Як ми ловили осінньо-теплі промені сонця на Кукулі.

         На найближчі вихідні на  гору  Кукул збиралося 2 компанії одна мала вирушати з Ворохти в 11 год, з якою мала іти я, але по долі випадку на вокзалі у Львові я зустріла Надю, яка ішла з іншою компанією з  КПП  Завоєля  вони мали вирушати скоріше, щоб не гаяти часу і не мерзнути у Ворохті чекаючи  іншої групи наших я вирішила рушати скоріше.

           Субота. 15 листопада 2014 р. В 1. 14 год. виїзд  потягом 668 К Ковель-Чернівці зі Львова, білет загальний 17 грн  в  4 20 год. в Франківську.  У Івано-Франківську наш чекав Володя і ми на машині з ж. д вокзалу поїхали до Ворохти. Ніч давалася в знаки  дорога навіювала сон, щоб не спати розмовляли, дорога до Надвірної була вкрита туманом і  за 10 метрів вже нічого не було видно, за вікном щось моросило,ми ще тоді подумали ну і вибралися,головне щоб сильно нічого не падало. Вже не раз коли ідеш в похід і спочатку погода не радує ,а потім така чудова погода аж не віриться ніби хтось згори дає тобі  бонус за те, що ти вірив   із оптимізмом їхав у цей похід. Вже в Яремчі туману не було, на дорозі машин теж не було. Заїхати ми на Заправку Tobi, хочу відмітити дуже хороші заправки по сервісі, туалети хороші,чай вже вдруге за осінь я п’ю на цій заправці цього разу не зелений, а чорний з бергамотом 6 грн. – 300 грам, великий стаканчик, після чаю я як ніби ожила, сон перейшов і якось  почувалася бадьоро. У Ворохті нас чекали 3 учасника Ореста, Роберт і Михайло які ночували на базі. Обговоривши план, що будемо підніматися з  КПП Завоєля - Кукул, протяжність  4 км ( 2, 5 год) за вказівником, перепад висот 580 м.  Приїхавши до КПП  урочище Завоєли біля 7.00 год (10 км від Ворохти)  зустріла нас вранішніми туманами і інієм. Спочатку була фотосесія   трьох вершин: Говерли 2061м., Брескула 1911м., Пожежевської 1822 м., потім туманів, а потім був біля КПП чаювання, кавування, анекдоти, потім ми чекали коли привезуть хліб і так минуло 2 години. В урочищі Завоєли знаходиться контрольно пропускний пункт.

урочище Завоєли

туманне урочище Завоєли

урочище Завоєли зранку

КПП Завоєли

поки ми чаюємо рюкзаки відпочивають

біло -синє маркування до г.Кукул 

         В 9 00 годині стартанули   820 метрів від КПП іде дорога на право в ліс синє маркування, показує стрілка на Кукул- 4 км. Спочатку  дорога  іде лісом  трохи стрімка до поваленої дерев’яної хатинки , під ногами листя, далі лісом більш пряміша дорога. Виходимо з лісу  по ліву сторону видніється полонина Закукул. Гарно видно красенів Говерлу, Петрос, Чорногірський хребет, Свидовецький хребет. Як тільки сонце пригріло і ми розрухалися то стало жарко я ішла у футболці. Як тільки виходимо з лісу то стає ще тепліше сонце припікає і можна засмагати в повному розумінні слова. Я не можу намилуватись  краєвидами, просиділа би там весь день, але поспіхом доганяю нашу команду. Фото біля хреста і я  іду далі де підйом починається трохи крутий, тримаюся лівішої сторони де синє маркування заходжу в ліс буквально з 15  хвилин і  я біля гори Кукул висота якої 1542 м, гора серед лісу, написів ніяких немає одна металева палка. На горі якраз якась компанія робить фото на пам'ять молоді хлопці і дівчата їх було біля 8 чоловік, такі веселі. Вони якраз ночували в тій колибі де ми запланували, і збиралися якраз рушати до г. Говерли.

вид на  Петрос і Гоерлу

 осіння полонина Закукул

 осінь на полонині Закукул

хрест посеред  полонини Закукул

 на горі Кукул -1539м. над р.м.

      На горизонті виднівся Свидоець і Ясині які були в тумані.  При спуску з гори Кукул до однойменної  полонини натрапляємо на цвинтар про, що свідчать дерев'яні хрести. Цей цвинтар - це військове поховання ще з Першої світової війни.Ми спустилися до полонини Кукул знайшли  колибу з пічкою, розклали речі і взялися за приготування обіду. На полонині Кукул є 2 колиби придатні до життя одна з пічкою друга без, решту  будівель є господарського призначення, стайні, при бажанні і в них можна розкласти намет хоч якийсь захист від негоди. 

хребет Кукул з гори Кукул

полонина Кукул

військовий цвинтар  з Першої світової війни над полониною Кукул

військове поховання Першої світової війни

колиба з пічкою на полонині Кукул

житлова колиба на Кукулі без пічки

житлова колиба на Кукулі без пічки 

колиба з пічкою на  полонині Кукул

колиба з пічкою на Кукулі на 8 лежачих місць є стіл і маленьке віконечко

стайні  на пол. Кукул

стайня в середині

релаксація в горах на полонині Кукул

відпочиваю  на  полонині Кукул

      Обідали на дворі перед колибою за великим дерев’яним столом. Обід в нас вдався дуже смачний хлопці зварили   великий казанок смачного борща зі сматаною, ми зробили салату з капусти, ковбаси, кукурудзи. Одним словом смачно поїли  і нажартувалися  за столом . Не знаю як хто, а я полюбляю в горах чаювання біля багаття, не так мені їсти подавай, а дай чаю попити, ні кави там ні капучіно, а саме чай і бажано карпатський збір, тоді з повна ти можеш насолодитися Карпатами: зором, слухом, запахом так і смаком .  

смачний борщик   в карпатах

приготування борщика

           Біля  16  00 години ми побачили на хребті Кукула людей, це була наша друга команда яка планувала оселитися на полонині Лабєска, так як всі в одну  колибу  не влізуть. Тож деякі учасники спустилися до нас впевнитися чи то ми на полонині, ми їм дали зі собою  дрова про запас. Ввечері запросили нас до себе на грибну зупку і банош. Наївшись свого борщу до відбою  біля 17 30 год рушили з полонини Кукул на полонину Лабєска. То напевно  в ліпших гуцульських   традиціях колись було іти в гості з полонини на полонину, так і ми  підтримували ці давні традиції. На небі вже давно смеркало і зійшла вже не перша зоря,  а ми озброївшись ліхтариками, продуктими на банош і дровами вирушили темною дорогою в гості.  Трохи зблудили кілька метрів в інший бік, але світло ліхтарів наших друзів  нам вказало  вірну дорогу. І ось ми дійшли до полонини Лабєски дорогі гості зустрічали нас на порозі з обіймами. В колибі пригостили глінтвейном, на вогні вже варилася грибна юшка під керівництвом Романа, а стіл був накритий всяким смачними наїдками, видно, що чекали нас дорогих гостей.  На серці якось було так приємно. За столом  частувалися, говорили тости з перервами на співи під гітару. Лірика пісень цього вечора  зашкалювала. Пізніше Ореста нам зготувала  смачного баноша з бринзою,  того вечора у нас було меню як в  кращих ресторанах. Наспівавшись спочатку за столом перейшли до співів біля багаття. Стомлені нічними переїздами ми  довго не засиджувалися і біля 22 40 год   попрощавшись з хорошою компанією пішли темною стежкою до себе на полонину Кукул, дорога займала біля 30 хв ходьби. З низу з полонини Кукул наші туристи подавали нам знаки ліхтарями так як самі вийшли в ночі на старий цвинтар, ще першої світової війни то хотіли, щоб нас оминула така   доля. Ми спустилися прямо до колиб напалили звечора пічку,щоб було тепло. Втомлена я лягла спати, а дівчата Надя і Ореста ще співали пісень під запалені свічки.

смакуємо грибну юшку на полонині Лабєска

вечірні співанки

вечоріє над Чорногірським хребтом (вид з  полонини Кукул) 

По часі підйом  на гору Кукул   1 день субота:

                 4 20  виїзд з Івано- Франківська

                 6.40 Ворохта

                 7 00 КПП Завоєли зустрів туманом

                 9 00 старт з  КПП

                 10 30  біля зруйнованої хатки в лісі

                 11 00  вийшли з  лісу

                 11 30 біля хреста на полонині Закукул

                 12 10 гора Кукул

                 12 30 полонина Кукул ( місце зупинки і ночівлі)

    Неділя. 16 листопада 2014 р . Рано  хтось прокинувся, щоб зустрічати сонце, але на дворі вже було світло 7 30 на годиннику. Я теж не поспішаючи пішла глянути, що там на дворі. Видряпалася на гору майже до Кукула сиділа роздивляючись вранішні краєвиди Ясині в тумані перейшла на іншу сторону,  а там Ворохта теж в тумані. Сиділа і ловила промені осіннього сонця, не помічаючи часу. На одинці з природою час летить непомітно. Пройшлася трохи по колишньому кордоні Закарпаття і Івано-Франківської області,про існування  якого нагадували  бетонні стовпчики .Час сплинув непомітно і мене з полонини Кукул вже почали гукати на сніданок.

тумани над Ворохтою з хребта Кукул

вранішні тумани над Ясині і Свидовцем( карпати)

споглядаю вранішні тумани над полониною Кукул

зима чаклує над рослинами

вранішній іній на  брусниці

природа малює інієм

        То вже була 10 00 година, наші  кухарі наварили гречаної зупки, макарони- спагетті, зробили салат з кукурудзи, капусти  і  моркви, хлопці запекли ребра то був не сніданок, а просто щось неймовірне Таке різноманіття блюд зранку,сита і різноманітна вечеря плавно перейшла у ще ситніший і смачніший сніданок. До того сніданку ще подавався десерт, так-так вам не почулося  десерт, і що ви думаєте подають в горах на десерт, печені яблука в шоколаді у фульзі - то було щось неймовірне, шоколад так розтікся по яблуку, що воно було дуже смачне, шкода, що я з повна не насолодилася тим сніданком бо їла то яблуко на ходу, пакуючи рюкзак. Мій сніданок затягнувся, так хотілося ще  посидіти біля колиби за цим столом і поніжитися на сонечку. Всі вже рушили в дорогу, а я ще доїдала  печене яблуко. Вирушила я з полонини біля 12 10 год. за пів години ми були на  г.Кукул. Дорогою ішли милувалися  навколишніми краєвидами.

дорога туристів  додому

     Зупинилися на перепочинок неподалік  полонини Закукул, неспішучи бідя 14  20год. були на КПП біля  нашого автомобіля. Рушили  в дорогу до Франківська біля 18 00 були в Івано-Франківську і сіли на автобус до Львова  ціна квитка 54 грн. Вже ближче 23 00 год ми у Львові,  мандрівка вдалася і як завжди багато вражень залишаться на довго у наших спогадах.

Схожа стаття про гору і хребет Кукул тут.

Похід на гору Кукул 1539м 12 листопада 2011р.

Ворохта . А дорога манить в гори...

    Скучила я вже за горами і за подорожами,тому поїздка в гори трохи розбавить буденні робочі будні. Вирішено їхати на гору Кукул, організацію взяв на себе Ігор Зубрицький, зорганізував маршрут  зібрав всіх 9  людей до купи (найменшій  учасниці 12 років, найстаршому 62 роки). Маршрут  розпочато з Ворохти,  поворот на базу Заросляк- Завоєлі КПП(900М)-г.Кукул (1539м)-с.Вороненко- приблизно 20 км одноденний маршрут. Іхати  я мала до  Івано-Франківська там пересадка на маршрутку до Ворохти, а точніше до 6 кілометра (роздоріжжя дороги на Верховину і базу Заросляк.) Білет куплений  зі Львова на  потяг  Ковель-Чернівці  до  Івано-Франківська, єдиний  на який були білети. Плацкарт 20 гр., відправка  потяга 23 47хв. (ледве встигаю на потяг) прибуття в Франківськ 2 26хв. Верховинський автобус відправляється  з автовокзалу у Франківську в 5 10 хв ранку, з 2 26хв, чекаю на вокзалі. В   4 50 хв зустрічаю учасників походу  6 людей  і  ми виїжджаємо з  Івано-Франківська, білет  до Ворохти 23 гр. В Надвірній  до нас підсідають  ще 2 учасників. Доїжджаємо  до 6 кілометра в 7 15.хв., нагрівшись в маршрутці на дворі морозець десь -5 С приблизно, але рухаючись зігріваємось, дорогою ідемо до КПП (контрольно пропускний пункт). Карпатського Національного Природного Парку, що знаходиться в урочищі Завоєля. Звідси ж починається найкоротший маршрут на Говерлу через тренувально-спортивну базу Заросляк. І хоч це місце знаходиться за 10 км. від Ворохти, все ж то є вул. Говерлянська, тієї ж таки Ворохти. До КПП Карпатського Національного Природного Парку  ми прийшли близько    8 00 години, торгуватись нам не дуже вдалося (нагадаю вхід на КПП -20  гр. дорослий, 10 гр- дитячий.),хоча колись ми обхоили КПП лісом попри річку з лівої сторони не доходячи до КПП  100-150м.

вид на г.Говерла і г.Брескул з Завоєлі

Ворохта 7.30 ранку, попереду КПП

Ворохта . Видніється КПП

Наша команда походу
 

    Ідемо тою дорогою, що на Заросляк, пройшовши приблизно кілометр, а може два, повертаємо біля новозведеного  котеджу праворуч, та заходимо в ліс. Звідси дуже стрімкий підйом вгору, маркованою синім маркером стежкою, що веде доволі густим смерековим лісом .Перший привал відпочиваємо,  перекушуємо, переодягаємось вже і не так холодно, навіть жарко. По дорозі багато повалених дерев, найменша учасниця Іра навіть з дерева собі качелю придумала(дитяча уява). Дорогою нам зустрічається будинок без даху, розвалений , але в лісі нагадує казку « ізбушку» баби Яги , але без курячих ніжок. Пофотографувавшись ідемо далі. В лісі деякі учасники прагнули найти гриби, але марно одні поганки попадались.  В 10:30 хв  - ліс закінчився ми  вийшли на полонину Закукул. Нашому захопленню не було меж  спочатку побачити засніжені Ялинки і частину  гір в снігу , а піднявшись вище  від побаченого аж дух захоплювало така краса видно весь  20 км Чорногірський хребет. На північному заході полонини стоїть кілька будівель пастухів, на південь  панорами Кознєски та Чорногори, Позаду і з боків густі смерекові ліси, на полонині стоїть хрест.Побачивши засніжені вершини і Говерлу і Петрос в хмарці, і їхній колір пастельний з ранку заворожував, робимо  фотосесію , фотографуємо цю красу на пам’ять. Відпочивши  трохи ми рушили лівою  і  знову лісом , іде маркування, снігу вже більше і по дорозі лежать колючі дроти  ще часів війни.

Підйом по ліву сторону зразу іде маркування.

підйом  до  г. Кукула  лісом  

на задньому плані Чорногірський хребет

вид з полонини Закукул

осінь і зима в одну мить

Перша полониниа коли вийшли з лісу Закукул

 Г.Петрос в хмарці

В далині  20 кілометровий хребет Чорногори

Казковий краєвид Чорногори, в далині ПопІван Чорногірський

майже зима

   В 11 30.хв ми вже  були на вершині  г . Кукула 1539м. Робимо фото, я відпочиваю на снігу. П‘ємо чисто символічно, за підкорення вершини, як не дивно всі учасники на вершині вперше були. Погода чудова, повітря свіжо-морозне, на вершині і хребті ні вітринки, видимість чудова. Починаємо спуск по хребті Кукул, відкриваються знову чудові краєвиди Горган, частина Свидовецького  хребта, Драгобрата та інших верши, ідемо по праву сторону  по хребті,  по стовчиках,  колись то був –польсько-чеський кордон, зараз   стовчики розділяють  Закарпатську і Івано-Франківську обл. По дорозі помічаємо ягоди :брусника і чорниця трохи приморожені. Доходимо до полонини Лабески,  засніжені ялинки манять і надихають зимою, всі роблять фото  на згадку і повертаємо в право. Дійшовши до колиби  робимо привал , колиба в середині гарна, чиста і прибрана людей за цей час не зустрічали. Не має і жителів на полонині, літом  на полонині  заготовлюють молоко і сир, випасають овець. Ми  сідаємо  за деревяний стіл частуємось і домашнім паштетом, донецьким , бурштинським салом , огірочками , та різне було можна весілля гуляти  було і напої на різні смаки були : чай, кава, компот, вино домашне, березівка та інше.

Вершина г.Кукул 1539м 

Спуск до полонини Лабески

синій маршрут до  с.Ворохти , жовтий до  с.Вороненко- ми йдемо жовтим

вид на г. Близниці

вид на Драгобрат і г. Близниці

полонина Лабеска

позаду г.Говерла

В далині Горгани з хребта Ккукул

з пол. Лабески маркування іде жовтим кольором

красуня г. Говерла 2061м

вид на г.Близниці  і Драгобрат

станція с.Вороненко
 (автор усіх фото статті О.Гавришко)

  В 13 20 хв, піднімаємось на хребет і  ідемо по ліву сторону від полонини Лабески  до села Вороненко, маршру маркований жовтим кольором. Проходимо полонини  пол.Григорівка, пол.Середня, пол.Буковинка ми біля неі десь коло 15 00 хв, пол.Припір. На полонині Буковинка палився вогонь, хоч одна з полонин заселена була, туристи вправно готували вечерю.Від  полонини Буковинки дорога іде стрімко в гору, ідемо по маркуванню ,щоб не збитись з дороги.З  пол.. Буковинки нижче дорога іде трохи болотиста, але в нашому випадку болото було примерзле.Проходячи полонину Сереню зустріли 3 туристів які шукали місце для ночівлі, привітались поспілкувались і кожен пішов у свій бік Виходимо в село Вороненко- що належить до села Яблуниця Івано-Франківської області та знаходиться практично на кордоні із Закарпаттям,  часу до потяга обмаль, ідемо городами, щоб швидше було вокзал вже видніється. До вершини Кукул ідемо в "розвалку", після вершини перед полониною Буковинка пришвидшуємо хід, бо не вспіваємо на потяг. Маршрут пройдено зовсім не важкий, підійде і новачкам.

   Прийшли  16 25 хв на вокзал  с. Вороненко, зробили фото на пам'ять за 5 хв приїхав потяг Рахів-Івано-Франківьк(треба уточняти в які дні курсує), в поїзді весело ділимося враженнями від походу,  плануєм наступні сходження,  похід вдався у всіх розуміннях,головне бажання і наявність хорошої компанії.Платимо зі станціі Татарів до Франківська- 10 гр.В Надвірній  висіло 3 учасників, ми ідемо далі  до Франківська. В 19 20 хв ми були в Франківську, потім я  пересідаю в 19 30 хв на автовокзаі на маршрутку Снятин –Львів (бо з поїздами в Франківську тяжко жобратись на вихідні до Львова, то білетів немає, то потяг відмінили), в останні хвилини я вспіваю на Снятинську маршрутку  і ми разом з друзями  їдем додому,  вони вихоять в Бурштині, а я  іду до Львова. В  22 30хв я на  стрийському автовокзалі у Львові, змучена , але перед очима  ще видніються  краєвиди Чорногори, і  з декілька хвилин чи навіть довше ніяк не можу  звикнути   до свого рідного нічного   шумного, буденного міста   Львова. Відео з походу можна переглянути тут  Похід на Кукул, більше фото можна лянути тут  https://picasaweb.google.com/105628900427387849605/1539122011