу було менше. Зима давалась в знаки  дерева і ялинки були  вкриті  інієм. Щоб скоротити дорогу на г.Плай ми  звернули  на пряму в афени  та  ішли ними піднімаючись до Плаю. Тут зима   і вітер вже почаклували над природою травою і афенами, бетонними стовпцями, вкривши  їх  оригінально снігом.

По дорозі на г.Плай

Зимовий ліс посеред гір 

Зима чаклує над афенами і ялинками.

Зимові розписи  на стовпці по дорозі на г.Плай

Засніжені  поля афенів( чорниць)

 В 14 15год ми на  вершині Плай 1330 м. З вершини не було видно краєвидів так як все окутала біла пилина і туман. На вершині   розташована  метео і лавинна станція, дані з якої використовують для прогнозу погоди на всю Західну Україну. Антени і передатчики вкриті снігом, навіть бетонні споруди станції облипли снігом. На горі було весело іцікаво роздивлятись ці засніжені пристрої, антени, споруди.До речі, цікаво, що у 1969-1970 роках тут начальником загону працював В'ячеслав Чорновіл. Це засвідчує відповідний пам'ятний знак, встановлений неподалік.

затуманена Боржава

дорога на г.Плай 1330 м над р.м.

вид на хребет Боржава

Вершина  г.Плай 1330 м

Вказівник на г.Плай

 Антени на вершині г.Плай

Бетонні будівлі метеостанції на г.Плай

Памятний знак Вячеславу Чорноволу на г.Плай

( автор усіх фото статті:О.Гавришко)

В 14 40 год  спускалися  з старої сироварні  коротшою дорогою по електрод ротах (ЛЕП), вона хоч і крутіша, але спускатися швидше ніж в обхід. В 15 40 год ми  спустилися вже до низу. В низу нас чекав  сюрприз   болотяна дорога, тож я трекінговими палицями виміряла глибину болота, щоб мене не всмоктало. Пройшовши  болотяні дороги  ми  зробили собі перекус біля старої пилорами. Щось ми скоро спустились, як би знали то ще б могли збігати до  г. Великого Верху. В 16 00год ми  вийшли  від нової хати на розвилці,  в 16 40 год  ми  вже на вокзалі у Воловці.  Пємо чай,  доїдаємо все, що недоїли,  чекаємо потяг  Мукачево- Львів який має прибути в 17 39 год, білет купили завчасно ще зранку ціна квитка 23,5 грн.

         Ось і наш потяг на Львів, студентів багато, ми трохи змучені, але щасливі їдемо додому. Мандрівка була чудова, погода порадувала, хоч сонця не дуже світило, щоб роздивитись краєвиди, але і дощ не падав, а це вже радісно. На  вершині г.Плай  зима порадувала своїми витворами,  і снігом , відчувалося, що зараз січень місяць і зима на дворі. Потяг прибув в 20 45 год до Львова. Погода у Львові осіння, а перед очима  майорять ще ті  біло-зимові краєвиди Закарпаття