В пошуках весни на Боржаві. Мріяла про крокуси,а знайшла підсніжники.

Нарешті після 1,5  місячної розлуки  з горими, я  все-таки  вибралася  хоч і на одноденку, але в гори, туди де  зупиняється час де інший вимів. Погода за всіма прогнозами  мала бути теплою і сонячною. Я вже втратила всі надіїї ,що цими вихідними потраплю в гори, вже думала про сольний похід, але в  останній день я знайшла напарника для походу, вирішили іти на Боржаву- це один з улюблених  моїх маршрутів   ідучи Мукачівською електричок.

 23 березня 2014 р. неділя  виїзд   з  головного вокзалу  поїзд   808  Львів-Мукачево відправляється  в 7,02 год,  ми добігаємо і сідаємо в потяг.  Квиток Львів-Воловець 23 грн. Через вікно роздивляємося краєвиди гір, один погляд на ці села і рельєфи природи наповнює мене чимось, якоюсь енергією і спокоєм.

Автор усіх фото статті: О.Гавришко

Воловець в хмарах

 Наша станція, Воловець,  ми приїхали  в 10 00 год ранку. Так як ми мали деякі негаразди по прибутті на Закарпаття, то вийшли на маршрут від вокзалу в 12 00 год дня. Вирішили  підніматись через г.Плай  1330 м маршрутом, той, що біля ЛЕП,  пологішим, але вже не таким пологим який іде  лівіше. Вже вкотре ідучи селом майже при підйомі на маршрут  вівчар випасав овець. Ідучи відкритою місцевістю пізніше заходимо в ліс і  ідемо автомобільною дорогою, по дорозі  з’їжджали екстремали на мотоциклах і квадро циклах, за  40 хв ми були біля джерела, вже при виході з лісу. Пройшовши трохи ми вийшли з лісу і дійшли до Старої сироварні  висота якої 1156 м .

Як завжди при підйомі на Боржау випасаються  вівці

Я пішла оглядати сироварню вже в котре ідучи тим маршрутом, але якось спішучи не мала часу і змоги роздивитись сироварню з середини. Та ще може ніхто не підганяв. Вид  з  беттоних  вікон  старої сироварні  нагадував  мені чимось вид зі схожих вікон г. Піп Івана Чорногірського (моєї улюблнкної вершини).

Стара сироварня на Боржаві  1156 м 

Вікно старої сироварні(Боржава)

Крізь вікна старої сироварні

Розмітка  на Старій сироварні 1156 м

 Вийшовши до  вказівників біля Сироварні ми почали  обговорювати куди ідемо і що в нас по часі. Я пропонувала пінятися до  г.  Плай відпочити і неспіша до низу. Андрій же  незважаючи на наші ранішні  неприємні пригоди, хотів іти через г.  Темнатик і  г.Дзьомбик до Воловця. Я не дуже була згідна, бо часу в нас було впритичку до відправки потяга Мукачево –Львів 17 41 год. Тож від сироварні звернули ми на праву сторону .По дорозі нам зустрілися велосипедисти  і  ціла шеренга  хлопців з керівником, цих дітей було багато з 15 чоловік напевно, але вдягнені вони були залегко, тож як ми тільки піднімалися ті діти вже спускалися і керівник їхній нас попередив, що та хребті дуже вітряно. 

Отака дорога до г.Плай

 В далині г Плай 1330 м

Траверснувши  г.Плай по  праву сторону і звернули  на хребет,  по праву сторону вітер дійсно був сильний. Вийшовши на висоту   г.Плай ми побачили чудовий Боржавський хребет весь засніжений, сніг був тільки по ліву сторону хребта , г.Великий Верх   була в снігу. 

Політ над Боржавським хребтом

Споглядаю краєвиди Боржави

В далині г.Стій найвища вершина масиву Полонина Боржава

Боржавський хребет в далині

Хребет Боржава

 Весняний Боржавський хребет в снігу

Мене так манив цей білий сніг я хотіла туди до нього, але Андрій не був в захваті від моєї ідеї і хотів по праву сторон хребта на  г.Темнатик, бо він  ще там не був. 

По при сильний вітер ми ішли вперед  по всі боки були чудові краєвиди, люблю ходити хребтами, там всю красу видно.Я ішла і милувалась тими красотами, фотографувала ці  майже весняні пейзажі. Пройшовши один вказівник під г.Темнатик 1254 м за 800 метрів  біля 15 00 годми дійшли до г.Темнатик  1343 м– вершина з  металевим вказівником, не затримуючись довго на вершині і  йдемо далі. 

Під г.Темнатик 1254 м

Під г.Темнатик, вказівник

г.Темнатик 1343 м

Спуск з г.Темнатик 1343 м

Спуск з г.Темнатик, майже осінь....хоча на календарі  весна....

В далині вже виднілась Православний залізний хрест- г.Дзьомбик(Цицька), по ту сторону хреба минувши г.Темнатик снігу вже не було, а хребет нагадував скоріше осінь. По дорозі до г. Дзьомбика  було кілька скельних утворень, Андрію було цікаво полазити по них видряпавшись на чубок. Чим далі ми ішли,  лівіша частина Боржавського хребта з білим снігом на вершинах все далі і далі віддалялася від нас, а цей сніг мене так манив. Дійшовши до г.Дзьомбик (Цицька) 1215 м  до якої іде перепад висот на горі стоіть великий  залізний  православний хрест. На вершині ми зробили єдиний привал за весь похід, вирішили пообідати і попити чаю, вітер так і не вщухав, небо затягувалося хмарами. По дорозі на цьому відрізку з г. Плай до г. Дзьомбик нам не зустрічалося  жодного туриста. Час було іти далі спускатися в Воловець. Кілька фото на фоні  г.Дзьомбик (Цицька) і ми рушаємо далі. 

г.Дзьомбик (Цицька)  1215 м на фоні Воловця

Скельні утворення по дорозі на г.Дзьомбик

Небо захмарюється над Воловцем

Краєид з гори Темнатик

В далині г.Дзьомбик (Цицька)

г.Дзьомбик (Цицька) 1215 м

Дорога від вершини спочатку іде  добра, а як оминувши  останні камені по праву сторону між ними іде стежка, стежка ця всю дорогу не чітка, тому самому потрібно додумуватися куди іти головне триматися правої сторони, хоча можна і лівої, тоді вийдете теж на дорогу але іншу, але яка веде в село Воловець. Спускаючись  і ідучи лісом Андрій побачив підсніжники, я спочатку їх не бачила, а пройшовши далі, ними був вкритий цілий ліс. Таке чудо я ще ніколи не бачила, я себе відчула  як в казці про 12 місяців, як дівчина шукала підсніжники.

Підсніжний білосніжний занесений до Червоної книги України

Весь ліс вкритий підсніжником білосніжним

порхавки після зими

 Я думала підсніжники вже відцвіли, а їх було так багато, вони росли купками поміж жовтого  листя. Хотіла їхати шукаи крокуси на Чорногору, а знайшла підсніжники  і весну на Боржаві. Ми трималися правої сторони за пів години вийшли з лісу де бачили Воловець, але коли очі побачили кінець лісу- це вже не привід радіти бо далі в будь якому місці дороги немає, є чагарники,ожини, повалені дерева. Такий відрізок  дороги не великий пізніше виходимо на  штучну дорогу, тобто не природню, а вириту якоюсь технікою і вже нею виходимо на сільську дорогу. Ідучи в пришвидшеному  темпі  ми дійшли до станції Воловець в 17 10 год, в нас ще було 30  хв в запасі до потяг. Хоч і з труднощами, які  в нас були з ранку в Воловці, але  поставлений маршрут був  пройдено, вершини підкорено, а основне знайшли весну і підсніжники.

День  був чудовий, погода радувала, очі не втомлювалися дивитись на  краєвиди навколишніх  гірських масивів, свідомість відпочила від шуму і суєт, я зарядилася хорошою енергетикою і набралася  весняної сили.  

   Заміри  по часі на маршруті Воловець-Стара сироварня- г.Плай траверс-г.Темнатик-г.Дзьомбик(Цицька)-Воловець

 12 00  год. вийшли на маршрут з вокзалу у Воловці

 12 30        недобудована  хата,зелений дах початок підйому

 13 10        вийшли на автомобільну дорогу,яка іде лісом

 13.40        біля Старої сироварні

 14 10        біля г.Плай 1330м

 15 00        біля г.Темнатик 1343 м

 15 35        біля г.Дзьомбик(Цицька) 1215м

 15 52        спуск від г.Дзьомбик до Воловця

 16 30        вийшли з лісу  спуск по хащах на дорогу

 16 50       біля  недобудованої хати з зеленим дахом

 17 10       на Вокзалі у Воловці

І знову в гори.Гора Плай 1330 м і г.Темнатик 1343 м, г.Цицька (Дзьомбик) 1215 м. (с.Воловець Закарпаття)

     Рішення поїхати в гори на вихідних майже було спонтанне, зібралося нас 4 дорослих і одна дитина  Електричка Львів-Мукачево зі Львова в 7.05 хв до  Воловця  прибуття 10.30 хв .Білет Львів-Воловець -19.50 грн.Я ще в поїзді  від того, що не було що робити фотографувала з вікна  краєвиди.

     Виходячи з вокзалу у Воловці дорогою їдем по ліву сторону вокзалу через базар звертаючи на право а потім під міст на ліво і знову на ліво поки не вийшли на дорогу  грунтову, яка іде повздовж потічка. По ліву сторону де бачимо поляну з пеньками від дерев переходимо кладку і ідемо вверх тих пеньків поки не вийшли на дорогу яка веде в ліс. Дорога болотиста,  на дорозі  до лісу ми були десь в 11 20 хв. Дорогою лісом коли іти є розгалуження. 3 дороги звертаємо тою яка по ліву сторону і ідемо лісом. Дорогою виходимо до  старої сироварні звідки продивляється краєвиди на г.Пікуй, г.Темнатик  і полонину Боржава.

вид на с.Воловець

 Закинута сироварня

З правого боку  г.Цицька з лівого г.Пікуй

г.Плай 1330м

Вид на  Боржавський хребет

Краєвиди з г.Плай

     Минаєм сироварню і повертаємо дорогою та що правіше, на схилах ще лежить білий снігн. Дорога о г.Плай іде серпантином. На ВершиніІ г.Плай  1330 м були в 14. 00хв, але ішли повільно все фотографували. Невеличкий привал затягнувся  до  15. 15 хв, з неохотою коли почало гриміти рушии до гори Цицька 1215 м і гори  Темнатик 1343 м. 

Веселка після дощу над Боржавою

г. Цицька ( Дзьомбик)

г.Цицька 1215 м .

( автор усіх фото О.Гавришко)

   В16 .25 хв ми бути на  г. Цицька  трохи попадав дощик, погриміло, але нас сильно не намочило, після доща супер веселка виглянула, всі озброєнні фотокамерами ринулися фотографувати цю красу. На горі Цицька (Дзьомбик) є пам’ятний великий хрест з написом « Кресту твоєму поклоняемся Владыко и святое Воскресение Твое славим».Вітер і грім не дав нам в досталь помилуватись краєвидами з г. Цицькаі ми поспіхом почали спускатись. З гори спускалися  по праву сторону    Пізніше  звернули з гори  лівою дорогою в низ обходячи камені, звернувши  праворуч ідемо лісом крутим спуском по щебні  коли стежна закінчується проходимо поляну. З лісу виходимо 17. 30 хв., до селища Воловець  виходимо 17. 55 хв, робимо привал 10 хв питаємо місцевих дорогу до вокзалу бо  спускалися новою дорогою та що ліворуч , а не правороч від гори Темнатик. Мічцеві радять повернути лівою дорогою від села нею кажуть ми вийдем до вокзалу а правою дорогою вийдемо на колію де стоять поїзди. Ідемо потім все прямо поки не виходимо до мосту знайомого(той міст з якого ми починали похідз вокзалу) тоді праворуч і   ми на вокзалі десь 18. 25хв, до поїзда ще 20 хв, називається вспіли і це добре , погода була чудова прогноз не збрехав, що після 15 00 дощі, так і було небо після 15. 00 хв затягувало чорними хмарами , дощ ніби нас переслідував, а ми від нього втікали, бо там де ми ішли було сонце, а там де пройшли падав дощ і гримів грім. Маршрут пройдено до 20 км , одноденка з гарними краєвидами, відкритими місцевостями для оглядання чудових краєвидів. Поіздка як завжди вдалась, чудові мальовничі краєвиди  ще довго   залишаться у пам’яті.