Про мене

Моє фото
Львів, Ukraine
подорожуймо,пізнаваймо,осмислюймо....

середу, 4 грудня 2013 р.

Дикий відпочинок на березі Чорного моря.



хвилі Чорного моря на  нашому дикому пляжі

Моя поїздка на море видалася спонтанною, спонтанна компанія, спонтанний вибір місця відпочинку. А головне біля моря,   у мене в той час  була тільки така   думка. Посеред літа, а може ще і весною в моїй голові  закралася думка, що я хочу в Кримські гори і  на море, хоча ідей  і прагнень  на відпустку було достатньо ( деякі відклались на осінь). Неоприділенісь  різних людей і компаній  хто куди їде і хто прагне розділити зі мною мої прагнення і відпочинок тай (з ким і куди  я можу поїхати до моря і до гір ) обмеженість в числах відпустки,  дали такі свої результату мого все таки  відпочинку біля моря. Плани можна складати грандіозні, але все вирішується в один день  в моєму випадку  вирішилось за 2 дні.
16 серпня 2013 р. будучи на роботі я  вже готова була брати квиток в  Сфімферополь до  Криму, але зранку квитків не було  на 17 серпня, по обіді теж не було. Вийшовши пізно з роботи я піша на  станцію Підзамче за квитком, з'явилися   квитки на 17 серпня плацкартні до Сімферополя. Беру квиток на 13 50 год. на 17 серпня Львів-Сімферополь.  Плацкарт 162 грн  я рада і їду до дому. Але моя радість тривала не довго. Кілька телефонних дзвінків, форс мажори з плутаниною назв міст і областей і я розумію, що переді мною постає багато завдань і нюансів які мене чекають в Криму і які  я маю вирішити за ніч і максимум в моєму розпорядженні ранок. Посидівши ніч  в інтернеті  в пошуках певної інформації в моїй голові ніякої ясної картини не вимальовувалось, навпаки через не виспаність в голові  з’явилася ще більша «каша» і ще більше нюансів які були не  зрозумілі. В пошуках якогось рішення  і ясності від свого мозгу  я так і не дізналася, мозок як ніби розділився на кілька частин і кожна звивина  думала про щось своє. Мозок розумів, що у цьому галопному відпочинку нічого не  зрозуміло. Не має конкретного маршруту, ні місця ночівлі, відсутність квитків назад до Львова, але саме більше мою свідомість хвилювало раптова відсутність компанії, а для пошуку нової мало часу, тай ночувати соло  біля моря в наметі не було ніякого бажання, тай ходити по горам самій теж. 17 серпня 2013 р. насилуючи себе я все -таки нікуди не поїхала і Крим залишила в спокої. Після обіду  в моїй голові вирувало мільйон думок, я запитувала свій внутрішній голос, чого він хоче. Все таки до моря  і не важливо де (я готова пожертвувати Кримськими горами відірвуся в Карпатах  складними маршрутами) і головне з однодумцями. Ввечері   я вже купую новий квиток на 18 серпня  2013 р в Одесу,  на потяг 26Л Львів-Одеса, квиток 110 грн плацкарт.
19 серпня 2013 р
Пакую рюкзак і в неділю вирушаю на Одесу.  В  20 20 год. відправлення зі Львова.  В 19 серпня 2013 р. в  8 26 год прибуття в Одесу. З Одеси на Коблево маршрутка  їде з автовокзалу на Привозі ( в 5 хв. від залізничного вокзалу)  ціна квитка - 35 грн. В 9 35 год. виїзд з Привозу. Трохи більше ніж за годину я в Коблево - це село  в Україні, Березанському районі  Миколаївської області. Місце моєї  дислокації центральний пляж Коблево ( це місце я не вбирала, воно було вибране  моєю спонтанною компанією, а мені залишалось  тільки погодитись на такий вибір). Центральний пляж нагадує базар, тут повно всього і людей і продавців і різні атракціони, бари, клуби одним словом шум і гам, в такому місці я б не хотіла відпочивати. Біля диско-клубу  Бора-Бора призначена  зустріч з Олегом, ми  знайшлися в цій метушні і це радувало. Від  центрального пляжу Коблево ідемо по  березі  пляжу  з 1,5 години в сторону  містечка Южного -  місто обласного значення в Одеській області  до нашої місце дислокації- це дикі пляжі, де не має інфраструктури , тільки море і пісок. 

 дикий  пляж, спільні посиденьки біля моря
Чорне море(Одещина) на нашому пляжі

морський житель - краб

 вид  на пляж  і наш табір

 дикий пляж ,наш табір на березі моря між Южним і Коблево


          Тут до мене дислокувалось ще 5 -ро  любителів  дикого відпочинку, не вистачало тільки мене для повного щастя. За 2 дні , які  вони  були там  без мене, бо скоріше приїхали, поки я думала –гадала з Кримом вони вже засмагали. Моя компанія в складі 5 людей Юри,Олі,Олега,Андрія і Івана зустріла мене привітно Вони добре обжили територію нашого проживання. Знайшли прісну воду і вирили глибоку  яму, щоб води натікало більше там де ми остуджували воду, тримали креветки і інші продукти замість холодильника.  Була вже кухня з пічкою яка вправно годувала нас 6 днів за вдяки нашим старанням. Три намети вже було розбито  в 6 метрах від моря, залишилось розкласти  мені ще свій, який був  в 4 метрах від моря. Їсти готували на  багатті і 2 рази в день рано і ввечері. Велика заслуга хлопців, які по при всю відсутність дрів,  звідкісь  приносили  їх і забезпечували  кухню вогнем, а зокрема смачними сніданками і вечерями.Вздовж берега потрібно шукати місце для наметів так як берег камянистий  і зверху відбуваються зсуви берегу ,тож потрібно бути обережними при виборі місця намету.Поблизу немає дерев , бачили якісь кущі поолинокі.

        Це не перший мій дикий відпочинок біля моря, тож я знала, що мене очікує.  Так близько від води і так  довго на одному місці біля моря- це вперше такий мій віпчинок.  Місце для таборування вибране гарне, на пляжі пісок, великі каміння біля моря на яких можна було сидіти, мріяти, загоряти, спостерігати бездонні морські краєвиди.  Саме головне,  що  я біля моря,  цілими днями крім нас  там немає з десяток туристів які туляться  в пошуках місця для  засмагання. Першу ніч під звуки хвиль мені було важко заснути, а ще під звуки  шумних децибелів дискотек в Коблево, хоч ми були далеко від центрального пляжу, але децибели все таки доносились до  нас.

Жити біля моря, засипати з ним і просинатись, що може бути кращим, про це можна сказати мрієш цілий рік!  Вечірній відплив і ранішній приплив, звуки морських хвиль заспокоюють свідомість  і розслабляють її.

Але  всі солодкі сни зникали тоді коли  сходитло сонце  і починало нагрівати палатку, так як дерев не було і намет стояв під сонцем цілий день, тоді ти хоч-не хоч, але  змушений  вийти з неї бо інакше сауна забезпечена на  цілий день.  До шуму  моря з часом звиклося, іноді сон перебивав крик чайок, які зранку поки ми спали наводили порядок на пляжі. ( була кілька разів вставала в 5 ранку, то на пляжі біля нас були стадо чайок і інших птахів, які бились один з одним,   ниряли в воду за рибою). Глибина моря на нашому пляжі була помірна, медуз багато не було. Дно моря вкрите великими  кам'яними плитами. Дні минали по різному рано ішли купались потім в сам обід хто в воді сидів хто читав, хто спав, хто ішов в магазин в найближче місто Коблево або Южне. Ми кілька раз ходили в Южне – за морозивом (влітку воно особливо смачне) і Коблево – там вже цивілізація, супермаркет, клуби, пляжі з  багатьма людьми, горки, атракціони, але ми ходили або за продуктам, або подивитись на інших  людей, коли вже не сила була всидіти під палючим сонцем. Южне маленьке місто і ціни там дешевші,  в Коблево ж повно галасу, туристів, атракціонів, галасливої музики і ціни на продукти дорожці.


наметовий табір  на березі Чорного моря

відпочиваю душею і тілом


 Дикий пляж...просто радію...

політ чайки над Чорним морем

вранішній корабель з туристами.Чорне море

на березі  Чорного моря, хочу взлетіти... 


Я купатись в море ходила рідко, коли було жарко, бо вода була прохолодна. Вода  біля нас була  прозора і чиста, так як крім нас і кількох нудистів більше ніхто не купався. Неподалік нашого пляжу як іти в Коблево  лежало засохлий скелет  мертвого дельфіна, як він там опинився не відомо. Час біля моря проходив  швидко, хлопці ниряли з масками шукали  рапанів і молюсків, як мали натхнення то сачком ловили креветок яких ми потім варили і всі дружньо їли як насіння. Коли було жарко хлопці робили лемонад : брали багато лимонів видушували сік, заливали водою і ставили, щоб було холодним в  джерело. В нашому арсеналі були трубка з маскою, ласти, надувний матрац – тож  час на морі можна було проводити різноманітно. Веселості в цьому дикому відпочинку додавало наявність сусідів нудистів, які розташовувались по праву сторону диких  пляжів ближче до Южного. Один день нудисти напевно нас прийняли за своїх, що одна парочка прямо розмістилася в  20 метрах від нас і довго дивилась чому ми не роздягаємось. Одним  словом з тими нудистами було весело, коли ішли до селище Южне в магазин то якраз проходили через їхній пляж.  Творчий нудист Валера, завжди зранку писав на піску своє ім’я, так напевно він знайомився з усіма. Коли було уже жарко ми накривалися простирадлами  і лягали  на  берег біля води, щоб хвилі моря нас охолоджували. В Южному був розміщений великий торгівельний порт  тому   кожного дня ми могли спостерігати  пропливання  великих кораблів, а ввечері вони не плили, а зупинялися всі в рядочок і їхнє світло ілюмінації було видно аж до нас. Вечори в нас проходили жвавими дискусіями на різні теми,  іноді купаннями, спостеріганням чудових заходів сонця, а коли сонце заходило   то місячне сяйво освічувало все навкруги. В останні дні зранку  ми обдивлялись територію, видряпавшись   на обрив, під яким був наш табір. І розглядали пляж з висоти, краєвиди були чудові. Під кінець тижня я призвичаїлась до дикого життя в пластмасових банках гріла воду під сонцем і на вечір з пляшок мила голову. Погода всі дні була сонячна тільки в останній день було захмарене небо.


наша  польова кухня на березі  Чорного моря


вид на Чорне  море з мого намету.Одеська обл.

 Дикий пляж, вид на наш табір з висоти обриву.Одеська обл.


наші веселі посиденькі в таборі біля Чорного моря

Автор фото статті :О. Гавришко

23 серпня 2013 р.
 Ось і настав останній день на морі  снідаємо, робимо фотосесію, дуріємо,   складаємо намети, пакуємо речі в рюкзаки, останні морські запливи перед від’їздом. З веселою  чудовою компанією  я відпочила душею і тілом. Я нарешті відіспалась від робочих   тижнів,  і відійшла від шуму буденних суєт. Тижнева відпустка можна сказати вдалася, і не важливо в  якому місті головне біля моря  із теплою компаніє. В  котре переконуюсь,що не так важливо де ти є, а важливо з ким. Бо іноді в мальовничих місцях, а буває так самотньо.
 Пообідавши  в 13 00 год  рушаємо в  місто Южне на автостанцію (туди менше іти пішки ніж до  автостанції в Коблево), іти від нашого табору до години часу, до Коблева більше 1,5 год. З Южного я сідаю на автобус до Коблево  білет 4 грн їхати з 20 хв приблизно. Інша частина компанії мають білети з Одеси, і їдуть з Южного   до Одеси ціна квитка  16 грн,а з Коблево до Одеси- 35 грн(майже в два рази, бо Коблево популярніший курорт напевне). Я ж через відсутність білетів іду на Миколаїв, а з Миколаєва на Київ, а звідтам уже на Львів. Така то в мене вийде ще мандрівка по містах. З Коблево я пересідаю на маршрутку до Миколаєва (маршрутки на Миколаів ходять часто, за 20 хв. ,що я стояла поїхало 2)- ціна квитка 30 грн, час в дорозі до 2,5 годин. В Миколаєві я трохи гуляю, гарне місто ,при в’їзді пам’ятник якорю, видно, що  то морське місто. Потім іду на залізничний вокзал, так як з Миколаєва іду ще на Київ. Потяг  122Ш Миколаїв-Київ  в 20 23 відправка в 6.18 прибуття в Київ, ціна квитка – 83 грн плацкарт.
Зранку я в Києві святкую разом зі столицею  22 річницю   Незалежності   України. Місто майорить  синьо-жовтими прапорами. Волонтери  роздають синьо-жовті прапори перехожим,  ще і мені  вручили( приємно). Святкування  і гуляння  по столиці  були до вечора, а в вечері потяг Київ – Трускавець  на Львів.  Мандрівка  видалася цікавою. Я набралася  сили від моря і сонця розділяючи з ними  свої дні і ночі. Завершення мандрівки в столиці Київ святкуванням 22 річниці Дня Незалежності, додало  мені  патріотичного духу і настрою.

2 коментарі:

  1. А як справи з дровами були? Не було проблем з їх постачанням?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. З дровами було важко,хлопці з усіх околиць навіть ходили далі де якісь дачі і паркани розбирали,щоб ми їсти зготували, поблизу все почистили.що могли. Поблизу ні одного можна сказати нормального дерева не було ,щоб навіть від сонця сховатися,ховалися під великими каміннями.Як є можливість краще брати пальники газові

      Видалити