Моє перше знайомство з древнім італійським містом Orvieto або невідома Італія.

Місто Orvieto. Italia.  (автор фото:О.Гавришко)

Древнє місто- фортеця в Італії.Будівництво міста тривало близько 600 років.

    Подорожуючи   літом автомобілем  по Європі, дорогою на Рим 2012 року, ми побачили старе місто з червоної цегли, здалеку воно виглядало як древнє місто Римської імперії ( які я бачила у фільмах і на фото). На перший погляд не можливо зрозуміти чи то місто, чи музей під відкритим небом, чи інша цивілізація, щось посеред пагорбу оточене зеленими деревами і насадженнями.
   Зупинившись на оглядовому майданчику, де зупиняються авто, щоб можна було зробити фото і роздивитись  дивне чудо крізь зближення об'єктиву фотоапарата (він замінив трошки біноколь). Добре видно було високу вежу з годинником, різні споруди- тоді тільки можна було здогадуватись, що воно таке (а уява і цікавість вирували в голові). Таким то було моє перше знайомство з тим невідомим мало розрекламованим містом.
   Приїхавши додому до рідного Львова, маючи час, я  вирішила хоч щось знайти  про загадкове місто чи поселення. Дивно, але  я не знала з чого почати мої пошуки. Місце де ми зупинялися на оглядовій площі, я не знала де воно знаходиться. Знала тільки, що воно по дорозі на Рим, а де  саме те місце знаходиться, я  тоді не знала, що то воно взагалі таке там було. Переглядаючи свої фото з фотоапарата я побачила сфотографовані на оглядовій площі, де ми зупинялися кілька італійських назв, ввівши одну таку назву з фотографії DELVEDERE Orvieto  в  google maps мені вибило місцевість, а потім глянула в google фото і ось знайшла -це місце, тобто місто Orvieto. Зображення було схоже як на моїх фото. Спочатку мене google трохи заплутав і я шукала інформацію  про зовсім інше італійське місто Gitta della Pieve, та навіть багато чого написала, але потім переписала, google довіряй, але провіряй (от як бувають в пригоді фото- цінний матеріал як доказ, як свідки подій, які знають більше нас).
   На українській мові про місто Orvieto, я знайшла кілька речень, трошки з Вікіпедії (а цікавила саме історія розвитку міста, походження   і що там було колись). Довелося перекладати італійські статті і матеріали,  звичайно за допомогою google перекладача, бо я за час перебування в Італії ще добре не вивчила італійську  ( ну за 6 днів  не можливо вивчити мову, запамяталось кілька речень, словосполучень, та й в Італії майже усі знають англійську мову).
  Тож поділюся з вами своїми перекладами і зібраним матеріалом про це місто, може і ви колись відвідаєте його. Більшість перекладених  італійськмх статей я скортила  і виділила як на мене найголовніше (бо про місто Orvieto  на італійській мові достатньо багато статей). Тож мій опис міста і історія не є з першоджерел, а з друкованих інтернет джерел. Дивно, що таке старовинне місто і так мало розрекламоване, а може  то і на краще.

     Orvieto- древнє місто фортеця в Італії, яке розмістилося на вершині вулканічної гори на висоті 325 метрів над навколишньою рівниною. Місто муніципалітет розташоване в регіоні Умбрія і в провінції Терні. у давнину Orvieto було самостійне місто-держава ( яка складалася з одного міста і навколишньої території). Населення міста на 2010 рік становило 21 130 осіб. Місто на карті google  

    Сучасне місто Orvieto розташоване на відстані близько 100 км  на північ від Рима, 50 км на пд-зх. від Перуджі та 50 км на захід від Терні. Поселення на високій скелі, що панує над усією навколишньою долиною, виникло не  пізніше VII ст.до н. е. Його мешканцями  були етруски- давні племена, що населяли в  І тис. до н.е.північний захід Апенінського півострова- область, яка називалася Етрусія (зараз Тоскана), які створили розвинену цивілізацію, що передувала римській цивілізації.

Етрусія. Колись місто Вольсінії тепер  місто Orvierto ( фото з Вікіпедії)

    Етруски заселяли дану місцевість сучасного міста Orvieto V тисяч років тому і дали місту назву Велцна. Дана місцевість була найважливішою з конфедерації етруських міст і, як вважають археологи, їхній релігійний центр. Велцна грала провідну роль у союзі 12 етруських міст -держав. Тут знаходився храм  Вольтумна, в якому на різні свята  і наради збиралися  представники усіх етруських громад. Святилище богині Нортії було відоме тим, що в його мур кожного року забивався один цвях. Етруски вважали, що  коли для нових цвяхів не буде більше місця- їхній народ зникне. Заразз в місті Orvieto знаходяться етруські руїни і залишки стіни, яка існувала більше 2000 років тому. У місті   знаходиться етруський некрополь під назвою Туфове розпяття ( Crocefisso di Tufo). Воду до міста  постачали з глибокого колодязя  Pozzo della Cava, глибина якого 36 метрів.

    Етруски міста Волзин не пощастило з сусідами :вони оселилися в безпосередній  близькості від Риму. Римляни постійно атакували Волзин і в 265 році до н.е. вщент зруйнували місто. Тоді етруски змушені були тікати на пд-зх. і осісти  на берегах озера  Болсена (Bolsena). Римляни називали Велцну Волсиніями, то й нове місто отримало ім'я Вольсинії Нові або ж просто Вольсинії. Життя на місці колишньої Велцни відновилося наприкінці античності, коли жити на відкритій рівнині знову стало небезпечно. Пагорб із етруськими руїнами іменували "старим містом", тож і поселення отримало трохи переінакшену назву Orvieto. Роль міста зросла тоді, коли до нього з менш захищеної Больсени була перенесена резиденція  єпископа. У V ст.  римлян  замінили готи, потім Італію відвоювали  візантійці, а їм на зміну прийшли лангобарди. Лангобардські герцоги  контролювали  місто до Х ст., коли місто здобуло самоврядування. Вже в VII ст., місто прославилося економічним процвітанням - з виробництва кераміки  і бронзи. З 1201 Р. місто мало самоврядування на чолі з Подеста- глава виконавчої та судової влади. У  місті Orvieto  три сім'ї відігравали важливу роль: Моналдесчі, Філіпесчі і Альберічі. До наших днів збереглася сім'я Альберічі. Місто стало одним з культурних центрів тоді коли Фома Аквінський  викладав в місцевому університеті (Студіум). Сьогодні в місті діє філія університету Перуджі. Місто  у вигляді середньовічної общини, поширювало свій вплив на навколишні поселення, поки в XIV ст. епідемія  "Чорної смерті"- пандемія бубної чуми  не знищила велику частину населення Orvieto. У 1527  році, коли французькі солдати розграбували Рим, місто послужило притулком італійському папі Клименту VII (з родини Медичі). Після цього випадку місто стало частиною Папських Держав, і служило папським двором, а також притулком для 32 римських пап.

     В розбудову міста Orvieto було залучено 33 незалежних архітектора. Робітників було задіяно  стільки, що можна було спокійно збудувати хмарочос. Будівельні роботи  в місті тривали більше 600 років.

   Місто здавна славилося виробництвом вина. Римляни з незапам'ятних часів виробляли в долині  біля підніжжя міста Orvieto знамените вино. Римляни називали його "Рідким Золотом".  У наш час- це вино носить назву Orvieto Classico. Виноградники розміщені на пагорбах  у підніжжі міста Orvieto  і сьогодні. Рівнини створюють ідеальні умови для вирощування рідкісних  сортів винограду таких як:" верделло", "грекетто" і для місцевих тосканських сортів "треббіано"  і "мальвазії". З цих чотирьох складових і виробляють одне з кращих вин Італії- біле вино Orvietto Classico.Orvieto є одним  з найвідоміших італійських вин в усьому світі.

Я на фоні стародавнього міста Orvieto ( автор фото: О.Гавришко)

місто  Orvieto.

Місто Orvieto .Italia в підніжжі виноградників

місто на пагорбі

Місто Orvieto .Italia  ( автор фото О.Гавришко) 

    Колоязь Святого Патрика ( Pozzo di San Patrizio).

   У 1527 році в місті Orvieto переховувався папа Климент  VII . Щоб місто могло витримати облогу, за проектом Антоніо де Сангалло Молодшого, був збудований  грандіозний Колодязь Святого Патрика глибиною 53 метриіз подвійними сходами з 248 сходинок і 72 вікрнцями. За задумом Папи колодязь повинен був постачати водою фортецю Альборнос, в якій оселився понтифік. Будівництво колодяза завершено  в 1537 році. Своє ім'я колодязь отримав на честь  назви однієї з печер в Ірландії, де Св.Патрикій ховався під час своїх молитов. Колодязь мені не довелося побачити вживу.

Колодязь Святого Патрика ( фото з google)

     Кафедральний собор (II Duomo di Orvieto)

Цей собор добре було видно нам з оглядового майданчика (хоч і в мініатюрі), на  якому ми зупинилися на авто. Будівництво римо-готичного  собору почалося  в 1290 році папою Миколою VI.

    Центральний фасад являє собою унікальний ансамбль всіх видів мистецтв, його дивовижні фрески, на релігійні теми, створюють вишуканий і насичений образ. Бічні частини собору виконані в чорно-білій гаммі. Він прикрашений барвистою мозаїкою і мармуровими статуями. За розповідями очевидців собор є дуже великим, одним з найвеличніших в Італії. За своєю красою схожий на собор в Мілані Santa MariaNascente. Мене і  Кафедральний собор розділяло кілька десятків кілометрів, я змогла лише побачити його здалеку і зафіксувати на фото.

Кафедральний собор ( II Duomo di Orvieto)  (автор О.Гавришко)

    Обдивляючись давнє поселення нам було видно вежу Торре дель Моро (Torre del Moro). На вежі розміщений годинник. Збудована вежа близько XII ст.  Палаццо дей Сетте і вежа Торре дель Моро, що колись належала знатному роду Делла Терца, сьогодні перетворилась на культурно-історичний комплекс. Протягом багатьох років палац перебував у власності Церкви, а потім використовувався як резиденція членів міського правління- звідси й походить його назва.

Вежа Торре  дель Моро (Torre del Moro). (автор фото О.Гавришко)

   Біля вежі Торре дель Моро розміщена вежа Мауріціо (Torre di Maurizio). Вежа Мауріціо розташовується на головній міській Соборній площі, ліворуч від фасаду кафедрального собору. Перша башта була зведена тут ще в середині XIV ст., до створення самого собору вежа була оснащена годинниковим механізмом (годиника нам не було видно з оглядово площі), для відбивання години для будівельників міста. Існує думка, що це найстаріший  механічний годинник  в Європі. про виникнення якого  зазначено в історичних джерелах. Годинниковий механізм вежі Мауріціо і бронзовий годинникар були встановлені в 1351 році і збереглися до нашого часу.

Вежа Мауріціо (Torre di Maurizio) (автор О.Гавришко)

   Під містом існує лабіринт печер і тунелів, які вириті  у вулканічних скельних  породах. Підземне  місто довгий час було секретним. Сьогодні він  відкритий тільки для організованих груп.

    Красу і дивовижність архітектури цього чудового древнього  міста мені довелося спостерігати лише здалеку, але вже наступного разу проїжджаючи повз нього, я не омину  його знаючи, що там на мене чекають віковічні архітектурні споруди з давньою історією. Древній магнетизм і велич міста Orvieto довго не відпускали наші зачаровані погляди, які були прикуті до цієї архітектурної пам'ятки, намагаючись якнайбільше розгледіти скрізь об'єктив фотоапарату деталей давніх будівель.

   P.S: при написанні цієї статті було багато містичного, текс якимось чином був видний в чернетці, а при опублікуванні була чорна сторінка. Я кілька разів передруковувала текс і  вже думала закинути  цей матеріал про Orvieto, але незважаючи на перешкоди все-таки опублікувала його.