Типові Чернівці- буковинська перлина.

Чернівці-залізничний вокзал

    В місті Чернівці я була кілька разів, але якось не було часу  довго погуляти по місту і роздивитись  його. Чернівці мені здавалоля маленьким містом, нічим не відрізнявшись від інших міст. Але моє ближче знайомство з містом, змінило мої  уявлення до цього, про це місто. Можна сказати, що я як і в більшість міст Західної України просто закохалась в це миле маленьке  буковинське містечко.  Добирались ми до Чернівців як і зазвичай потягом   667 Ковель-Чернівці ціна білету 26 грн без білизни: відправка зі Львова  00 45 год.,прибуття в Чернівці 7 36 год. Планувавши поїздку до Молдови  ми вирішили на вечір не їхати до Кишиніва, а погуляти  цілий день по Чернівцях і нічним автобусом поїхати в Кишинів, щоб бути там зранку. Ми мали  на прогулянку час до  21 00 години.
     З залізничного вокзалу до автовокзалу їдемо тролейбусом № 3 проїзд  1.25 грн.,десь біля 10 зупинок і ми на автовокзалі  вул. Головна 219. Рюкзаки ми  здали на автовокзалі  в камеру схову, яка працює до з 7- 18 00 ціна зберігання 3 грн за сумку. Ми вирішили пройтися  по Головній вулиці, до центру, хотілося більше побачити міста. Ми мали карту Чернівців паперову і на телефоні, але більше орієнтувалися по підсказкам людей.  Пройшовши по Головній вулиці ми звернули до  парк ім. Т.Г.Шевченка, можна сказати цей парк нагадував чимось наш парк Культури  у Львові. В парку є різні качелі для дітей і навіть оглядове  колесо. Ізюминка парку качеля для закоханих  у формі великого сердечка. Також там є  дуже гарнй фонтан. По парку незважаючи на  страсну  п’ятницю бігало кілька спортсменів зранку. Дивно одне, багато місцевих,   навіть пенсійного віку жителів,  розмовляли з нами російською, але коли розмова затягувалась і ми не переходили на російську вони намагалися переходити на українську. У Чернівцях багато, що цікавого - це вулички , пам’ятники, будівлі, кафешки. Сама атмосфера міста була  чудова, якраз була  страсна п’ятниця   і місто готувалося до  великого свята Паски.

 

оглядове колесо в Чернівцях

качеля для закоханих - парк Т.Г.Шевченка (Чернівці)

            Вулиця  О.Кобилянської  можна сказати одна з найгарніших і старих пішохідних  вулиць Чернівців. Тут розташовані численні кафе та ресторани із літніми майданчиками, бутіки, крамниці, кінотеатр, польський та німецький народні доми, Чернівецький обласний краєзнавчий музей, музична школа, тенісний клуб, художня галерея . 

вулиця О.Кобилчнської м.Чернівці

в одному з подвірїв  по вул О.Кобилянської

 

          Далі ми рушили на Театральну площу дуже мені хотілося подивитись на Алею зірок і знайти зірку моєї улюбленої співачки Ані Лорак., з деякими блуканнями знайшли площу Театральну і алею зірок. Подурачившись з фотосесією і оглянувши всі зірки алеї рушили далі.  По центрі площі стоїть музично-драматичний  Чернівецький театр   імені О.Кобилянської, а по праву сторону - Єврейський народний дім .

Театральна площа в Черніцях

музично-драматичний театри О.Кобилянської

Алея зірок-зірка Ані Лорак

Єврейський Народний дім у Чернівцях

фасад Єврейського Народного дому

Чернівецька обласна державна адміністрація

міська Ратуша Чернівців

 Чернівецька Ратуша

памятник Т.Г.Шевченку

Центральна площаЧернівців

 

 

 

        Блукаючи Чернівцями ми бачили цікаві будівлі  про які ми не знали майже нічого.  Вийшовши до Міської ратуші, перший камінь якої  був закладений   ще 1843 році, ми посиділи на Центральній площі і помилувались пам’ятником Т.Г. Шевченку, художнім музеєм, відпочили і пішли далі. З Центральної площі ми ішли ще старовинними вуличками шукаючи Резиденцію православних митрополитів Буковини і Далмації, зараз там корпус Чернівецького національного  університету ім. Ю.Федькович. Кілька намотувань нами  кругів  і підказки місцевих жителів і ми перед Університетом.  Величезний комплекс морковко - червоного кольору ,який складався з кількох будівель був огородженй, через огорожу видно  охайно- доглянуті рослинні насадження  і дерева. На території колшнььої резиденції милував око рожевий цвіт сакур. В корпусі, що праворуч від центрального входу (нині IV корпус університету, де тепер розміщений географічний факультет), знаходилися дяківська школа, музей та фабрика свічок. Хочу підмітити, що цілий день гуляючи Чернівцями ми помітили кілька насаджень молодих дерев  на яких цвіли сакури. В цю мить мелькнула думка з якою поділилась зі Світланою, з якою гуляла, ще трошки і ми на цвіт сакури будемо їхати в Чернівці, а не в Ужгород.

Чернівецький  Національний університет

Чернівецький  Національнийй університет-  зацвіли сакури

  колишня Резиденція митрополитів

 

  Розклад богослужінь в  університетському храмі Трьох Святителів в Чернівцях

       Довго ми блукали вуличками з картою в руках в пошуках Турецької площі і пам’ятника  залізному роверу, хоча із перешкодами, але ціль було досягнуто. Посидівши на Турецькій площі і попускавши мильних бульбашок  біля фонтану ми вирушили в напрямку вокзалу. Гуляючи містечком  натрапили на кілька площ з фонтанами, один з яких при фотографуванні мене обприскав  добре що відбігла, то хоч  вся не намокла Ми не забували рол страсну п’ятницю і по дорозі до вокзалу зайшли в  Кафедральний собор Святого Духа- головний православний храм Чернівців, поцілувати плащаницю. Людей  в храмі було достатньо, що характерно для західної України. Перший камінь храму було закладено у 1844 році., а будівництво храму велося під наглядом  віденського архітектора А.Рьолля в стилі італійського Ренесансу.

 Турецька площа- пам"ятник  роверу

         Цими  вуличками можна було гуляти до світанку, але всьому є межа, тай наш чекав автобус і нові враження  і пізнавання  нових міст. Маленьке  затишне буковинське місто  так і не могло нас відпустити. Як би нам не добре було гуляти тим чудовим містом  в сонячну погоду, але нам час був вирушати  нас чекала Молдова.

Турецька площа- мильні бульбашки ( автор усіх фото О.Гавришко)