Мандри Свидовецьким хребтом Кваси- пол.Браївка- г.Близниця -г.Велика Близнця- оз.Ворожеска- оз.Догяска-Драгобрат-Свидовець

       Ще  з вівторка  Михайло  пропонував похід в гори,  шукав компанію. Дуже хотів  потрапити на  Близниці і  Свидовецькі озера, бо там дуже  чудові краєвиди. Багато разів я  мала їхати на Свидовецький хребет, але з  різних причинах не виходило поїхати туди. Кожен день  ми переписувались  уточняли наш маршрут. Прогноз погоди на  вихідні зовсім нас  не тішив. Я переконувала Михайла на одноденний похід, але Михайло марив Близницями і Свидовцем. Останній  термін для остаточного вибору нашого маршруту  був  у четвер ввечері. Михайла не лякали ні грози ні дощі, після довгої дискусії ми  вирішили підкоряти Близниці!.

стартуємо з Квасів і ідемо червоним маркуванням

      П’ятниця 21 червня 2013р. Після роботи «лечу» додому за рюкзаком, бо  довго затрималась на роботі ( наперед спакованим) і  їду на автовокзал   на вул. Стрийську .У  19 30 приїжджаю на вокзал   я вирішила почекати  автобус Львів-Івано-Франківськ в 20 20 год Маршрутка приїхала  із запізненням  і  таких як я  сіло на вокзалі з 25 людей. Ціна квитка до Франиківська 40 грн . Ідемо годину, не можливо їхати, немає де поворухнутись, в  салоні жарко, аж вікна запотівають.  На вимогу пасажирів  в Бурштині зупиняємось на заправці, щоб розімняти ноги,  ідемо далі до Франківська. Їхати 3 години  стоячи у спеку було неможливо, але  на які жертви не підеш за ради поїздки в гори, хоча  б на вихідні. Приїхали  до Франківська  в  23 36 год. дорога до Франківська   жахлива, яма на ямі як на війні, ми не їхали, а повзли. Я   іду в зал очікування в Франківську   залізно-дорожньому вокзалу чекати електричку в 3 20 год. Електричка Франківськ - Рахів  відправляється з головного вокзалу в 3 20 год, я  вирішила чекати на вокзалі  електричку, час спливав швидко, вела  бесіду з бабцею, яка мені розказувала все своє життя, а я їй частково своє, слухала  музику в плеєрі Франківське ФМ . Біля 2 ночі  на вокзал прийшов Михайло- напарник по цьому поході,  скласти мені компанію ( бо він живе в Франківську). Час сплинув швидко, наша електричка вже на пероні, ми побігли сідати. В потязі зустріли друзів Михайла які на тиждень намилились на Мармароси, а інші в Рахів погуляти.  Ми вмрушили до станції Кваси. Ціна квитка Франківськ-Кваси- 11 грн. В потязі вдалося  трохи поспати. Збудилися ми в  Ясинях, але   вид з вікна  зовсім не тішив, туман встелив   усі гори.  Тоді закрадалася   в мене  така думка, як ми будемо  іти і що побачимо в такий туман.
     Субота 22 червня 2013р. В  8 00  год. ранку ми приїхали до станції Кваси. З орієнтирів мали 3 паперові карти   і телефон з  маршрутом на всяк випадок, навігаторів ніяких не було. Цей маршрут ми обоє вперше проходили. Вийшовши з потяга  ми  трохи вагались де початок маршруту,  тоді  зорієнтувавшись ми перейшли колію  і  праворуч спустились біля колії в низ до асфальтованої дороги і повернули ліворуч від мосту, ішли доти поки не побачили плакат з маршрутом  маркування і дорогу вверх по ліву сторону ( від потяга приблизно 15 хв. ходьби до початку маршруту). 

Кваси зустріли нас туманом

потрохи туман розсіювався

полонина Браївка

життя на полонині  Браївка

          Дорогою ідемо вверх  попри хати, городи, на яких пораються місцеві жителі і тримаємось правої сторони як іде розгалуження. Коли   ми пройшли хати і починався ліс то туман починав по трохи розсіюватись і  проглядались чудові панорами гір,тепер вже було  видно де ми є. Дійшовши до полонини Браївка  біля 10 00 години, тоді вже  туман повністю розсіявся.  Ми сіли трохи  перекусити і переодягнутись до нас підійшов місцевий гуцул  і спитався де ми йдемо, ми свідповіли, що на Близниці , а там на  Свидовецькі озера, на що гуцул відповів , що на Близниці нічого цікавого не має, але  гуцулам всі гори не цікаві як вони кожен день по них бігають. Спитали  ми  його де джерело, він  відповів, що неподалік,  на полонині. Поповнили запаси води і пішли далі. Вище полонини стояв хрест -це висота 1347 м., полонина жила своїм життям, корови, колиби, господині які прибирають колиби. Піднявшись вище полонини ліс вже припинявся і іти було все важче під палючим сонцем. Скажу, що відрізок від  полонини Браївка і до підніжжя Близниці мені важко дався, жарке повітря змінював пронизливий вітер, не  встиг  одягнути  куртку як треба було її знімати бо було жарко. 

  

у підніжжі  Близниці

показую на г. Велика Близниця

г.Близниця  1872 м

            

підйом на г.Велика Близниця 1881 м - перепад висот

краєвид  з г. Близниця

     

     В  11 40 год ми дійшли до підніжжя Близниці  сіли поїсти і відпочити. Довго не засиджувались і рушили вгору, підйом був трохи стрімкий. Затрималися, ще біля пам’ятника  4 загиблим в 1990 році . Біля 12 20 год  ми були  на  г.Близниці 1871 м,  ми думали що Близниця одна, а  глянувши на карту переконались, що ще є  г.Велика Близниця. Небо було в хмарах  і тому  краєвидів не було дуже видно. До Великої Близниці  іде спад висоти і стрімкий підйом,  біля 14 00 ми на Великій Близниці 1881 м, на вершині розміщена металева конструкція і хрест. На Вел. Близниці зробили фото і відео сесію, пострибали і  політали. Небо так і оплутували хмари, ми розпочали спуск. При спуску  бачили озеро Івор  і пройшли    Жандарми. Спустились  до Перемички  і  Драгобрату там де початок підйомників біля 15 00 години і  рушили в ліву сторону до озер.  

г.Велика Близниця 1881 м

на маталевій кострукції г.Вел.Близниця

трохи політали над Близницям

Жандарм 1763 м

вид на Жандарми на Свидовці

Мотоциклісти на Свидовці

вид на озеро Івор

   Нарешті я познайомилася і побачила який цей Драгобрат, а особливо літній. Не знаю чому туристи люблять - це місце (не раз чула як класно там) може зимою тут і класно кататись, але те, що бачили ми:   сміття, постройки якісь, все розрито, ну чесно кажучи не вражає, принаймні мене.  За цей час ми зустріли тільки  2 хлопців з Ужгорода, які теж з нами піднімались на Близниці і розказали нам де є жерело . Далі по дорозі біля джерела № 2 на нашому шляху, де ми набирали  воду  побачили групу київлян, почав накрапати дощик і київляни обмундируватись дощовиками, бахілами, рукавицями. Ми теж вирішили натягти легкі дошовики ( ми розраховували на тимчасову грозу) поки не впав лівень. За прогнозам інтернету і синоптиків після 15 00 розпочалася гроза з блискавками, а за нею ринув град, він так бив по голові і  і ногам, що ми з Михайлом чкурнули в найближчу сосну, так як місцевість там не лісиста, а на відрізку якому ми ішли  було кілька сосен, бо далі взагалі ніяких дерев не має. Град був як 1 копійка падав з пів години і не переставав, сидівши під сосною  вся вода стікала на нас і в шпари дощовика  за  шиворіт. Різко похолодало,  було так холодно в руки, що я собі подумала,  передбачливі київляни, що взяли рукавиці (але ми по мінімуму брали тому рукавиць не клали). Грім трохи вщухнув і град теж, а дощ ще падав. Михайло під сосною вже дрімав. Мене від  холоду аж перетріпувало, була одна думка дійти до місця дислокації переодягнутись в щось сухе і тепле закутатись в спальник, щоб зігрітись. Збудивши Михайла я запропонувала іти поки знов нічого сильного не падає, ми пішли ,  в черевиках  вже було повно води, штани мокрі прилипали до тіла.

Свидовецький хребет,  вдалині  підйомники Драгобрату

вид на Драгобрат , біля підйомника

підйомники Драгобрату, дійшли до Перемички

Перемичка 1500 м.

    Мандруючи Свидовецьким хребтом ми бачили кілька калюжок -   це озерця вони безіменні. Минаючи г.Стіг траверсом  по ліву сторону зупинились коли побачили озеро Ворожеску, там ми хотіли переночувати, але не бачили стежки до озера, а з гори було круте провалля . Ми пішли далі  в пошуках стежки, так йшли, що дійшли аж до другого озера Догяска. Ми його бачили в далині, і що там купа людей і ті ж київляни  і поляки туди ішли, тому зупинятися на ніч де купа людей зовсім не хотілося.  В Михайла була нав’язлива ідея ночувати на  оз. Ворожеска, я проти була вертатись і знову шукати стежку  до озера, так як вже була 18 00 година, а ми не знайшли місця для табору і ми були всі  промоклі від дощу. Все-таки мої аргументи перемогли і ми довго не думаючи подалі від шуму рушили  від вказівника н оз. Догяску  ліворуч  стрімко в низ де була галявини і зразу  джерело. Свидовецький хребет є не лісистий, тому планувати розводити багаття не варто бо дрова тут дефіцит(хоча багато туристів  шукають дрова і розводять вогонь) тому за дровами   треба спускатись нище. Ми спростили собі цей процес пошуку і  в озброїлись пальником. В 19 10 год ми розбили табір, поставили варитись гречку на пальнику, а  потім чай, поїли і поклали сушитись всі мокрі речі. Я  залізла в намет, переодяглася у   все  сухе,(добре,що щось було сухе)  замоталась  в спальник, випила гарячого  чаю, і зовсім не хотіла виходити   з намету. Лежала і дивилась наш маршрут  який ми пройшли,  в 21 00  мимоволі  ми  прилягли   і заснули. Збудилася я аж 2 00 ночі, згадала, що не посушила черевики, наклала газети для підсушки . Вийшовши з намету в ночі був  повний місяць, який освічував  всі гори, полюбувавшись цим чудом я пішла спати.

місце дислокації 

з Свидовця, гори після граду ( автор О.Гавришко)

Приблизний кілометраж по першому дню до 21 км, так як орієнтувались по картах і вказівниках.

 Неділя.23  червня 2013р. Ось і настала неділя, а це означало, що   в нас  не багато часу до потяга, а тому і небагато часу  підкоряти вершини. Підйом був у 7.20 год, замість запланованого о 7 00 год.  Ми вийшли з палатки і  ясно світило сонечко, після вчорашнього граду – це як приємний сюрприз. За час коли снідали витягли все на сонце, щоб сушилося, мої  черевики, які ще вчора після граду і дощу були всі в воді, за ніч трохи втягнули вологи в газети (я так часто сушу взуття в горах, накладаю газету в середину, взуття не повністю сухе, але газета витягне трохи вологи ) і підсушились. Запланували  вийти в 9 00 годині і ще зайти до озера Догяска, неподалік якого ми ночували і розбили табір ввечері. Там на ніч зупинились київляни і поляки їх там було досить багато тому  ми вирішили  розбити табір  не доходячи до озера на галявині біля струмка (щоб була вода). Ми не зауважували часу коли снідали і робили фото сесію, аж потім глянули на годинни, що в 8 40  годині попили чай і поспіхом почали збиратись. В 8 55 год. спакувались і рушили на озеро.

літаю

табір зранку

Ранок , біля 8 00 год,  медитуєм

 

озеро Догяска

озеро Догяска (Герашаська)

    До озера  ми дійшли в 9 20 год. Зранку на вершинах було кілька джипів які зупинилися на ніч. Піднявшись вище  оз.Догяска  випасались коні. Погода була чудова і можна було розглядати  краєвиди, які ми  вчора поспіхом і в похмуру дощову погоду не роздивились. Ішли ми в прискореному темпі, я відставала трохи, робивши фото сесію. По дорозі до Драгобрату  роздивляючись полонини було видно як пасуться вівці, коні, а далі на стежці прямо перед нами  стадо корів  паслося. До Драгобрату дійшли  ми о 11 00 год, пофотографувались, погода сприяла фотозйомці і почали спуск.

стадо коней на висоті 1700 м

вид на оз.Догяска

озеро Ворожеска

Вказівник на Свидовці

випас бичка на Свидовці

 краєвиди з Свидовця

стадо корів на Свидовці

джипи в горах на Свидовці

Вказівник на Свидовецькому хребті

краєвиди з  Свидовецького масиву

Драгобрат

сніг на Свидовці влітку

вид з Свиовецького хребта

 

 

       Спускались ми в Свидовець бо до Ясинів довша дорога. При спуску бачили 2 туристів які піднімалися на Свидовець через Драгобрат і питались нас чи ще далеко до Драгобрату. Підйом на Драгобрат  доволі  крутий( хоча кому як), але як іти на  озера  через Драгобрат і оминати Близниці то  менше по кілометражах  виходить,  Свидовець-Драгобрат 8 км . На розвилці доріг Ясині і Свидовець були в 12 35 год. звернули на правішу дорогу яка вела до Свидовця . Вогке взуття давалося в знаки, при скорій ходьбі натирало мозолі навіть зміна шкарпеток, хоч на деякий час полегшила біль, але не врятувала від мозолів. Михайло летів як стріла , зі своїми мозолями я ледь співала за ним. В 13 40 год ми вийшли на пряму дорогу по праву сторону текла річка Чорна Тиса.  Біля річки Михайло не витримав і перезувся в шльопанці, признався, що теж натер мозолі і  ледве ішов. Пройшовши ще трохи ми оминули табличку біосферного заповідника  і ворота.

станція Свидовець

 станція Свидовець

(автор усіх фото  статті О.Гавришко)

   В 14 20 ми біля позначки, що до Драгобрату 8 км. Вийшовши з воріт пройшли прямо і звернули  по ліву сторону  на асфальтовану дорогу. Метрів з 300 далі пройшовши магазин є  міст через річку пройшовши міст і звернули на право,  а потім по  ліву  сторону верх вийшли до станції Сидовець ( як загубили орієнтир можна місцевих мешканців спитати). За другий день ми пройшли  приблизно – 19 км .Чекаємо потяга який мав прибути в 15 00 год, прибув в 15.50 Рахів-Івано Франківськ. Білет назад 11 грн повний, провідник вибиває білет Лазещина-Франківськ, хоча сідали в Свидовці. В 19 40 год ми в Франківську. З білетами  до Львова як завжди халепа у Франківську , беру  білет останній з дешевих на поїзд  Івано-Франківськ-Київ  до Львова   ціна білета 25, 64 грн плацкарт, були плацкарти і по 50 грн. Відправка з Франківська  21 55 год, прибуття у Львів  00 30 год. Для економії часу  поки ще не спалось  іпоки інформація тримається в голові пишу  цю статтю  у потязі. Вокзал 00 30 год  Львів зустрічає дощем, беру таксі і іду до дому, мої мандри закінчилися вдало, засинаю у теплому ліжку, а перед очима ще майорять краєвиди гір і озер

Підсумки  подорожі.: перший день маршруту:  Кваси- пол.Браївка- Близниця 1871 -Велика Близниця 1881-  через Жандарми-Перемичка  1560 м. - г.Стіг -траверсом,-г. Крачунєска –г.Великий Котел -траверсом -озеро Ворожеска ( не спускались ) –г.Ворожеска  траверсом– озеро Догяска, за 1 день пройдено приблизно 21 км. (  можливо з похибкою кілька км)

                                         другий день маршруту: оз.Догяска-  оз.Ворожеска ( не спускались)-  г.Великий Котел  (траверсом) -Перемичка - Драгобрат- Свидовець пройдено  приблизно – 18 км. ( можливо з похибкою кілька км).

Ночівля  в поході була одна,  приблизно на висоті   між 1600-1700  м. над р.м. неподалік оз. Догяска

Подихали  карпатським повітрям 32 години.

 Те, що завжди цікавить усіх туристів- витрати . Основні ВИТРАТИ на проїзд:

                Туди:     автобусом   Львів 20 20  год-Івано-Франківськ 23 30 год   - білет  40 грн.;

                 електричка Івано-Франківськ 3.20 год –   в  Квасах  8 00 год -  ціна повного білета 11грн;

               Назад:  електричка  Свидовець 15 50 год. – Івано-Франківськ 19.40 год. - ціна  квитка  повна  11 грн.;

                Потяг 043 з  Івано-Франківська 21 55 –  у Львові 00 30 год. - ціна  повна 25, 64грн

Підсумок-87,64 грн.

Типові Чернівці- буковинська перлина.

Чернівці-залізничний вокзал

    В місті Чернівці я була кілька разів, але якось не було часу  довго погуляти по місту і роздивитись  його. Чернівці мені здавалоля маленьким містом, нічим не відрізнявшись від інших міст. Але моє ближче знайомство з містом, змінило мої  уявлення до цього, про це місто. Можна сказати, що я як і в більшість міст Західної України просто закохалась в це миле маленьке  буковинське містечко.  Добирались ми до Чернівців як і зазвичай потягом   667 Ковель-Чернівці ціна білету 26 грн без білизни: відправка зі Львова  00 45 год.,прибуття в Чернівці 7 36 год. Планувавши поїздку до Молдови  ми вирішили на вечір не їхати до Кишиніва, а погуляти  цілий день по Чернівцях і нічним автобусом поїхати в Кишинів, щоб бути там зранку. Ми мали  на прогулянку час до  21 00 години.
     З залізничного вокзалу до автовокзалу їдемо тролейбусом № 3 проїзд  1.25 грн.,десь біля 10 зупинок і ми на автовокзалі  вул. Головна 219. Рюкзаки ми  здали на автовокзалі  в камеру схову, яка працює до з 7- 18 00 ціна зберігання 3 грн за сумку. Ми вирішили пройтися  по Головній вулиці, до центру, хотілося більше побачити міста. Ми мали карту Чернівців паперову і на телефоні, але більше орієнтувалися по підсказкам людей.  Пройшовши по Головній вулиці ми звернули до  парк ім. Т.Г.Шевченка, можна сказати цей парк нагадував чимось наш парк Культури  у Львові. В парку є різні качелі для дітей і навіть оглядове  колесо. Ізюминка парку качеля для закоханих  у формі великого сердечка. Також там є  дуже гарнй фонтан. По парку незважаючи на  страсну  п’ятницю бігало кілька спортсменів зранку. Дивно одне, багато місцевих,   навіть пенсійного віку жителів,  розмовляли з нами російською, але коли розмова затягувалась і ми не переходили на російську вони намагалися переходити на українську. У Чернівцях багато, що цікавого - це вулички , пам’ятники, будівлі, кафешки. Сама атмосфера міста була  чудова, якраз була  страсна п’ятниця   і місто готувалося до  великого свята Паски.

 

оглядове колесо в Чернівцях

качеля для закоханих - парк Т.Г.Шевченка (Чернівці)

            Вулиця  О.Кобилянської  можна сказати одна з найгарніших і старих пішохідних  вулиць Чернівців. Тут розташовані численні кафе та ресторани із літніми майданчиками, бутіки, крамниці, кінотеатр, польський та німецький народні доми, Чернівецький обласний краєзнавчий музей, музична школа, тенісний клуб, художня галерея . 

вулиця О.Кобилчнської м.Чернівці

в одному з подвірїв  по вул О.Кобилянської

 

          Далі ми рушили на Театральну площу дуже мені хотілося подивитись на Алею зірок і знайти зірку моєї улюбленої співачки Ані Лорак., з деякими блуканнями знайшли площу Театральну і алею зірок. Подурачившись з фотосесією і оглянувши всі зірки алеї рушили далі.  По центрі площі стоїть музично-драматичний  Чернівецький театр   імені О.Кобилянської, а по праву сторону - Єврейський народний дім .

Театральна площа в Черніцях

музично-драматичний театри О.Кобилянської

Алея зірок-зірка Ані Лорак

Єврейський Народний дім у Чернівцях

фасад Єврейського Народного дому

Чернівецька обласна державна адміністрація

міська Ратуша Чернівців

 Чернівецька Ратуша

памятник Т.Г.Шевченку

Центральна площаЧернівців

 

 

 

        Блукаючи Чернівцями ми бачили цікаві будівлі  про які ми не знали майже нічого.  Вийшовши до Міської ратуші, перший камінь якої  був закладений   ще 1843 році, ми посиділи на Центральній площі і помилувались пам’ятником Т.Г. Шевченку, художнім музеєм, відпочили і пішли далі. З Центральної площі ми ішли ще старовинними вуличками шукаючи Резиденцію православних митрополитів Буковини і Далмації, зараз там корпус Чернівецького національного  університету ім. Ю.Федькович. Кілька намотувань нами  кругів  і підказки місцевих жителів і ми перед Університетом.  Величезний комплекс морковко - червоного кольору ,який складався з кількох будівель був огородженй, через огорожу видно  охайно- доглянуті рослинні насадження  і дерева. На території колшнььої резиденції милував око рожевий цвіт сакур. В корпусі, що праворуч від центрального входу (нині IV корпус університету, де тепер розміщений географічний факультет), знаходилися дяківська школа, музей та фабрика свічок. Хочу підмітити, що цілий день гуляючи Чернівцями ми помітили кілька насаджень молодих дерев  на яких цвіли сакури. В цю мить мелькнула думка з якою поділилась зі Світланою, з якою гуляла, ще трошки і ми на цвіт сакури будемо їхати в Чернівці, а не в Ужгород.

Чернівецький  Національний університет

Чернівецький  Національнийй університет-  зацвіли сакури

  колишня Резиденція митрополитів

 

  Розклад богослужінь в  університетському храмі Трьох Святителів в Чернівцях

       Довго ми блукали вуличками з картою в руках в пошуках Турецької площі і пам’ятника  залізному роверу, хоча із перешкодами, але ціль було досягнуто. Посидівши на Турецькій площі і попускавши мильних бульбашок  біля фонтану ми вирушили в напрямку вокзалу. Гуляючи містечком  натрапили на кілька площ з фонтанами, один з яких при фотографуванні мене обприскав  добре що відбігла, то хоч  вся не намокла Ми не забували рол страсну п’ятницю і по дорозі до вокзалу зайшли в  Кафедральний собор Святого Духа- головний православний храм Чернівців, поцілувати плащаницю. Людей  в храмі було достатньо, що характерно для західної України. Перший камінь храму було закладено у 1844 році., а будівництво храму велося під наглядом  віденського архітектора А.Рьолля в стилі італійського Ренесансу.

 Турецька площа- пам"ятник  роверу

         Цими  вуличками можна було гуляти до світанку, але всьому є межа, тай наш чекав автобус і нові враження  і пізнавання  нових міст. Маленьке  затишне буковинське місто  так і не могло нас відпустити. Як би нам не добре було гуляти тим чудовим містом  в сонячну погоду, але нам час був вирушати  нас чекала Молдова.

Турецька площа- мильні бульбашки ( автор усіх фото О.Гавришко)