Похід на гору Кукул 1539м 12 листопада 2011р.

Ворохта . А дорога манить в гори...

    Скучила я вже за горами і за подорожами,тому поїздка в гори трохи розбавить буденні робочі будні. Вирішено їхати на гору Кукул, організацію взяв на себе Ігор Зубрицький, зорганізував маршрут  зібрав всіх 9  людей до купи (найменшій  учасниці 12 років, найстаршому 62 роки). Маршрут  розпочато з Ворохти,  поворот на базу Заросляк- Завоєлі КПП(900М)-г.Кукул (1539м)-с.Вороненко- приблизно 20 км одноденний маршрут. Іхати  я мала до  Івано-Франківська там пересадка на маршрутку до Ворохти, а точніше до 6 кілометра (роздоріжжя дороги на Верховину і базу Заросляк.) Білет куплений  зі Львова на  потяг  Ковель-Чернівці  до  Івано-Франківська, єдиний  на який були білети. Плацкарт 20 гр., відправка  потяга 23 47хв. (ледве встигаю на потяг) прибуття в Франківськ 2 26хв. Верховинський автобус відправляється  з автовокзалу у Франківську в 5 10 хв ранку, з 2 26хв, чекаю на вокзалі. В   4 50 хв зустрічаю учасників походу  6 людей  і  ми виїжджаємо з  Івано-Франківська, білет  до Ворохти 23 гр. В Надвірній  до нас підсідають  ще 2 учасників. Доїжджаємо  до 6 кілометра в 7 15.хв., нагрівшись в маршрутці на дворі морозець десь -5 С приблизно, але рухаючись зігріваємось, дорогою ідемо до КПП (контрольно пропускний пункт). Карпатського Національного Природного Парку, що знаходиться в урочищі Завоєля. Звідси ж починається найкоротший маршрут на Говерлу через тренувально-спортивну базу Заросляк. І хоч це місце знаходиться за 10 км. від Ворохти, все ж то є вул. Говерлянська, тієї ж таки Ворохти. До КПП Карпатського Національного Природного Парку  ми прийшли близько    8 00 години, торгуватись нам не дуже вдалося (нагадаю вхід на КПП -20  гр. дорослий, 10 гр- дитячий.),хоча колись ми обхоили КПП лісом попри річку з лівої сторони не доходячи до КПП  100-150м.

вид на г.Говерла і г.Брескул з Завоєлі

Ворохта 7.30 ранку, попереду КПП

Ворохта . Видніється КПП

Наша команда походу
 

    Ідемо тою дорогою, що на Заросляк, пройшовши приблизно кілометр, а може два, повертаємо біля новозведеного  котеджу праворуч, та заходимо в ліс. Звідси дуже стрімкий підйом вгору, маркованою синім маркером стежкою, що веде доволі густим смерековим лісом .Перший привал відпочиваємо,  перекушуємо, переодягаємось вже і не так холодно, навіть жарко. По дорозі багато повалених дерев, найменша учасниця Іра навіть з дерева собі качелю придумала(дитяча уява). Дорогою нам зустрічається будинок без даху, розвалений , але в лісі нагадує казку « ізбушку» баби Яги , але без курячих ніжок. Пофотографувавшись ідемо далі. В лісі деякі учасники прагнули найти гриби, але марно одні поганки попадались.  В 10:30 хв  - ліс закінчився ми  вийшли на полонину Закукул. Нашому захопленню не було меж  спочатку побачити засніжені Ялинки і частину  гір в снігу , а піднявшись вище  від побаченого аж дух захоплювало така краса видно весь  20 км Чорногірський хребет. На північному заході полонини стоїть кілька будівель пастухів, на південь  панорами Кознєски та Чорногори, Позаду і з боків густі смерекові ліси, на полонині стоїть хрест.Побачивши засніжені вершини і Говерлу і Петрос в хмарці, і їхній колір пастельний з ранку заворожував, робимо  фотосесію , фотографуємо цю красу на пам’ять. Відпочивши  трохи ми рушили лівою  і  знову лісом , іде маркування, снігу вже більше і по дорозі лежать колючі дроти  ще часів війни.

Підйом по ліву сторону зразу іде маркування.

підйом  до  г. Кукула  лісом  

на задньому плані Чорногірський хребет

вид з полонини Закукул

осінь і зима в одну мить

Перша полониниа коли вийшли з лісу Закукул

 Г.Петрос в хмарці

В далині  20 кілометровий хребет Чорногори

Казковий краєвид Чорногори, в далині ПопІван Чорногірський

майже зима

   В 11 30.хв ми вже  були на вершині  г . Кукула 1539м. Робимо фото, я відпочиваю на снігу. П‘ємо чисто символічно, за підкорення вершини, як не дивно всі учасники на вершині вперше були. Погода чудова, повітря свіжо-морозне, на вершині і хребті ні вітринки, видимість чудова. Починаємо спуск по хребті Кукул, відкриваються знову чудові краєвиди Горган, частина Свидовецького  хребта, Драгобрата та інших верши, ідемо по праву сторону  по хребті,  по стовчиках,  колись то був –польсько-чеський кордон, зараз   стовчики розділяють  Закарпатську і Івано-Франківську обл. По дорозі помічаємо ягоди :брусника і чорниця трохи приморожені. Доходимо до полонини Лабески,  засніжені ялинки манять і надихають зимою, всі роблять фото  на згадку і повертаємо в право. Дійшовши до колиби  робимо привал , колиба в середині гарна, чиста і прибрана людей за цей час не зустрічали. Не має і жителів на полонині, літом  на полонині  заготовлюють молоко і сир, випасають овець. Ми  сідаємо  за деревяний стіл частуємось і домашнім паштетом, донецьким , бурштинським салом , огірочками , та різне було можна весілля гуляти  було і напої на різні смаки були : чай, кава, компот, вино домашне, березівка та інше.

Вершина г.Кукул 1539м 

Спуск до полонини Лабески

синій маршрут до  с.Ворохти , жовтий до  с.Вороненко- ми йдемо жовтим

вид на г. Близниці

вид на Драгобрат і г. Близниці

полонина Лабеска

позаду г.Говерла

В далині Горгани з хребта Ккукул

з пол. Лабески маркування іде жовтим кольором

красуня г. Говерла 2061м

вид на г.Близниці  і Драгобрат

станція с.Вороненко
 (автор усіх фото статті О.Гавришко)

  В 13 20 хв, піднімаємось на хребет і  ідемо по ліву сторону від полонини Лабески  до села Вороненко, маршру маркований жовтим кольором. Проходимо полонини  пол.Григорівка, пол.Середня, пол.Буковинка ми біля неі десь коло 15 00 хв, пол.Припір. На полонині Буковинка палився вогонь, хоч одна з полонин заселена була, туристи вправно готували вечерю.Від  полонини Буковинки дорога іде стрімко в гору, ідемо по маркуванню ,щоб не збитись з дороги.З  пол.. Буковинки нижче дорога іде трохи болотиста, але в нашому випадку болото було примерзле.Проходячи полонину Сереню зустріли 3 туристів які шукали місце для ночівлі, привітались поспілкувались і кожен пішов у свій бік Виходимо в село Вороненко- що належить до села Яблуниця Івано-Франківської області та знаходиться практично на кордоні із Закарпаттям,  часу до потяга обмаль, ідемо городами, щоб швидше було вокзал вже видніється. До вершини Кукул ідемо в "розвалку", після вершини перед полониною Буковинка пришвидшуємо хід, бо не вспіваємо на потяг. Маршрут пройдено зовсім не важкий, підійде і новачкам.

   Прийшли  16 25 хв на вокзал  с. Вороненко, зробили фото на пам'ять за 5 хв приїхав потяг Рахів-Івано-Франківьк(треба уточняти в які дні курсує), в поїзді весело ділимося враженнями від походу,  плануєм наступні сходження,  похід вдався у всіх розуміннях,головне бажання і наявність хорошої компанії.Платимо зі станціі Татарів до Франківська- 10 гр.В Надвірній  висіло 3 учасників, ми ідемо далі  до Франківська. В 19 20 хв ми були в Франківську, потім я  пересідаю в 19 30 хв на автовокзаі на маршрутку Снятин –Львів (бо з поїздами в Франківську тяжко жобратись на вихідні до Львова, то білетів немає, то потяг відмінили), в останні хвилини я вспіваю на Снятинську маршрутку  і ми разом з друзями  їдем додому,  вони вихоять в Бурштині, а я  іду до Львова. В  22 30хв я на  стрийському автовокзалі у Львові, змучена , але перед очима  ще видніються  краєвиди Чорногори, і  з декілька хвилин чи навіть довше ніяк не можу  звикнути   до свого рідного нічного   шумного, буденного міста   Львова. Відео з походу можна переглянути тут  Похід на Кукул, більше фото можна лянути тут  https://picasaweb.google.com/105628900427387849605/1539122011

Відкриття стадіону Arena-Lviv до Євро 2012р моїми очима....

Стадіон Арена-Львів з далеку

  Відкриття стадіону Арена у Львові. Маючи два квитка  на відкриття, я з великими зусиллями знайшла собі  компанію, зголосилась піти зі мною Оксана. Запланувала виїхати скоріше і  вже у 18 00 бути біля  торгового центру Кін Крос. Маршрутку я свою чекала трохи довго, як приїхала маршрутка , то вже забита  вся була, в центрі водій навіть не зупинявся, бо всі майже люди їхали на відкриття стадіону, а на тих зупинках де ми зупинялись люди так пхались в автобус ніби вважали, що він безрозмірний. Година їзди в маршрутці і ми вже на   вул. Стрийській,трохи постояли в  корку  перед перехрестям  вул. Стрийська  вул. Наукова, а далі пробок не було, доїхали одну зупинку після  Автовокзалу на  вул. Стрийській   в 18  20 год , маса людей з правої сторони дороги ( то вже територія села Сокільник) рухалась колоною  до стадіону. Ми  зустрілись з Оксаною і рухалися теж тою колоною до стадіону, по дорозі пости міліції, видно кругом  стадіону крани будівельні,  одним словом видно, що  кругом  будівельні недоробки, не заасфальтовано все і ці недоробки киаються в очі. Добралися ми до малої сцени там виступали львівські виконавці Адріана, Наталка Карпа, Владислав Левицький, людей не багато  спостерігало їх виступ. Ми вже  з 40 хвилин як прийшли, а люди все колоною рухалися в перед, більшість людей була молодь, були і старші люди, які  з гордістю на все це  дійство наблюдали. Туалети були Біо на вулиці і в середині, на вулиці простіше попасти в туалет, ніж в середині, в середині  великі черги.

   Послухавши трохи концертів  львівських виконавців , пофотографувались, рушили до входу в Арена стадіон. На вході на стадіон перед нами людям забракували білети ,  обшманували  з голови до ніг  працівники стадіону жінки жінок, а чоловіки чоловіків:ноги на ширину плеч, руки в сторону, мені  сумку провіряли, довилося викинути пляжку води,бо напої і харчі заборонено, я знала, але не думала, що то так строго. Нарешті після контролю пройшли ,на другий поверх піднялись там продають пиво, чіпси,ход-доги та всяке різне,ціни не з дешевих.

А 15, 6 РЯД, 31 МІСЦЕ

Vip-  ложі.

   На годиннику 19 30 мало вже розпочатися відкриття, а ми з Оксаною робили, ще фото сесію, і шукаємо свій сектор в нас був А 15, 6 ряд. За допомогою персоналу стадіону знайшли свої місця 31 і 32 і сіли в очікуванні відкриття.  З початку я не дуже хотіла іти на це масове збіговисько, хоч і білети були халявні, думала може якісь ексцеси, тай читала інформацію в інтернеті про готовність стадіону до здачі, то чиновники Львова заявляли, що він в готовності і зданий в експлуатацію, що є акт по здачі, але ж дах добудовували як обіцяли  будівельники в ночі і ще в день 29 жовтня ішли роботи(  в результаті дах  був недобудований), тому я сумнівалась, хто ж буде перевіряти якість і надійність робіт  після ночі з 28 на 29 жовтня. Хоч було видно з трибун дах не був добудований, і кран тримав дах зі сторони VIP  лож, я  ж  була на протилежній стороні від крану і це тішило мене. Перед відкриттям співачка Руслана  вийшла до глядачів, і всіх закликала підтанцьовувати і робити хвилі як під час футбольних матчів, що глядачі із задоволенням робили під час всієї церемонії і відкриття.http://www.youtube.com/watch?v=Ek0a73hxRkw&feature=related початок відкриттяhttp://www.youtube.com/watch?v=X5qkam6pb18

виступ  украінських колективів, серед яких і моя сестра

   Двоє діточок перерізали святкову  стрічку і офіційно відкрили стадіон. Над стадіоном можна було бачити гарні феєрверки. Тоді  Руслана  заспівала одну пісню, після неї був французький цикр, який представляв надувних  драконів, зміїв  і жінка надувна – як потім вияснилося це Княгиня Ольга . Враження від цирку такі ніби  ти попав у дитинство. Ведучих на шоу не було, тому ,що відбувається можна було тільки  здогадувалось, диктор іноді щось говорив, але ніхто його не бачив. Після летючих драконів виступала Анастейша, приїхало 2 буси прямо на литовище біля сцени , з одного з них  вийшла Анастейша . Хоч я сиділа на 6 ряді, але Анастейшу бачила дуже маленькою, тільки  4  великі екрани показували її з близька. 

Краса кольорів

Французький цирк

Ветерани і  гордість Львівщини

   Старшим людям ті, що сиділи біля нас не дуже цікаво було слухати пісні Анастейші і мало хто з них знав її репертуар, тому після 2 пісні біля нас тритина глядачів пішли, я ж залишилася до кінця мені нікуди не спішилось, не знаю як іншим. З почутих пісень Анастейші я знала тільки 2 напевно самі хітовіші. Під час співання своїх пісень закордонна зірка намагалася спілкуватися з глядачами  по англійські, навіть промовила кілька слів російською , все дійство закінчилося десь 22 15 хв. Коли дійство закінчилося Анастейша так само сіла в свій бус під пильною охороною  з 10 охоронців, і поїхала з поля. Як голосила львівська влада, що транспорт ходитиме до 12 00 ночі, з автовокзалу, що на  вул. Стрийській дійсно було як багато людей так і транспорту: тролейбуси, автобуси курсували один за одним і битком повні відправлялися , а от з центру вже проблематичніше добратися було, там постанова про пізнє курсування напевно не діяла, бо 23 30 хв, багато маршруток  їхали в парк,бо не зупинялися і були пусті. Все таки з кількома пересадками я добралася додому  повна вражень від чудового дійства  і долученням до такої події для Львова- відкриття сучасного європейського стадіону. Я ще встигла подивитись відкриття по телебаченню, але  там все так вже змонтували і вирізали свист на трансляцію  запису президента  В. Януковича , http://www.youtube.com/watch?v=9CnPLUPC9OE&feature=related   і    http://www.youtube.com/watch?v=N9ndUi7zCEA&feature=related     багато монтажу в  телетрансяції.

Підкорення Чортових скель в містечку Винники, Львівської області.

Ось і вихідні настали планів на дозвілля не було,а сестра примовилась, що її організація влаштовує збір членів  біля Чортових скель. В мене промайнула думка  ліс, природа  ще й нікого не треба збирати для  зустрічі, бо  місце і час  визначено. Тому нав’язливо почала впрошувати сестру взяти  мене на їхні збори.Погода  1 жовтня 2011 року в суботу  виявилась сонячна і так не хотілось прогаяти такий вихідний день. Ось ми вже зібрались, доїхали до Винниківського озера (Комсомольського)  переходимо дорогу  і зразу дорога іде в ліс на Чортові скелі.  Чортові скелі - найвища точка в околицях Львова, що має висоту 414 метрів над рівнем моря.

 Трошки інформацїї. Чортівські скелі - підльвівська місцина, розташована між Винниками та Лисиничами, яка є улюбленим місцем відпочинку львів’ян. Ця лісиста гора відома з найдавніших часів. Львівська монахиня у XVII столітті розповідала, що бачила тут залишки мурів якогось замку. А ігуменя-бенедиктинка Йосифа Кун вже на початку XIX століття провела на цю скелю східці з поручнями і на самому верху встановила альтанку з верандою. З першої половини позаминулого століття цю місцевість почали залюбки відвідувати мешканці Львова, а за часів Франка, який теж тут бував не раз, розповідали, що на Чортовій скелі цвіли едельвейси, які в наші часи є рідкістю навіть на високогірних вершинах Альп.Існує версія, що назва Чортівська скеля є перекрученням Чатової, тобто вартової скелі: тут ще 40 років тому стояла висока дерев’яна вежа, яку через аварійний стан розібрали.

Чортові скелі

Але найвідомішою є легенда про чорта, який хотів знищити церкву святого Юра. Будівництво церкви тоді ще не було завершено і нечистий задумав розчавити святий храм. За Винниками стояв величезний камінь, і ось однієї ночі чорт, вхопивши своїми пазурами камінь, полетів у напрямку до Львова, маючи на меті скинути його на церкву. Але забракло сили і часу чортові. На півдорозі до Львова заспівали перші півні, сила покинула нечистого і він випустив скелю з пазурів. Вона впала посеред лісу і лежить тут дотепер.

На  зупинці   вже нас чекали Андрій , Мирослав, Павло. Дорогою дійшли ми до Чортових скель.По дорозі Мирослав промовився, що має спорядження для лазання по скелям. Своє для лазання по скелях   зі спорядження  в першу чергу , як нам розказали, потрібно мати систему(таке кріплення  на пояс і ноги), а все решта карабіни, шнур можна позичити. В 12 00 год., прийшовши на скелі було досить людно, всі озброївшись шнурками, системами мали вигляд  вмілих підкорювачів скель . Наші ж хлопці  готували спорядження до нашого  лазання, в мене мелькнула думка може то і я спробую  залізти , а як не залізу то хоч побуду в ролі скелелаза. Але в нашій компанії ніхто не хотів слухати чи ти хоч лізти на скелю чи ні, то як в партії ,партія сказала , а ти зробив, так і в нас було.З  присутніх  трьох  дівчат які вперше пробували видрапатись  на скелі,   я по черзі була  сьома.    

Мирослав  провів інструктаж,що в кільця якщо бачитимемо на скелях пальці не пхати,бо коли зірвемось, то палець залишиться в кільці. Спочатку нас всіх страхував  Мирослав, він більше знається  в скалелазенні і ми йому довірили свою страховку.  В мене був спочатку страх, але як сказав Павло, що то так само небезпечно можна дорогу переходити, і може щось статись, тобто небезпека нас чатує всюди.

Мирослав  застібає всі паски перед виходом на маршрут

    Маршрут для першого подолання обрали  « Кішка мишку», бо легші всі були зайняті іншими скелелазами.Спочатку пальці не слухались ноги теж, не могла найти точки опори, але за допомогою підказок  де рухатись я зуміла вилізти майже до напису  «ПАША», подивившись в низ вверх мені не хотілось лізти, тому я панічно казала що вверх не полізу. В низ цікаво спускатися ,але все таки переживання є коли ти в тому ділі не майстер.В низу страхував мене Мрослав, казав ,що спину відкинути треба назад ноги напів зігнуті і відштовхуватись від скель ногами, але таке відчуття було що щось зі шнурком може статись, все ж таки високо трохи. 

  мій старт

Маршрут  "Кішка Мишку" подолано

спуск

Більше інформаціїя  знайшла на такому сайті    http://ek-you.org.ua/nomer/n3/st08.html    

Але ціни  зараз вищі, система приблизно  від 400-600 гр. Отож на дурачившись, полазивши ми  зажарили шашлик, наїлись  і з новими силами  знову прийнялись лазити,  того разу підкоряли маршрут  «Бубука».Але я вам скажу на ситий шлунок зовсім не  тягне десь лізти, але « партія кличе» тобто ми прийшли  не сидіти і  їсти. Мене вже страхував того разу  Саша, який лазить вже 4 роки і трохи розбирається в тому виді спорту.  Він як павучок виліз без будь яких труднощів заліз цим маршрутом і тим самим показав як потрібно нам лізти. 

    Нарешті дійшла черга до мого вилазу. Систему вдягнула, карабін закрутила перевірила  чи все  добре спитала перед підйомом чи страховка готова і полізла долати маршрут. Я теж цього разу долізла до гори  торкнулася карабіна –це означає що підкорила маршрут на скалелазному сленгу. В низ вже було менше страшніше спускатись, але все одно на землі ноги себе впернено почувають. Коли одні лазили по склях інші сиділи біля багаття.

камінь за камнем , так я дісталась вершини і підкорила маршрут "Бубука"

Маршрут  "Бубука" початок пдйому

    

маршрут  "Бубка " підкорено

 

Олеся .Маршрут " Бубука"-підкорила


( автор усіх фото статті О.Гавришко) 

   Вже темніло, деякі чудаки на Чортиках в темноті світили ліхтариками і лазили, напевно свого роду теж екстрім. Ми ж зібралися і в сутінках рушили до  маршрутки їхати додому. З гарними враженнями і чудово проведеним днем, новими навиками, хоч  і  змучені  але щасливі.Чудовий  сонячний вихідний день  пройшов фантастично завдяки чудовій компанії.