І знову вихідні, за прогнозами синоптиків на суботу в Львівській і Закарпатській обл. сильних дощів не передбачалось, а на деяких сайтах маленький дощик. Я вже як тиждень хворіла, а тут Віктор один з учасників походу, сказав, що вільне місце є в машині, я довго не роздумуючи, взяла ліки на всяк випадок(так ними і на щастя не скористалась). А ще пригадала народну приказку "Хто не бачив Пікуя, той не бачив... нічого". А я на цій вершині з різних причин не була, але мене заворожила ця вершина. В похід нас їхало 5-ро: Віктор 1, Віктор 2, Макс, Віталік ну і я Оля. Зі Львова проблематично добиратися до гори Пікуй, тобто якщо маршрутками, то там мало, що їде, тому їхали авто.
Гора Пікуй -найвища вершина Вододільних Бескидів, найвища географічна точка Львівської області, розташована на межі Львівської та Закарпатської областей. Пікуй складається з флішу. Похід планувався на день, тому мене сумнівів, щодо моєї участі в поході сумніву не було. Рюкзак маленький спакувала, в 7.15 хв виїхали зі Львова, дорога була нормальна, трохи Закарпатських серпантинів, чудові краєвиди, сонечко надихало нас позитивом на чудову погоду, яка була цілий день чудова.
Один з найбільш зручних маршрутів для підкорення гори Пікуй починається в селі Щербовець , Воловецького району. Підйом почали з села Щербовець в 10.30 хв. В пригоді як завджи нам був Віктора 1 GPS Віктор 1 один з нас п' ятьох вже був на цій вершині, тому ми йому довірили нас вести. Піднімаючись ми більше притримувались лівої сторони і ішли не стежкою, а якимись чагарниками, а потрібно було триматись правого боку. Але вийшли потім на стежку, зате прогулялись не так як всі, бачили нариту землю, значить були кабани. Не знаю як для кого, а для мене важко давався підйом, хоч він і не крутий де- не-де був, чи то моя тижнева хвороба давалась в знаки, чи то парке повітря, але важко було дихати. Дорога ішла частково по лісі частково по відкритій місцевості.
 |
| Перший привал по дорозі на вершину. |
 |
| Видніється вершина г.Пікуй. |
З Щербовця до вершини по GPS було приблизно 5 км в одну сторону. З кількома зупинками, одним перекусом, не спішивши на вершину ми зайшли в 13 00 хв. По дорозі якраз піднімаючись на вершину поля афенів (чорниць) місцеві жителі озбоївшись гребінцями вправно " косили" афени, ми хотіли купити, але іхня ціна 40 гр, для нас не була приваблива. Ми згадали, що маємо свої руки і афенів тут багато, хоча часу багато не було, тому кілька жмень закинутих афенів і відчувалоь смак літа і гордість, що ще є такі куточки де можна споживати натур продукт.
Сама вершина не лісиста, а тому з неї відкривається чудовий краєвид гір Тростяна, Високого Верху, Стою, Гостра гора, сіл: Білосовиця, Жданієво, Щербовець та інші. На вершині було не багато людей десь 5 -ро крім нас, двоє хлопців з Ужгорода казали, що вже кілька днів в мандрах. При підйомі на вершину чудові скалисті утворення, які дуже чудово виглядають, і придають красу г. Пікую. На самій вершині битонний стовп і неподалік дерев"яний хрест.
 |
| Вершина г.Пікуй 1408м. |
 |
| Хрест неподалік вершини Пікуй |
 |
| Вершина г.Пікуй. |
 |
| На вершині Пікуй.Скелясті утворення. |
 |
| З вершини г. Пікуй |
|
.
спуск з г.Пікуй
 |
| Жовте маркуванняпо маршрутіна г.Пікуй. |
 |
| Але смачні сосиски були. |
 |
Спуск в с.Щербовець.
|
автор усіх фото О.Гавришко
Дорога маркована але не вся. Спускаючись ми зустріли ще сім'ю з дитиною і собачкою. При спуску ми зупинились на поляні, до речі гарне місце для наметів є місце для вогнища і дров достатньо, взяли на примітку. На поляні розвели вогонь, смажили сало, сосиски, перекусили, відпочили, так затишно було, що хотілось подрімати і ще побути там, але час підганяв. По дорозі їли ожину, малину, найшли підберезовика. В 17.00 год спустились до машини, набрали води в місцевих з криниці, попрощались з місцевими які дозволили залишити нашу машину у них, і рушили на Львів. Перетнувши Закарпатську обл., і коли колесом в'їхали на Львівську обл. Макс сказав, що ми дома, хоча до дому було ще більше 130 км, але вже в серці відчувалось, що ти на Львівщині.
Гарний був похід хоча і на один день, але вражень залишаться на тиждень як не більше, як завжди змучені, але задоволені!
