Ось і вихідні настали планів на дозвілля не було,а сестра примовилась, що її організація влаштовує збір членів біля Чортових скель. В мене промайнула думка ліс, природа ще й нікого не треба збирати для зустрічі, бо місце і час визначено. Тому нав’язливо почала впрошувати сестру взяти мене на їхні збори.Погода 1 жовтня 2011 року в суботу виявилась сонячна і так не хотілось прогаяти такий вихідний день. Ось ми вже зібрались, доїхали до Винниківського озера (Комсомольського) переходимо дорогу і зразу дорога іде в ліс на Чортові скелі. Чортові скелі - найвища точка в околицях Львова, що має висоту 414 метрів над рівнем моря.
Трошки інформацїї. Чортівські скелі - підльвівська місцина, розташована між Винниками та Лисиничами, яка є улюбленим місцем відпочинку львів’ян. Ця лісиста гора відома з найдавніших часів. Львівська монахиня у XVII столітті розповідала, що бачила тут залишки мурів якогось замку. А ігуменя-бенедиктинка Йосифа Кун вже на початку XIX століття провела на цю скелю східці з поручнями і на самому верху встановила альтанку з верандою. З першої половини позаминулого століття цю місцевість почали залюбки відвідувати мешканці Львова, а за часів Франка, який теж тут бував не раз, розповідали, що на Чортовій скелі цвіли едельвейси, які в наші часи є рідкістю навіть на високогірних вершинах Альп.Існує версія, що назва Чортівська скеля є перекрученням Чатової, тобто вартової скелі: тут ще 40 років тому стояла висока дерев’яна вежа, яку через аварійний стан розібрали.
 |
| Чортові скелі |
Але найвідомішою є легенда про чорта, який хотів знищити церкву святого Юра. Будівництво церкви тоді ще не було завершено і нечистий задумав розчавити святий храм. За Винниками стояв величезний камінь, і ось однієї ночі чорт, вхопивши своїми пазурами камінь, полетів у напрямку до Львова, маючи на меті скинути його на церкву. Але забракло сили і часу чортові. На півдорозі до Львова заспівали перші півні, сила покинула нечистого і він випустив скелю з пазурів. Вона впала посеред лісу і лежить тут дотепер.
На зупинці вже нас чекали Андрій , Мирослав, Павло. Дорогою дійшли ми до Чортових скель.По дорозі Мирослав промовився, що має спорядження для лазання по скелям. Своє для лазання по скелях зі спорядження в першу чергу , як нам розказали, потрібно мати систему(таке кріплення на пояс і ноги), а все решта карабіни, шнур можна позичити. В 12 00 год., прийшовши на скелі було досить людно, всі озброївшись шнурками, системами мали вигляд вмілих підкорювачів скель . Наші ж хлопці готували спорядження до нашого лазання, в мене мелькнула думка може то і я спробую залізти , а як не залізу то хоч побуду в ролі скелелаза. Але в нашій компанії ніхто не хотів слухати чи ти хоч лізти на скелю чи ні, то як в партії ,партія сказала , а ти зробив, так і в нас було.З присутніх трьох дівчат які вперше пробували видрапатись на скелі, я по черзі була сьома.
Мирослав провів інструктаж,що в кільця якщо бачитимемо на скелях пальці не пхати,бо коли зірвемось, то палець залишиться в кільці. Спочатку нас всіх страхував Мирослав, він більше знається в скалелазенні і ми йому довірили свою страховку. В мене був спочатку страх, але як сказав Павло, що то так само небезпечно можна дорогу переходити, і може щось статись, тобто небезпека нас чатує всюди.
 |
 |
| Мирослав застібає всі паски перед виходом на маршрут |
Маршрут для першого подолання обрали « Кішка мишку», бо легші всі були зайняті іншими скелелазами.Спочатку пальці не слухались ноги теж, не могла найти точки опори, але за допомогою підказок де рухатись я зуміла вилізти майже до напису «ПАША», подивившись в низ вверх мені не хотілось лізти, тому я панічно казала що вверх не полізу. В низ цікаво спускатися ,але все таки переживання є коли ти в тому ділі не майстер.В низу страхував мене Мрослав, казав ,що спину відкинути треба назад ноги напів зігнуті і відштовхуватись від скель ногами, але таке відчуття було що щось зі шнурком може статись, все ж таки високо трохи.
 |
мій старт |
 | |||||||
| Маршрут "Кішка Мишку" подолано |
 |
спуск |
Але ціни зараз вищі, система приблизно від 400-600 гр. Отож на дурачившись, полазивши ми зажарили шашлик, наїлись і з новими силами знову прийнялись лазити, того разу підкоряли маршрут «Бубука».Але я вам скажу на ситий шлунок зовсім не тягне десь лізти, але « партія кличе» тобто ми прийшли не сидіти і їсти. Мене вже страхував того разу Саша, який лазить вже 4 роки і трохи розбирається в тому виді спорту. Він як павучок виліз без будь яких труднощів заліз цим маршрутом і тим самим показав як потрібно нам лізти.
Нарешті дійшла черга до мого вилазу. Систему вдягнула, карабін закрутила перевірила чи все добре спитала перед підйомом чи страховка готова і полізла долати маршрут. Я теж цього разу долізла до гори торкнулася карабіна –це означає що підкорила маршрут на скалелазному сленгу. В низ вже було менше страшніше спускатись, але все одно на землі ноги себе впернено почувають. Коли одні лазили по склях інші сиділи біля багаття.
 |
камінь за камнем , так я дісталась вершини і підкорила маршрут "Бубука" |
 |
| Маршрут "Бубука" початок пдйому |
 |
маршрут "Бубка " підкорено |
 |
| Олеся .Маршрут " Бубука"-підкорила ( автор усіх фото статті О.Гавришко) |
Вже темніло, деякі чудаки на Чортиках в темноті світили ліхтариками і лазили, напевно свого роду теж екстрім. Ми ж зібралися і в сутінках рушили до маршрутки їхати додому. З гарними враженнями і чудово проведеним днем, новими навиками, хоч і змучені але щасливі.Чудовий сонячний вихідний день пройшов фантастично завдяки чудовій компанії.
