Мандрівка Гуцульськими Альпами- Рахівський кристалічний масив, Мармароси.

   Вже вкотре наша група зібралась  в гори, цього разу на Мармароси-Гуцульські Альпи, Рахівські гори, вже навіть виробили дозвіл   і затвердили  52 учасника походу. Мармароси – гірський масив, розділений державним кордоном на дві частини: північна лежить на території України, а решта належить Румунії. Мабуть, саме це й вабить сюди туристів – можливість із вершини подивитися на сусідню Європу чи просто пройтися границею поміж двох держав. В селі Діловому на прикордонній заставі нам повідомили, що в цей період коли ми ішли на маршрут  було  зареєстровано 250 людей, але ми їх не бачили.

  Довідка: при проходженні селища Ділове із сучасними вимогами слід зареєструватись  із чинним  паспортом для перебування у прикордонній зоні за 10 днів. Дозвіл краще отримати у Західному регіональному управлінні Державної Прикордонної служби України у Львові – 79017 вул.Мечникова, 16-а, тел.(0322)-783555; або в Мукачівському прикордонному загоні. Оскільки гора Піп Іван Мармароський і довкільна територія відносяться до Карпатського біосферного заповідника, то дозвіл на перебування у ньому погоджується у Дирекції заповідника за адресою м.Рахів, Красне Плесо, 77., тел.: (03132)-22193; -22659; факс: -22632 .

   Похід був  запланований на  26 червня зустріч в 8 годині в Рахові. Всі пильно стежать за погодою, прогнози обіцяють дощі. Наш похід на Мармароси запланований був на 3 дні з 26-28 червня, тому три дні мокнути аж ніяк не хотілося. Я до останнього вагалась чи їхати. Надумалась 25 червня іти брати квитки зі Львова до Яремче де ми мали ночувати і рано вже рушити на Рахів де б зустріли наших друзів. Я сподівалась взяти білети на поїзд Львів-Рахів, той що іде 15.20 зі Львова і буде в Яремчі в 21 00, але як завжди перед святами на цей потяг не було білетів тільки один купейний,а нас їхало двоє, інші львівяни поїхали машиною. Тоді я згадала що на  потяг Львів-Чернівці який іде в 17.11 хв. завжди білети є, спитала в касі сказали білети є ,ще до того загальні, думаю добере, доберемося до Франківська, а там маршруткою до Яремчі. В Франківську були вже в 19.51хв, В 20 00  ми вже сіли на маршрутку Івано-Франківськ-Верховина (14.70 грн.,коштує білет). В 21 25 хв. ми вже були в Яремчі. Яремча зустріла  нас прохолодою. Ми зустріли наших старих  друзів і нових друзів з Донецька. Лягли пізно десь біля.1.00 год ночі, за розмовами і знайомствами час скоро пролетів.

Неділя 26 .06.2011р.В 6 .20 підйом,сніданок ,зустріч ще наших друзів машина зі Львова,  Надвірної  і Яремчі.З  Яремчі виїхали 7.20 год .Все ішло по плану, але не доїжджаючи Рахова в Львівській машині поламались тормоза, називається приїхали. Хлопці намагались самі ремонтувати, але нічого не допомагало, ми поїхали Надвірнянською  машиною в Рахів, шукати якесь СТО, але ж неділя і  всі відпочивають. Хлопці найшли майстра який в дома ремонтує і з ремонтував машину львівян. Наші за той час  в  с. Ділове (Трибуша)  оформили дозвіл. З ремонтами провозились до 12 00 години дня. Біля лісопилки   зустріч з друзями які нас вже зачекались машина з Мукачевого і  Самбора і ще 6 людей своїм ходом добирались. Машини залишили біля лісопилки(з Ділового вище де  пилять дерева ) 12 30 виїхали , хлопці знайшли десь ЗІЛа і двох вправних шоферів, які погодились за 1300гр нас довести на полонину Лисичу. Якщо пішком то трек з Ділового до пол. Лисичої 13,20 км трек тут http://www.gpsies.com/map.do?fileId=xsvtvseelcvjwqut Дорослих нас було 29 людей ,то вийшло по 45 грн. з людини. Я колись мала досвід такого  піднімання в горах і була не в захваті, але і рюкзаки тяжкі були і час піджимав. Екстріму трохи було, одні сидять інші стоять. Машину колихало  в різні боки, одного разу аж застрягли, то довелось виходити всім  і колесо міняли, але водії молодці .

                                                     Наш транспорт на полонину Лисичу

прибули, висадка "десанту"

    Добрались  до полонини Лисичої десь біля  15 00 год , там ще  зустріли наших  4 друзів, які вже там ночували ніч,і того нас усіх було 37 чоловік , непогано. Розклали намети і щоб не гаяти час  взяли з собою в похiд хто що, я воду і казінакі і  почали підніматись на гору ПопІван Мармароський , я ще на  цій вершині не була-це найвища вершина Закарпатської області 1936 м. над рівнем моря, по горі вже іде межа і стоїть стовпчик  в  синьо-жовту полосочку і з тризубои, який розділяє кордон між Україною і Румунією.

Підйом з полонини Лисичої до г.Поп Іван Мармароський

рельєф Мармароського масиву і цвітіннія рододендронів

В далині г.Поп Іван Мармароський

Мармароси

            Стовпчик який розділяє Український і Румунський кордон, однією ногою в Європі

    При  підйомі почали виднітись красиві краєвиди. Гуцульські Альпи, як ще називають цю місцевість, недарма отримали таку назву. Рельєф масиву дуже неоднорідний, для нього характерні значні перепади висот, що подекуди становлять більше 1000 м, глибокі річкові долини та гострі хребти. В давнину в цій місцевості залягав льодовик,сходження якого зумовило вихід на поверхню кристалічних порід. Можна було спостерігати  гострі скелясті виступи. Багато рослин, що ростуть на Поп Івані Мармароському, належать до рідкісних або зникаючих видів, а тому підлягають охороні й занесені до Червоної Книги України. На вершині дув холодний вітер і падав сніг, зовсім не відчувалось,що то літо. Через холод і пронизливий вітер довго знаходитись на вершині не можна.

вид на Румунські гори, по дорозі на г.ПопІван Мармароський

                                                                Вид з Поп Івана Мармароського

                                                                Вершина  Поп Іван Мармароський 1936 м.

по дорозі на г.ПіпІван Мармароський

Вид з ПопІвана Мармароського

вид на г.Феркеу і г.Михайлик

    З вершини видно Чорногірський хребет, Румунські гори та інші гори. Силка на Відео з ПопІвана Мармароського .Спустились ми на полонину Лисичу вже біля 19 00, ті що залишились в таборі приготували вечерю. Ввечері за кружкою миру почалося співання пісень  біля ватри. Хіт вечора пісня «Ой ви бджоли –бджоли бджоленькі мої», та інші народні і українські пісні Ссилка на Пісня Ой ви бджоленькі мої. Щовечора пастухи заганяли овець на полонину ,а вранці виганяли пастись. Місцевий пастух навіть запропонував нам вівцю за 350 гр, але ми відмовились,бо мали своїх харчів вдосталь.

на вершині Поп Івна Мармароського

табiр, вариться вечеря

вечоріє над Мармаросами

  Понеділок 27.06 2011р.Другий день як і перший радував,що хоч дощу сильного не було.  Небо було в хмарах, але сонце проблискувало. Поснідавши більша частина групи вирушила на Петрос Мармароський і Берлібашку(Латундру).На північ від Попа Івана Мармароського відходить хребет із горами Берлібашка (1733 м) та Петрос  Мармароський 1780 м. над рівнем моря. Вийшли  ми  з табору  приблизно о 12 00 год. нікуди не спішивши, бо цілий день попереду і ми піднімаємось без рюкзаків. Спочатку вирішили підніматись на Петрос Мармароський, бо кажуть тяжча вершина.Між Берлібашкою і Петросом  Мармароським  коли стоїш між ними, не далеко  дорогою в низ є джерело води. Підйом на Петрос Мармароський  спочатку по  був по  полонині, а пізніше  стежка вела лісом аж до вершини, маркування як на інших горах ніякого не було, не вказівників, нічого немає. Траверсуючи вершину вузенькою стежкою, іноді страшно  було дивитися вниз. Часом доводиться підніматися по стрімких кам'яних ділянках, які є зовсім не характерними для Карпатських гір, а швидше схожі на Кримські. Як іти лісом то спочатку  треба триматися правої сторони, потім вже  можна звернути на право або на ліво все одно вийдете до вершини. З цієї гори відкриваються чудові краєвиди на навколишні полонини, на дві вулканічного вигляду румунські вершини Феркеу (1958м) і Михайлик (1918 м), на масив гори Поп Іван Мармароський, на гору Жербан, що є серединою не менш красивого і стрімкого гребеня, на гору Берлібашка, що знаходиться найближче до Петроса Мармароського, та на порівняно далекі хребти Чорногори і Свидовця.

по дорозi на ПiпIван Мармарошський, випас овець

    Вершина Петроса Мармароського 1780 м

                                                                   г.    Петрос Мармароський 1780м  

                                                            

    Помилувавшись краєвидами з Петроса Мармароського, зробивши фото з українським прапором, перекусивши рушили на Берлібашу. Ссилка на відео з Петроса Мармарошського Спочатку підйом йшов крутим, а пізніше був пологий. Порівняно з Петросом Мармароським ,то Берлібашка до самого верху була  сполошна полонина. На вершині задував вітер, і холодно було. З вершини виднілось усе і Румунські гори і Хуст, і Чорногора, Петрос Мармароський, ПопІван Чорногірський та інші  гори.

гора Берлібашка (Латундра)

Вид  з  г.Берлібашки на Румунські гори Феркеу і Михайлик

     Вершина Берлібашки (Латундри)  1733м

спуск з г.Берлібашка

  мармароські стежки, спуск з   г. Берлібашки ( Латундри)

полонина Лисича

полонина Лисича, табір

       Всі  зробили фотографії на вершині з прапором як істинні патріоти, перекусили, хто що мав і рушили в низ до табору, по дорозі було багато слідів кабанів і нарита земля.  Біля  18 00 год. вже були в таборі де нас чекала щойно приготовлена вечеря. Наївшись і відпочивши   хтось пішов відпочивати в намети ,хтось затишно присів біля вогню, щоб погрітись,бо незважаючи на   літню пору на полонині Лисичій де був наш табір ,було досить прохолодно. У вечері традиційне співання пісень ,яке перервав дощ, і всі почали  поправляти намети ,накривати клейонками. Дощ трохи вщух ми попили чайку ,поспівали і потанцювали пішли спати.

   Вівторок 28.06.2011р. День 15 річчя  конституції  України зустрів нас дощем і небо було затягнуте на цілий день. Хто як зміг приготував сніданок,одні на пальнику вівсянку(в тому числі і я) інші багаття  палили  і в казанку варили гречку. Поснідавши і спакувавши рюкзаки ми чекали інших ,щоб поскладались. В 10.30 год вийшли з табору від пол. Лисичої до (хоч заплановано було раніше вихід) селища  Ділове. Стежки якими ішли були болотисті, в одному місці прийшлось по вертикальному обриву з’їжджати, переходити річку.

овечки

випасання овець  

завершення мандрів 

     В 14 00 год.  ми були вже біля лісопилки і біля машин. Переодягнулись всі в сухий і чистий одяг по машинам  і рушили  по домам. Я з пересадками в Яремчі і в Франкіську  в 1.00 ночі була в дома у Львові. Отак то ми всі молодці, що не злякалися прогнозів і все таки помилувалися Гуцульськими Альпами.