хвилі Чорного моря на нашому дикому пляжі |
Моя поїздка на
море видалася спонтанною, спонтанна компанія, спонтанний вибір місця відпочинку. А головне біля моря, у мене
в той час була тільки така думка. Посеред літа, а може ще і весною в моїй голові закралася думка, що я хочу в Кримські
гори і на море, хоча ідей і прагнень на відпустку було достатньо ( деякі
відклались на осінь). Неоприділенісь різних
людей і компаній хто куди їде і хто
прагне розділити зі мною мої прагнення і відпочинок тай (з ким і куди я можу поїхати до моря і до гір ) обмеженість
в числах відпустки, дали такі свої
результату мого все таки відпочинку біля
моря. Плани можна складати грандіозні, але все вирішується в один день в моєму випадку вирішилось за 2 дні.
16 серпня 2013
р. будучи на роботі я вже готова була
брати квиток в Сфімферополь до Криму, але зранку квитків не було на 17 серпня, по обіді теж не було. Вийшовши
пізно з роботи я піша на станцію Підзамче
за квитком, з'явилися квитки на 17 серпня плацкартні до Сімферополя.
Беру квиток на 13 50 год. на 17 серпня Львів-Сімферополь. Плацкарт 162
грн я рада і їду до дому. Але моя
радість тривала не довго. Кілька телефонних дзвінків, форс мажори з плутаниною
назв міст і областей і я розумію, що переді мною постає багато завдань і
нюансів які мене чекають в Криму і які я
маю вирішити за ніч і максимум в моєму розпорядженні ранок. Посидівши ніч в інтернеті в пошуках певної інформації в моїй голові
ніякої ясної картини не вимальовувалось, навпаки через не виспаність в
голові з’явилася ще більша «каша» і ще
більше нюансів які були не зрозумілі. В
пошуках якогось рішення і ясності від
свого мозгу я так і не дізналася, мозок
як ніби розділився на кілька частин і кожна звивина думала про щось своє. Мозок розумів, що у
цьому галопному відпочинку нічого не
зрозуміло. Не має конкретного маршруту, ні місця ночівлі, відсутність
квитків назад до Львова, але саме більше мою свідомість хвилювало раптова
відсутність компанії, а для пошуку нової мало часу, тай ночувати соло біля моря в наметі не було ніякого бажання,
тай ходити по горам самій теж. 17 серпня 2013 р. насилуючи себе я все -таки
нікуди не поїхала і Крим залишила в спокої. Після обіду в моїй голові вирувало мільйон думок, я
запитувала свій внутрішній голос, чого він хоче. Все таки до моря і не важливо де (я готова пожертвувати
Кримськими горами відірвуся в Карпатах
складними маршрутами) і головне з однодумцями. Ввечері я вже купую новий квиток на 18 серпня 2013 р в Одесу, на потяг 26Л
Львів-Одеса, квиток 110 грн плацкарт.
19 серпня 2013 р
Пакую рюкзак і
в неділю вирушаю на Одесу. В 20 20 год. відправлення зі Львова. В 19 серпня 2013 р. в 8 26 год прибуття в Одесу. З Одеси на Коблево
маршрутка їде з автовокзалу на Привозі (
в 5 хв. від залізничного вокзалу) ціна
квитка - 35 грн. В 9 35 год. виїзд з Привозу. Трохи більше ніж за годину я в
Коблево - це село в Україні,
Березанському районі Миколаївської
області. Місце моєї дислокації
центральний пляж Коблево ( це місце я не вбирала, воно було вибране моєю спонтанною компанією, а мені
залишалось тільки погодитись на такий
вибір). Центральний пляж нагадує базар, тут повно всього і людей і продавців і різні атракціони, бари, клуби одним словом шум і гам, в такому місці я б не хотіла відпочивати. Біля диско-клубу Бора-Бора
призначена зустріч з Олегом, ми знайшлися в цій метушні і це радувало. Від центрального пляжу Коблево ідемо по березі
пляжу з 1,5 години в сторону містечка Южного - місто обласного значення в Одеській
області до нашої місце дислокації- це
дикі пляжі, де не має інфраструктури , тільки море і пісок.
морський житель - краб |
вид на пляж і наш табір |
Жити біля моря, засипати з
ним і просинатись, що може бути кращим, про це можна сказати мрієш цілий рік! Вечірній відплив і ранішній приплив, звуки
морських хвиль заспокоюють свідомість і
розслабляють її.
Але всі солодкі сни зникали тоді коли сходитло сонце і починало нагрівати палатку, так як дерев не було і намет стояв під сонцем цілий день, тоді ти хоч-не хоч, але змушений вийти з неї бо
інакше сауна забезпечена на цілий день. До шуму
моря з часом звиклося, іноді сон перебивав крик чайок, які зранку поки
ми спали наводили порядок на пляжі. ( була кілька разів вставала в 5 ранку, то
на пляжі біля нас були стадо чайок і інших птахів, які бились один з одним, ниряли в воду за рибою). Глибина моря на
нашому пляжі була помірна, медуз багато не було. Дно моря вкрите великими кам'яними плитами. Дні минали по різному рано ішли купались потім в сам обід хто в
воді сидів хто читав, хто спав, хто ішов в магазин в найближче місто Коблево або
Южне. Ми кілька раз ходили в Южне – за морозивом (влітку воно особливо смачне)
і Коблево – там вже цивілізація, супермаркет, клуби, пляжі з багатьма людьми, горки, атракціони, але ми
ходили або за продуктам, або подивитись на інших людей, коли вже не сила була всидіти під палючим сонцем. Южне маленьке місто і ціни там дешевші, в Коблево ж повно галасу, туристів, атракціонів, галасливої музики і ціни на продукти дорожці.
Дикий пляж...просто радію... |
політ чайки над Чорним морем |
вранішній корабель з туристами.Чорне море |
на березі Чорного моря, хочу взлетіти... |
Я купатись в
море ходила рідко, коли було жарко, бо вода була прохолодна. Вода біля нас була прозора і чиста, так як крім нас і кількох
нудистів більше ніхто не купався. Неподалік нашого пляжу як іти в Коблево лежало засохлий скелет мертвого дельфіна, як він там опинився не відомо.
Час біля моря проходив швидко, хлопці
ниряли з масками шукали рапанів і молюсків,
як мали натхнення то сачком ловили креветок яких ми потім варили і всі дружньо
їли як насіння. Коли було жарко хлопці робили лемонад : брали багато лимонів
видушували сік, заливали водою і ставили, щоб було холодним в джерело. В нашому арсеналі були трубка з
маскою, ласти, надувний матрац – тож час
на морі можна було проводити різноманітно. Веселості в цьому дикому відпочинку
додавало наявність сусідів нудистів, які розташовувались по праву сторону
диких пляжів ближче до Южного. Один день
нудисти напевно нас прийняли за своїх, що одна парочка прямо розмістилася
в 20 метрах від нас і довго дивилась
чому ми не роздягаємось. Одним словом з
тими нудистами було весело, коли ішли до селище Южне в магазин то якраз
проходили через їхній пляж. Творчий
нудист Валера, завжди зранку писав на піску своє ім’я, так напевно він
знайомився з усіма. Коли було уже жарко ми накривалися простирадлами і лягали
на берег біля води, щоб хвилі
моря нас охолоджували. В Южному був розміщений великий торгівельний порт тому кожного дня ми могли спостерігати пропливання великих кораблів, а ввечері вони не плили, а
зупинялися всі в рядочок і їхнє світло ілюмінації було видно аж до нас. Вечори
в нас проходили жвавими дискусіями на різні теми, іноді купаннями, спостеріганням чудових
заходів сонця, а коли сонце заходило то
місячне сяйво освічувало все навкруги. В останні дні зранку ми обдивлялись територію, видряпавшись на обрив,
під яким був наш табір. І розглядали пляж з висоти, краєвиди були чудові. Під
кінець тижня я призвичаїлась до дикого життя в пластмасових банках гріла воду
під сонцем і на вечір з пляшок мила голову. Погода всі дні була сонячна тільки
в останній день було захмарене небо.
наша польова кухня на березі Чорного моря |
вид на Чорне море з мого намету.Одеська обл. |
Дикий пляж, вид на наш табір з висоти обриву.Одеська обл. |
наші веселі посиденькі в таборі біля Чорного моряАвтор фото статті :О. Гавришко |
23 серпня 2013 р.
Ось і настав останній день на морі снідаємо, робимо фотосесію, дуріємо, складаємо намети, пакуємо речі в рюкзаки,
останні морські запливи перед від’їздом. З веселою чудовою компанією я відпочила душею і тілом. Я нарешті
відіспалась від робочих тижнів, і відійшла від шуму буденних суєт. Тижнева
відпустка можна сказати вдалася, і не важливо в
якому місті головне біля моря із
теплою компаніє. В котре переконуюсь,що
не так важливо де ти є, а важливо з ким. Бо іноді в мальовничих місцях, а
буває так самотньо.
Пообідавши
в 13 00 год рушаємо в місто Южне на
автостанцію (туди менше іти пішки ніж до
автостанції в Коблево), іти від нашого табору до години часу, до Коблева більше 1,5 год. З Южного я
сідаю на автобус до Коблево білет 4 грн їхати
з 20 хв приблизно. Інша частина компанії мають білети з Одеси, і їдуть з
Южного до Одеси ціна квитка 16 грн,а з Коблево до Одеси- 35 грн(майже в
два рази, бо Коблево популярніший курорт напевне). Я ж через відсутність
білетів іду на Миколаїв, а з Миколаєва на Київ, а звідтам уже на Львів. Така то
в мене вийде ще мандрівка по містах. З Коблево я пересідаю на маршрутку до
Миколаєва (маршрутки на Миколаів ходять часто, за 20 хв. ,що я стояла поїхало 2)-
ціна квитка 30 грн, час в дорозі до 2,5 годин. В Миколаєві я трохи гуляю, гарне
місто ,при в’їзді пам’ятник якорю, видно, що то морське місто. Потім іду на залізничний
вокзал, так як з Миколаєва іду ще на Київ. Потяг 122Ш
Миколаїв-Київ в 20 23 відправка в
6.18 прибуття в Київ, ціна квитка – 83 грн плацкарт.
Зранку я в Києві святкую разом зі столицею 22 річницю Незалежності України. Місто майорить синьо-жовтими прапорами. Волонтери роздають синьо-жовті прапори перехожим, ще і мені вручили( приємно). Святкування і гуляння по столиці були до вечора, а в вечері потяг Київ – Трускавець на Львів. Мандрівка видалася цікавою. Я набралася сили від моря і сонця розділяючи з ними свої дні і ночі. Завершення мандрівки в столиці Київ святкуванням 22 річниці Дня Незалежності, додало мені патріотичного духу і настрою.
Зранку я в Києві святкую разом зі столицею 22 річницю Незалежності України. Місто майорить синьо-жовтими прапорами. Волонтери роздають синьо-жовті прапори перехожим, ще і мені вручили( приємно). Святкування і гуляння по столиці були до вечора, а в вечері потяг Київ – Трускавець на Львів. Мандрівка видалася цікавою. Я набралася сили від моря і сонця розділяючи з ними свої дні і ночі. Завершення мандрівки в столиці Київ святкуванням 22 річниці Дня Незалежності, додало мені патріотичного духу і настрою.
А як справи з дровами були? Не було проблем з їх постачанням?
ВідповістиВидалитиЗ дровами було важко,хлопці з усіх околиць навіть ходили далі де якісь дачі і паркани розбирали,щоб ми їсти зготували, поблизу все почистили.що могли. Поблизу ні одного можна сказати нормального дерева не було ,щоб навіть від сонця сховатися,ховалися під великими каміннями.Як є можливість краще брати пальники газові
Видалити