Сольна мандрівка на полонину Хом’яків- південно-східну частину Ґорґан.

Вид на гори з Микуличина при підйомі на полонину Хом’яків.

Старт маршруту  з Микуличина

4 січня 2014 року, так як я ще була в Яремче і  мої святкування продовжувалися, по волі випадку чи за власним бажанням я залишилася одна серед тих, хто святкував новий 2014 рік і роз’їхався  додому. Вже котру ніч я не висипалася через  новорічні святкування. Відпровадивши  минулої ночі  Світлану до Львова в 3 30 на  потяг Рахів-Львів, я  встала десь біля 9 00 години. Конкретного плану дій  на день в мене не було. Розклавши  карту південних Горган я розглядала маршрути куди ж податися. Думати гадати з маршрутами на невиспану голову можна цілий день, тож поснідавши, спакувавши рюкзак з самим необхідним,  взявши  трекінгові палки  десь біля 11 00 год ранку я вийшла з хостелу. Прямувала я на вокзал, маршрут був вибраний по ходу думок, який я знала, бо на опанування нового маршрут і блукань  по ньому  не було часу.  В 11 25 год  я сіла на маршрутку на Ворохту, вирішила   їхати  до кінця  Микуличина початок Татарова, там де вказівник на водоспад Гук. Ціна квитка до Татарова – 5 грн. Іду десь з пів години і в 12 00 год я вже в Татарові, трохи по дорозі вертаюся до Микуличина, щоб перейти дерев’яну кладку  в напрямку Женецького водоспада, а далі залізничну колію, так дорога буде коротша ніж іти  в напрямку вказівника на Гук. Минулий рік в цей самий день і місяць ми ходили цим маршрутом до Женецького водоспаду і звідтам   вернувшись до вказівників піднялися на полонину Хом’яків. Цього разу я ішла сама, тож водоспад Гук я вирішила не відвідувати, а зразу іти на полонину Хом’яків, так як часу було обмаль.

схема маршрутів в районі Микуличина

Переходжу деревяну кладку і р.Прут

Фото минулорічного водоспаду Гук(Женець).

Вівці навіть в зимку випасаються, дорога на водоспад Гук.

Замерзла р.Женець

 Дійшовши  до КПП  з шлагбаумом  за вхід з мене взяли 10 грн, минулого року  з нас  плату не взяли пожаліли туристів- пішохідників. Сфотографувавши карту маршрутів на вході до шлагбауму я  рушили прямо по дорозі. Ішла доти поки не з’явився вказівник зеленого маркування на г.Хомяк 3 км (2 години) поворот на ліво дорогою до гори. По далі  зеленого маркування був вказівник на водоспад Гук -3 км .

Іду по зеленому маршруті ,мені на г.Хом"як

Рушила  дорогою по ліву сторону, дорога була  льодяна  і слизька, палки були в пригоді за 15 хв дійшла  до готельного комплексу  «На гуцульській полонині» який виднівся серед лісу. Повернувши дорогою праворуч  я вийшла до розмітки на водоспад  Гук 1,5 км (45 хв) до Микуличина- 3,5 км (1 год). Від розмітки я повертаю ліворуч ідучи попри зруйновану споруду по лівій стороні, так  я доходжу до таблички обмотаної синьо-жовтою стрічкою і написом: маршрут облаштовано за підтримки  Європейського Союзу.

зимові невідомі  мені гриби

Вид на пройдену дорогу, неподалік  відпочинкового комплексу«На гуцульській полонині» 

Вказівник на  зеленому маршруті,  мені іти по нижній стрілці

Зруйнована споруда по зеленому маршруті ,минаю її так ,щоб вона була по ліву сторону.

Маркування. Неподалік  розваленої споруди і вказівника на вооспа Гук -45 хв

Минулого року початок маршруту ми ішли іншим шляхом, але вийшли до поваленої кам’яної споруди. Звідти дорога трохи стрімко почала підніматися вгору, аж поки я не зайшла в ліс. Весь час я ішла лісом  по зеленому маршруті, аж поки  маршрут не зник на роздоріжжі і стрілка  вимальована зеленим кольором  показувала праворуч, хоч я сумнівалась, але пішла туди де вказувала стрілка. Пройшовши десь 50 метрів я на деревах зеленого маркування не спостерігала, тож я вирішила повернутися на зад і піти іншою дорогою, тою якою я сумнівалася, тобто  від розгалуження доріг іти тою яка іде прямо. За  30  метрів я побачила  зелене маркування, значить я іду правильним шляхом, а попередня дорога була  помилковою і та виражена зелена стрілка збивала з пантелику. 

Ідучи лісом  дорога була полога, а листя під ногами  багряно- жовте, аж не вірилося, що це січень місяць. Біля вказівника  р.Женець я в  лісі роблю собі привал, пю чайок і їм печиво, слухаю шелест дерев. Серед цієї природи зовсім не відчувається, що я йду   сама зовсім без нікого. Відпочивши  рушаю далі лісовою дорогою, а тепер вже починається крутий підйом, який триває з 200 метрів. На горизонті відкривається картина зими, попереду  мене  чекає засніжена дорога і зимовий ліс, а по заді  і досі ця багряна осінь. Дивно, відчуття  як ніби я  в казці всі пори року в одному місці. Зробивши собі ще один привал з чаюванням, перед останнім  стрімким підйомом, я рушила далі. І ось ліс закінчується і я виходжу на відкриту поверхню, тут вже панує повноцінна зима, вітер задуває на всю силу, навкруги  розкидаючи сніжну імлу  і пилину, видимість погана.

вказівник на маршруті 

Підйом на полонину Хом"яків.

З лісу я вийшла в 14 45 год. Піднявшись трохи вище від лісу, в далині побачила « йожиків» в тумані ( туристів) які ішли  один за одним. Хтось один побачив мене в тумані і підбіг питатись  звідки я іду і куди і чи я не знаю де виходить зелений маршрут, в такій видимості вони б його шукали довго. Так як я вийшла тільки що зеленим маршрутом то вказала їм дорогу і вони попрямували в низ подивившись на мене як на дивакувату, яка сама  ходить в тумани і вітри. Я рушила вперед в пошуках колиб (вони мали бути неподалік, я пам’ятаю ще з минулого року).Орієнтиром були ялинки, а за ними на горизонті з’явилися 2 колиби, які я бачила крізь  заметіль-це була полонина Хом’яків. Відео заметілі на полонині  Хом’яків можна глянути тут.

туман в горах ,вийшла  з лісу на відкриту поверхню

сольне чаювання в колибі на полонині 

Полонина  Хом’яків вид на одну з колиб.

Заметіль на полонині Хом’яків

по зимовій дорозі на полонині    Хом’яків.

Я попрямувала в сторону колиб,  як і минулого року  зайшла в ту саму колибу, що ми були, тут інтер’єр трохи змінився в кращу сторону. Посидівши в колибі і почаювавши час було  починати спуск. Зробивши фото і відео я  вийшла з колиби попрямувавши прямо  в пошуках зеленого маршруту, але я не могла ніяк побачити його початок, одні круті схили. Я не панікувала знала, що десь тут має бути спуск, пішла трохи правіше і натрапила на вказівник до г. Хом’як 1,15 км (30 хв), полонини Бараня 0,5 км (10 хв)  розуміючи, що треба вертатись. Потім  направилася по ліву сторону дійшла до вказівника на р.Жонка, далі побачила сліди на снігу  спустилася нижче і побачила зелене маркування, це моя дорога назад. Спускаючись я вже привалів не робила, по прямій дорозі в лісі навіть бігла, щоб було швидше спускатися. Коли спустилася, до головної дорога, та що веде на водоспад Гук  біля 16 35 години, тут я вже не переживала так як пряма дорога вела до кладки, а там в Микуличині  зупинка. Не дійшовши до шлагбауму до КПП. як  на небі  з’явився  молодий місяць, починало темніти. Перейшовши кладку в темряві я була біля зупинки. Постоявши з пів години сіла на автобус який їхав до  Коломиї, квиток до Яремче - 4грн.

Не дійшла на г.Хом"як 1,15 км

Молодий місяць зустрів мене в дорозі.

всі фото статті О.Гавришко і їх використання є порушенням авторських прав.

 Мій сольний похід  цього дня був чудовий. Голова відпочила від шуму і суєт,  серце билося з ритмом природи, душа була по справжньому вільною як ніби той вітер який летить і не має перешкод. Зранку мене  потішило ясне і по літньому тепле  сонечко, в лісі панувала багряна осінь, а  на  полонині Хом’яків мене зустріла  справжня  зима зі своїм норовливим характером - вітрами і заметіллю.

Замітка розрахунку часу по моєму маршруті Яремче- Татарів- пол. Хом’яків - Микуличин-Яремче:

11 30 год -Яремче

12 00 год- початок Татарова

12 20год-КПП вхід

12 51год-на роздоріжжі на водоспад Гук 3 км і на г. Хом’як  3км, на Синяк- 6,5 км

13.10 год.- біля вказівника на  Гук-1,5 км, до Микуличин-3,5 км

14 00 год.-р.Женець

14 45 год-вихід з лісу

15 00 год- в колибі на полонині Хом’яків

15 20 год-  вийшла з колиби шукаю зелене маркування

15 35 год- знайшла зелене маркування зайшла в ліс

15 51 год-біля вказівника на р.Женець

16 20 год.- біля вказівника на Гук 1,5 км на Микуличин 3,5 км

16 35 год- на головній дорозі на водоспад   Гук 3 км

17 15 год на зупинці в Микуличині

17 45 год-  дочекалася автобуса

18 15 год- в Яремче

Зимова мандрівка на Закарпаття до метеостанції Плай на висоті 1330 м.н.р.м.

Метео і лавинна станція на г.Плай 1330 м.н.р.м.

Не встигла я приїхати з Яремче  як  мені захотілося  знову  в гори туди де сніг і зима.  Вагались довго між  одноденними маршрутами, вибрали  полонину Боржава- гірський масив Українських Карпат. Погода особливо не обіцялась бути хорошою, обіцяли дощ і сніг, але наше бажання походити горами було сильніше за примхливу погоду. Конкретного плану не було, ми розуміли,  що зимою коли вже в 17 00 год особливо по Боржаві не походиш. Тож вирішии іти через стару сироварню, а там куди вспіємо по дорозі на г. Великий верх. Запасний варіпнт був   г.Плай. Наша команда в складі 4 людей: Мирослав, Ростислава, Костянтина і мене Олі  була готова підкоряти вершини. Тож збір на головному  вокзалі, виїзд  потягом  Львів-Мукачево  в  7 02 год  зі Львова, а у Воловці ми були 10 00 год. Мукачівка тепер їде швидше, не зупиняючись біля кожного стовпа і це плюс. Ціна повного квитка до Воловця  23.5 грн. В потязі не дуже багато  людей, але туристів які ідуть в гори, як  ми, теж вистачало, це радувало, що не одні ми такі божевільні. В потязі час проходить швидко ми розповідаємо різні історії, циганський ансамбль  співав пісень. Він напевне прийшов  на зміну колоритному цигану, який завжди наряджався  і малював губи.

Підйом до старої сироварні до жовтого маркування

Вид на Воловць. Дорога до сироварні.

 На  Боржаві в  останній раз я була в 2012 р. Дороги до старої Сироварні (старої, розваленої, цегляної, двоповерхової будівлі),  я знала 2: стрімку через  електрод роти(ЛЕП)- цей підйом я вже давно не практикувала., бо він був виснажливий і другий маршрут  знала пологіший підйом  через ліс жовтим маркування. Ростислав вирішив нас вести своєю дорогою, ми хотіли скоротити  шлях, тож пішли дорогою по селі і дійшли до нової  дерев’яної хати, перейшли річку по мості  по ліву сторону і рушили дорогою вгору. Тут вівчар випасав табун овець. Ішовши  в низу від залізничної станції Воловець  по сільській дорозі там панувала ще осінь, починаючи підйом  дорога вже трошки була вкрита снігом. Піднімаючись вирішили зробити собі перекус, посиділи посміялися і пішли далі. По праву сторону виднілася г.Дзьомбик (Цицька) 1215 м. Вийшовши на широку  дорогу  де жовте маркування, тут снігу було вже більше. 

дорога по лісі

г.Дзьомбик( Цицька) 1215 м

Стара сироварня 1156м

Розмітка на старій сироварні 1156 м

Будівля старої Сироварні на Боржаві 1156 м

Вид на стару сироварню і Воловець

Зима чаклує над травою.

Афени обмерзли льодом.

Дорога на  г. Великий верх ,штормить.

Штормить біля старої сироварні на полонині Боржава.

12 40  ми дійшли  до  джерела, поповнили запаси води, посиділи відпочили.  В 13 10 год  ми піднялися   до старої сироварні  на висоті 1156 м. Біля сироварні почався сильний вітер і сніг, видимість була погана, добре, що дорога пряма іде і легко орієнтуватися. За 20 хвилин  сильний вітер  трохи вщух, але краєвидів навкруги так і  не було вино  через  білу імлу. Відео  як   завівав вітер біля старої сироварні можна глянути  тут . Ми вирішили звернути  на  ліву сторону  обійти кругом і піднятися на г.Плай. Ззаді г.Плай вже як іти  дорогою на г. Великий верх  снігу було менше. Зима давалась в знаки  дерева і ялинки були  вкриті  інієм. Щоб скоротити дорогу на г.Плай ми  звернули  на пряму в афени  та  ішли ними піднімаючись до Плаю. Тут зима   і вітер вже почаклували над природою травою і афенами, бетонними стовпцями, вкривши  їх  оригінально снігом.

По дорозі на г.Плай

Зимовий ліс посеред гір 

Зима чаклує над афенами і ялинками.

Зимові розписи  на стовпці по дорозі на г.Плай

Засніжені  поля афенів( чорниць)

 В 14 15год ми на  вершині Плай 1330 м. З вершини не було видно краєвидів так як все окутала біла пилина і туман. На вершині   розташована  метео і лавинна станція, дані з якої використовують для прогнозу погоди на всю Західну Україну. Антени і передатчики вкриті снігом, навіть бетонні споруди станції облипли снігом. На горі було весело іцікаво роздивлятись ці засніжені пристрої, антени, споруди.До речі, цікаво, що у 1969-1970 роках тут начальником загону працював В'ячеслав Чорновіл. Це засвідчує відповідний пам'ятний знак, встановлений неподалік.

затуманена Боржава

дорога на г.Плай 1330 м над р.м.

вид на хребет Боржава

Вершина  г.Плай 1330 м

Вказівник на г.Плай

 Антени на вершині г.Плай

Бетонні будівлі метеостанції на г.Плай

Памятний знак Вячеславу Чорноволу на г.Плай

( автор усіх фото статті:О.Гавришко)

В 14 40 год  спускалися  з старої сироварні  коротшою дорогою по електрод ротах (ЛЕП), вона хоч і крутіша, але спускатися швидше ніж в обхід. В 15 40 год ми  спустилися вже до низу. В низу нас чекав  сюрприз   болотяна дорога, тож я трекінговими палицями виміряла глибину болота, щоб мене не всмоктало. Пройшовши  болотяні дороги  ми  зробили собі перекус біля старої пилорами. Щось ми скоро спустились, як би знали то ще б могли збігати до  г. Великого Верху. В 16 00год ми  вийшли  від нової хати на розвилці,  в 16 40 год  ми  вже на вокзалі у Воловці.  Пємо чай,  доїдаємо все, що недоїли,  чекаємо потяг  Мукачево- Львів який має прибути в 17 39 год, білет купили завчасно ще зранку ціна квитка 23,5 грн.

         Ось і наш потяг на Львів, студентів багато, ми трохи змучені, але щасливі їдемо додому. Мандрівка була чудова, погода порадувала, хоч сонця не дуже світило, щоб роздивитись краєвиди, але і дощ не падав, а це вже радісно. На  вершині г.Плай  зима порадувала своїми витворами,  і снігом , відчувалося, що зараз січень місяць і зима на дворі. Потяг прибув в 20 45 год до Львова. Погода у Львові осіння, а перед очима  майорять ще ті  біло-зимові краєвиди Закарпаття