Проводи старого 2014 року на полонині Кукул.

  Новий рік  наближався кожен турист хоче кудись поїхати, а ще коли є вихідні чому би їх не провести на природі десь у горах. Новорічний   маршрут  з довгими дискусіями  був   затверджений, ідемо заздалегідь  на Кукул займати колибу. Чесно кажучи мене не дуже приваблював цей варіант святкування, але більшість погодилась тож ідемо. Забігаючи на перед по долі випадку чи по волі погоди ми все-таки не святкували Новий рік 2015 Р на Кукулі.

 Мали вільний час  від роботи серед інших учасників  я  і Сергій зі Львова. Квитки купили проблем з цим не було, рюкзаки спакували, але погода  на сайтах не радувала, небесна канцелярія вирішила випробувати дух і  витримку туристів морозами.

зимова полонина Кукул

В 1 14   год виїзд зі Львова 668 Ковель-Чернівці, 20 грн білет загальний повний. В 4 17 год  у Івано-Франківську. Франківськ зустрів  нас снігом, навіть весь перон  замело снігом, задував вітер,було холодно, одним словом була  жахлива погода навіть у місті не то, щоб десь там на висоті в горах. Так як автовокзал біля ж.д вокзалу відкривається в 4 40год  ідемо на ж.д. вокзал грітися.

 В 5 00 годині ідемо на  автовокзал, черга майже на вулицю, касир повідомляє, щоб пропустили пасажирів ті, що на Верховинський автобус ціна квитка до Ворохти 35 грн, автобус маленький людей багато всі з сумками так як хто куди іде, запакувалися  всі з горем пополам. Виїзд 5 10  год Верховинською маршруткою. Їдемо в ночі дорога заметена сніг не перестає падати. Із запізненнями біля  7 40 год прибуваємо до Ворохти, сніг мете, зустрічаємо хлопців які їдуть на Скупову- масив Гриняви. Висаджуємося в центрі і прямуємо до ж.д вокзалу, там переодягаємося, вдягаємо бахіли і  намагаємося зорієнтуватися куди рухатися. Ідемо з Сергієм на вокзал  снігу під ногами досить, замело  в деяких місцях  20 см, холодно і кажемо  один до одного може залишимось на вокзалі тут так тепло( миттєве просвітлення думок, а  інші ж думки в голові нащо їхали треба іти).

Скажу я вам  зі свого досвіду про зимові походи ( він трохи є) хоч якими  би вони не здавалися простими все-таки треба підходити серйозно до готування в похід як і спорядження,  теплого одягу, речей,  спальника, взуття. Карти, навігатори, компас інші речі орієнтиру - зайвим з цього не буде нічого. А ще головне себе підготувати морально і розуміти, що ти ідеш не на прогулянку в ліс, а туди де погода змінюється дуже часто (тумани, заметілі, хуртовини, погана видимість) треба бути готовим до всього,головне не панікувати. Снігу  може бути по пояс і вище і завжди треба мати здоровий глузд і визнати свою безсилість перед вершинами, щоб відступити назад і не ризикувати ні своїм здоров'ям ні здоров'ям туристів яких ти ведеш у похід.

В ті дні які ми вирішили іти  29 грудня  2014 року  і стартувати з Ворохти, погоду передавали не  дуже добру температура від -14 до -18 С , швидкість вітру 8-10 вузлів, пориви вітру 17-20 вузлів. Самий більший мороз припадав з 30 на 31 грудня,  -28 С показувало на  сайті http://www.windguru.cz/ru   на Кукулі. Знаю я ці морози ходили колись на -20 С  то такий  холод був спати в колибі  без пічки, в таку температуру не раджу лазити горами з ночівлями (особливо новачкам ) здоров'я  важливіше,  якщо вирішили будьте обережними і майте здоровий глузд. Всі   принади морозних ночівель в колибі відчув на собі мій напарник по поході Сергій, який ішов в перше в такий мороз  і зрозумів ,що це не для нього.

 Біля 8 10 год  рушаємо з ж.д. вокзалу Ворохти. Сергій  намагається пригадати дорогу якою він ішов  на Кукул в  листопаді, я  дороги з Ворохти не знаю перечитую маршрут роздрукований з інтернету . Сергій потрохи пригадує  дорогу читаємо мою роздруківку. Ідемо з вокзалу по колії аж поки не перейдемо переїзд і за ним маркування біло-синє і поворот на ліво через дерев’яний міст  і р.Прут, далі пійдом до місцевої лікарні, далі біля  лікарні повертаємо на право ідемо через село автомобільною дорогою  біля  городів. Сніг мете місцеві жителі питають  нас куди ідем, кажемо, що на Кукул, кажуть не  завидують нам,  та ми собі самі не завидуємо. Чи то втома  і безсонна ніч дається взнаки  і ще та снігова заметіль не додає сил і оптимізму. До лісу через село ми дійшли біля 9 00 год. місцеві собаки зранку   не були приязні перегавкувалися через ціле селище. Переодяглися скинули  трішки одягу, бо розігрілися коли  ішли, а коли зупинялися холодно-це не то слово, просто замерзаєш як стоїш. Вода в пляшці стала льодом тому дуже не поп'єш води. Як зайшли в ліс повернули на ліво  ішли по синьо-білому маршруті потім збились і ішли по червоному, але не довго і знову вийшли на синьо-білий. Дійшли до бесідки  зі столиком, лавками, сховалися там вирішили поїсти, довго не могли сидіти так як руки відмерзали і ставало холодно. Поспіхом рушили далі, коли ішли то було тепло,організм рухався і грівся, але затрачав на це сили. Далі ще одне місце з  лавкою було там присіли на 5 хвилин,  бо на більше не висиділи б бо починали примерзати. Так  аж дійшли до джерела яке текло біля дороги, там попили трохи води.

кінець Ворохти початок лісу

місце для відпочинку в лісі

Додати заголовок

джерело  по дорозі в лісі

         Потім ішли лісом дуже довго кінця і краю тому лісу не було в мене закралася думка, що може ми ідемо не тою дорогою так як Сергій казав, що ішов іншою. В такий мороз не хотілось блукати тож я задзвонила до  одного друга з франківська Тараса  який  мене заспокоїв, що маркування біло- синє іде до самої полонини Лабєски. Тож я вже була спокійна, що ми ідемо правильною дорогою. Переважно ішли по дорозі широкій по якій авто їздять, лісовози. Думала, що ми підемо через г.Кичеру, але ми її обминули. Біля 13 00 години ми виходимо з лісу. Сніг по лісі був притрушений, але під ногами іноді провалювалися в якусь воду, яка зверху примерзла і снігом присипана була, тож особливо не побіжиш. Вийшовши з лісу сніг не переставав падати Сергій пішов вперед  протоптував дорогу, а снігу було по коліна. Без снігоступ  топтати сніг і провалюватися було важко ноги і так втомлені і організм від недосипання теж,а то ще місити сніг крок за кроком вибивало з сил Я думала, що цей клаптик дороги від лісу і до Лабєски ( першої хатини) я не дійду. Тепер розумію  людей яких знаходять в горах ніби і на простих маршрутах, але вибившись з сил  можна щось і відморозити, якщо не рухатися. Холод ослаблює всі функції організму він стає ослаблений, в’ялий, голова  вже не така кмітлива, бо кров погано циркулює і організм тратить сили щоб зігріти життєво важливі органи. В такий момент вибитий зі сил  хоч і в вітер і сніг хочеться одного відпочити. Піднімаючись на Лабєску ще на підйомі  я вирішила присісти хоч снігу кругом повно, тай знаю не варто, але мої ноги не ішли далі, а  тіло було мокрим від навантажень  мені було так жарко, що я вже і розшпилилася і шапку зняла., щоб остудитись ( хоча не раджу все знімати одразу, треба іти в міру так, щоб  сильно не потіти, по мірі ходьби знімати лишнє  іти своїм темпом, щоб організм не перевантажувався) Тож присівши  десь  на  4 хвилини я відчувала що мерзну ноги хоть трохи відійшли від місеня снігу.   Чим ближче було до колиби на Лабєсці тим снігу все більше слідів людей  ніяких ( або їх замело) і уява малювала різну картину, а якщо сніг там по пояс  то що. Вирішили  іти з  Сергієм  до колиби трохи відпочити. По дорозі намагаюся щось фотографувати хоча в голові зовсім не до фото і руки відмерзають. Крок за кроком   шукаючи в собі мотивацію іти далі, що я зможу, що ще трохи і буде колиба  і ми там зігріємося.

патріотичне дерево маркування на Кукул

вийшли з лісу протоптуємо дорогу

 піднімаємося до полонини  Лабєски 

      Дійшли до колиби на Лабєскці  біля 13 40 год  снігу там нападало теж досить як  де, двері засипало, зайшли в середину, нікого з людей не було. Сергій вирішив на примусі варити зупу, але посидівши 5 хвилин ми зрозуміли, що ми замерзаємо і організм клонить на сон від втоми , і що ми тут ніяким чином не зігріємося. Я запропонувала поки ми ще чуємося в силі і остаточно втома нас не зламала на скору руку попити щось тепле або запарити мівіну і рушати вже до остаточного місця ночівлі. Сергій намагався палити пічку в колибі, але на таку велику колибу потрібно багато палити щоб отопити, та ще дрів не було. В мене руки вже відмерзали я  ще трохи і їх би не засунула в газовий пальник, щоб відігріти. Запарили мівіну  і чай, організм трохи зігрівся, бігом щоб не відмерзнути остаточно спакувалися   біля 14  10 години  рушаємо. Головне думаємо вийти на хребет,  холод забирав ресурси в організму які і так не на висоті.  Дороги з колиби на хребет теж немає ідемо навмання провалюємося в  сніг то більше то менше, ноги втомлені. Але переборюючи себе, видряпалися на хребет Кукул.

зимова полонина Лабєска

вийшли на хребет Кукул

Ще у Львові ми складали план  з Франківчанами які колиби займати, тож ми мали іти на полонину Озірну потім на Григорівку, а як все зайнято то на Кукул( за інформацією  попередні колиби до цього мали бути заняті ).  На хребті втомлені і виснажені  снігами  ми зрозуміли, що ганяти від одної полонини до іншої нам не вистачить сил так як снігу багато і мести його ногами втомлює. Тож  я подала ідею іти на полонину Кукул вона найближче від нас і під питанням чи зайнята, якщо там навіть і зайнято проситися на ніч, змерзлих туристів ще ніхто не виганяв, а зранку ми вже повні сил плануватимемо куди далі  рухатися в яку колибу. Вийшовши на хребет вирішили іти  верхом так як снігу менше, а вже як будемо над полониною Кукул то спустимося. Ішовши по хребту краєвидів не було видно так як все затягнула імла і падав сніг. Коли ішли хребтом ми  побачили сліди які ведуть до полонини Кукул, хоч вони не були свіжі, але ми розуміли значить  там є люди. Підійшовши ближче до колиби якийсь чоловік середнього віку набирав сніг, ми привіталися спитали чи їх багато він відповів, що він  сам, що можемо заходити і що зранку   він спускається до урочища  Завоєли,а потім приєднається до своїх на метеостанції Пожежевська. Казав, що його знайомі ідуть випити, а він любить пройтися по горах хоч і сам( самому ходити небезпечно) але жвавий дядько Михайло.

полонина Кукул

 Зайшли в колибу біля пічки трохи погрілися попили чай, зварили зупу. Наш сусід пан Михайло сам з Білої Церкви перший раз на Кукулі на відміну від нас. Ішов теж з Ворохти вибився з сил і ночував на Лабєсці, казав, що змерз, то не дивно ми самі там ледве не відморозилися. Хлопці бралися вправно рубати дрова ,так як ми з осені мали  приховані заготовлені дрова- колоди то пішли нище  де  ліс  до сосон відривати  дрова  з під снігу. Пічку палили 8 годин, а  тепла від неї ніякого. Біля 20 00 год повечеряли, порозказували історії. Михайло розказував про походи на Кавказ,Сибір озеро Балатон і лягли спати. Біля 21 30год постукав   хтось в двері, спитались хто, казали туристи. Питалися чи ми в колибі на довго,що їх 12 чоловік сплять на полонині Озірна і всі не влазять. Ми казали на новий рік плануємо тут бути, але цієї ночі нас спить 3 як змерзли можете іти до хати місця є. Хлопці пішли казали,що  прийдуть завтра. Біля  00 00 год я вже проснулася і змерзла в колибі було холодно десь біля – 15 С ще й до того  сусіди по колибі- миші ганяли де хотіли, я закрилася спальником  намагаючись зігрітися. Сон був періодами і  минула безсонна ніч давалася взнаки. На цю ніч передавали біля – 18 C, на ранок я трохи зігрілася і дрімала не хотілося вилазити зі спальника.

вечеря в колибі

 Вівторок  30 грудня 2014 року Михайло видно не витримав холоду і біля  7 30 год намагався розпалити пічку і поставив  теплий чай. Біля 10 00  год пора теж було вилазити з спальника   і попити щось тепле. Моє вечірнє недопите Maccofi замерзло дивним чином з цікавими малюнками і бурульками. Вже всі проснулися і всі позамерзали вночі. Зранку на дворі як і вчора видимості  ніякої  і ніяких чудових  краєвидів Чорногірського хребта. З полонини видно найближчі сосни і знов падав сніг. Михайло вже збирав рюкзак і вирушав до низу ми з ним попрощалися і побажали гарного Нового  року.

 мороз начаклував  над  Maccofi  

зранку на полонині Кукул біля колиби

полонина Кукул зранку

 Я ходила в зимові походи і знала, що таке – 20 С температура  і як її сприймає мій організм, в Сергія це можна сказати перший зимовий похід, він тепер теж знає як його організм сприймає -20С., сказав, що це не для нього. Тож ми рано думали, що робити чи  залишатись на Кукулі  чи спускатися. Пічка не гріла, а тільки поїдала дровау великій кількості без тепла, а на наступні ніч обіцяли морози до -27 С і чи ми витримаємо 2  морозну ніч. Тай в день як вийти на вулицю то холодно руки відмерзають, як  не рухатися то дуже холодно. Зідзвонилися з іншими учасниками які мали приєднатися до нас 31 грудня вже ніби вирішили, що залишаємося в колибі поснідали ніби  чи то по обідали. Коли я була біля колиби в далині з’явилися туристи. Прийшли ще 2 туристи до нас вони зі Львова падав сніг, ми їх запросили в колибу, казали, що має їхня компанія ще приїхати завтра. Почали говорити з Сергієм, що як ще кілька днів попадає сніг то ми звідси не виберемося. Тож  Сергій каже збираємося і спускаємося, мені так не хотілося іти, хотілося трохи відпочити . Я кажу, що  пізно збираємося, щоб до темна спуститися так як до Ворохти іти 12 км приблизно. Як тоді собі згадала той  підйом  до  полонини Лабєски  і до входу в ліс  зовсім бажання пропало іти. Я збиралася, пакувалася, поспіхом в рюкзак нічого не влізало, щось бурмотала сама собі, а може залишимося. Ну все зібралася в 13 20 год старт з полонини Кукул ( як на мене  пізній вихід на маршрут).Як згадаю наш похід  у восени, що ми  з Кукула  почали спуск в урочище Завоєлі  біля 12  00 год і спустилися біля 14 30 год,але там спуск 5  км  приблизно, а до Ворохти -12 км приблизно. Попрощалися з хлопцями  зі Львова взяли контакти на всяк випадок, хлопці раді,що ми їм залишили колибу, вони і не сподівалися, що буде вільна 30 грудня колиба.

полонина Кукул з хребта Кукул

вид з хребта Кукул

ідемо по хребті Кукул

Крок за кроком за 20 хв ми вийшли на хребет, в 14 00 дійшли до Лабєска, там трохи фото сесії. На хребті зустріла друзів зі Львова які тільки піднялися на  хребет,обмовилися кілька словами ми пішли  вниз, а вони повні сил і бажанням до пригод рушили далі. Від хребта до Лабєски і до лісу і навіть по самому лісі файну стежку, можна сказати  супер дорогу протоптали туристи не то, що ми з Сергієм протоптували її самі. По такій втоптаній і широкій стежці ішлося легко і скоро.

полонина Лабєска

 зимова полонина Лабєска

колиба на полонині Лабєска

спуск з Лабєски і зустріч туристів

  Біля 14 20 год  ми зайшли в ліс. В 16 00 годині вийшли з лісу до Ворохти ,той спуск був на одному подиху без привалів. Вийшовши з лісу відчулося таке полегшення і якусь радість,що ми нарешті  спустилися з тих снігових заметів і морозу. До ж.д вокзалу у Ворохті ми дійшли в  16 45 год, за кілька хвилин приїхав  Рахів-Івано-Франківськ і ми вирішили їхати в Яремче відігрітися  в хостелі і будувати нові плани на  зустріч 2015 року Нового року.

спуск до Ворохти

Фотозвіт. Колоритм селища Білин - Закарпатської області.

     Білин -село в Україні, в Закарпатській області, Рахівському районі.

Географічні координати Білина : 48°06′40″ пн. ш.24°15′15″ сх. д.   Засноване село в 1947 році, населення складає -1746  осіб, площа села -0,400 км²

  усі фото статті  автора О.Гавришко

вид на село Білин із залізничного  вокзалу

 залізничний вокзал села  Білин

залізничний вокзал Білина

рушаємо вздовж залізничної колії села Білин

       Якось довелося їдучи  на  зимовий бограч  до туристичного  притулку Переліску 13- 14 грудня 2014 року  пройтися тим маленьким  зимовим селом Білин Кілька фотознимків, які я зробила  ідучи по селищу Білин доганяючи свою компанію в складі  6 осіб, так як відволікалася на фото. 

ранок в селі Білин, в далині видніються гори

місцевий колоритм села Білин

будівля в селі Білин

пам'ятник загиблим героям 

бар Перелісок в селі Білин

вид  на село Білин і  р.Чорну Тису з  гірської висоти 

село Білин

перехід по містку р.Чорна Тиса села Білин

 колоритна  автобусна станція Білина

         Доїхали ми до села електричкою  6404/6403  Івано-Франківськ – Рахів мали приїхати до Білина в 7. 37 год.,  а приїхали в   8 30 год, так як «Раховоз» в ніч на Андрія попав в аварію. Квиток з Івано-Франківська до Білина- 11 грн. Станція  Білин  знаходиться  перед станцією Рахів. Про ці пригоди і про смачний бограч який ми  все таки приготували в іншій статті. 

вид  з  висоти вершин гір на село Білин

 сонячний  вид на гори  і село  Білин 

заготівля сіна в селі Білин

Як ми ловили осінньо-теплі промені сонця на Кукулі.

         На найближчі вихідні на  гору  Кукул збиралося 2 компанії одна мала вирушати з Ворохти в 11 год, з якою мала іти я, але по долі випадку на вокзалі у Львові я зустріла Надю, яка ішла з іншою компанією з  КПП  Завоєля  вони мали вирушати скоріше, щоб не гаяти часу і не мерзнути у Ворохті чекаючи  іншої групи наших я вирішила рушати скоріше.

           Субота. 15 листопада 2014 р. В 1. 14 год. виїзд  потягом 668 К Ковель-Чернівці зі Львова, білет загальний 17 грн  в  4 20 год. в Франківську.  У Івано-Франківську наш чекав Володя і ми на машині з ж. д вокзалу поїхали до Ворохти. Ніч давалася в знаки  дорога навіювала сон, щоб не спати розмовляли, дорога до Надвірної була вкрита туманом і  за 10 метрів вже нічого не було видно, за вікном щось моросило,ми ще тоді подумали ну і вибралися,головне щоб сильно нічого не падало. Вже не раз коли ідеш в похід і спочатку погода не радує ,а потім така чудова погода аж не віриться ніби хтось згори дає тобі  бонус за те, що ти вірив   із оптимізмом їхав у цей похід. Вже в Яремчі туману не було, на дорозі машин теж не було. Заїхати ми на Заправку Tobi, хочу відмітити дуже хороші заправки по сервісі, туалети хороші,чай вже вдруге за осінь я п’ю на цій заправці цього разу не зелений, а чорний з бергамотом 6 грн. – 300 грам, великий стаканчик, після чаю я як ніби ожила, сон перейшов і якось  почувалася бадьоро. У Ворохті нас чекали 3 учасника Ореста, Роберт і Михайло які ночували на базі. Обговоривши план, що будемо підніматися з  КПП Завоєля - Кукул, протяжність  4 км ( 2, 5 год) за вказівником, перепад висот 580 м.  Приїхавши до КПП  урочище Завоєли біля 7.00 год (10 км від Ворохти)  зустріла нас вранішніми туманами і інієм. Спочатку була фотосесія   трьох вершин: Говерли 2061м., Брескула 1911м., Пожежевської 1822 м., потім туманів, а потім був біля КПП чаювання, кавування, анекдоти, потім ми чекали коли привезуть хліб і так минуло 2 години. В урочищі Завоєли знаходиться контрольно пропускний пункт.

урочище Завоєли

туманне урочище Завоєли

урочище Завоєли зранку

КПП Завоєли

поки ми чаюємо рюкзаки відпочивають

біло -синє маркування до г.Кукул 

         В 9 00 годині стартанули   820 метрів від КПП іде дорога на право в ліс синє маркування, показує стрілка на Кукул- 4 км. Спочатку  дорога  іде лісом  трохи стрімка до поваленої дерев’яної хатинки , під ногами листя, далі лісом більш пряміша дорога. Виходимо з лісу  по ліву сторону видніється полонина Закукул. Гарно видно красенів Говерлу, Петрос, Чорногірський хребет, Свидовецький хребет. Як тільки сонце пригріло і ми розрухалися то стало жарко я ішла у футболці. Як тільки виходимо з лісу то стає ще тепліше сонце припікає і можна засмагати в повному розумінні слова. Я не можу намилуватись  краєвидами, просиділа би там весь день, але поспіхом доганяю нашу команду. Фото біля хреста і я  іду далі де підйом починається трохи крутий, тримаюся лівішої сторони де синє маркування заходжу в ліс буквально з 15  хвилин і  я біля гори Кукул висота якої 1542 м, гора серед лісу, написів ніяких немає одна металева палка. На горі якраз якась компанія робить фото на пам'ять молоді хлопці і дівчата їх було біля 8 чоловік, такі веселі. Вони якраз ночували в тій колибі де ми запланували, і збиралися якраз рушати до г. Говерли.

вид на  Петрос і Гоерлу

 осіння полонина Закукул

 осінь на полонині Закукул

хрест посеред  полонини Закукул

 на горі Кукул -1539м. над р.м.

      На горизонті виднівся Свидоець і Ясині які були в тумані.  При спуску з гори Кукул до однойменної  полонини натрапляємо на цвинтар про, що свідчать дерев'яні хрести. Цей цвинтар - це військове поховання ще з Першої світової війни.Ми спустилися до полонини Кукул знайшли  колибу з пічкою, розклали речі і взялися за приготування обіду. На полонині Кукул є 2 колиби придатні до життя одна з пічкою друга без, решту  будівель є господарського призначення, стайні, при бажанні і в них можна розкласти намет хоч якийсь захист від негоди. 

хребет Кукул з гори Кукул

полонина Кукул

військовий цвинтар  з Першої світової війни над полониною Кукул

військове поховання Першої світової війни

колиба з пічкою на полонині Кукул

житлова колиба на Кукулі без пічки

житлова колиба на Кукулі без пічки 

колиба з пічкою на  полонині Кукул

колиба з пічкою на Кукулі на 8 лежачих місць є стіл і маленьке віконечко

стайні  на пол. Кукул

стайня в середині

релаксація в горах на полонині Кукул

відпочиваю  на  полонині Кукул

      Обідали на дворі перед колибою за великим дерев’яним столом. Обід в нас вдався дуже смачний хлопці зварили   великий казанок смачного борща зі сматаною, ми зробили салату з капусти, ковбаси, кукурудзи. Одним словом смачно поїли  і нажартувалися  за столом . Не знаю як хто, а я полюбляю в горах чаювання біля багаття, не так мені їсти подавай, а дай чаю попити, ні кави там ні капучіно, а саме чай і бажано карпатський збір, тоді з повна ти можеш насолодитися Карпатами: зором, слухом, запахом так і смаком .  

смачний борщик   в карпатах

приготування борщика

           Біля  16  00 години ми побачили на хребті Кукула людей, це була наша друга команда яка планувала оселитися на полонині Лабєска, так як всі в одну  колибу  не влізуть. Тож деякі учасники спустилися до нас впевнитися чи то ми на полонині, ми їм дали зі собою  дрова про запас. Ввечері запросили нас до себе на грибну зупку і банош. Наївшись свого борщу до відбою  біля 17 30 год рушили з полонини Кукул на полонину Лабєска. То напевно  в ліпших гуцульських   традиціях колись було іти в гості з полонини на полонину, так і ми  підтримували ці давні традиції. На небі вже давно смеркало і зійшла вже не перша зоря,  а ми озброївшись ліхтариками, продуктими на банош і дровами вирушили темною дорогою в гості.  Трохи зблудили кілька метрів в інший бік, але світло ліхтарів наших друзів  нам вказало  вірну дорогу. І ось ми дійшли до полонини Лабєски дорогі гості зустрічали нас на порозі з обіймами. В колибі пригостили глінтвейном, на вогні вже варилася грибна юшка під керівництвом Романа, а стіл був накритий всяким смачними наїдками, видно, що чекали нас дорогих гостей.  На серці якось було так приємно. За столом  частувалися, говорили тости з перервами на співи під гітару. Лірика пісень цього вечора  зашкалювала. Пізніше Ореста нам зготувала  смачного баноша з бринзою,  того вечора у нас було меню як в  кращих ресторанах. Наспівавшись спочатку за столом перейшли до співів біля багаття. Стомлені нічними переїздами ми  довго не засиджувалися і біля 22 40 год   попрощавшись з хорошою компанією пішли темною стежкою до себе на полонину Кукул, дорога займала біля 30 хв ходьби. З низу з полонини Кукул наші туристи подавали нам знаки ліхтарями так як самі вийшли в ночі на старий цвинтар, ще першої світової війни то хотіли, щоб нас оминула така   доля. Ми спустилися прямо до колиб напалили звечора пічку,щоб було тепло. Втомлена я лягла спати, а дівчата Надя і Ореста ще співали пісень під запалені свічки.

смакуємо грибну юшку на полонині Лабєска

вечірні співанки

вечоріє над Чорногірським хребтом (вид з  полонини Кукул) 

По часі підйом  на гору Кукул   1 день субота:

                 4 20  виїзд з Івано- Франківська

                 6.40 Ворохта

                 7 00 КПП Завоєли зустрів туманом

                 9 00 старт з  КПП

                 10 30  біля зруйнованої хатки в лісі

                 11 00  вийшли з  лісу

                 11 30 біля хреста на полонині Закукул

                 12 10 гора Кукул

                 12 30 полонина Кукул ( місце зупинки і ночівлі)

    Неділя. 16 листопада 2014 р . Рано  хтось прокинувся, щоб зустрічати сонце, але на дворі вже було світло 7 30 на годиннику. Я теж не поспішаючи пішла глянути, що там на дворі. Видряпалася на гору майже до Кукула сиділа роздивляючись вранішні краєвиди Ясині в тумані перейшла на іншу сторону,  а там Ворохта теж в тумані. Сиділа і ловила промені осіннього сонця, не помічаючи часу. На одинці з природою час летить непомітно. Пройшлася трохи по колишньому кордоні Закарпаття і Івано-Франківської області,про існування  якого нагадували  бетонні стовпчики .Час сплинув непомітно і мене з полонини Кукул вже почали гукати на сніданок.

тумани над Ворохтою з хребта Кукул

вранішні тумани над Ясині і Свидовцем( карпати)

споглядаю вранішні тумани над полониною Кукул

зима чаклує над рослинами

вранішній іній на  брусниці

природа малює інієм

        То вже була 10 00 година, наші  кухарі наварили гречаної зупки, макарони- спагетті, зробили салат з кукурудзи, капусти  і  моркви, хлопці запекли ребра то був не сніданок, а просто щось неймовірне Таке різноманіття блюд зранку,сита і різноманітна вечеря плавно перейшла у ще ситніший і смачніший сніданок. До того сніданку ще подавався десерт, так-так вам не почулося  десерт, і що ви думаєте подають в горах на десерт, печені яблука в шоколаді у фульзі - то було щось неймовірне, шоколад так розтікся по яблуку, що воно було дуже смачне, шкода, що я з повна не насолодилася тим сніданком бо їла то яблуко на ходу, пакуючи рюкзак. Мій сніданок затягнувся, так хотілося ще  посидіти біля колиби за цим столом і поніжитися на сонечку. Всі вже рушили в дорогу, а я ще доїдала  печене яблуко. Вирушила я з полонини біля 12 10 год. за пів години ми були на  г.Кукул. Дорогою ішли милувалися  навколишніми краєвидами.

дорога туристів  додому

     Зупинилися на перепочинок неподалік  полонини Закукул, неспішучи бідя 14  20год. були на КПП біля  нашого автомобіля. Рушили  в дорогу до Франківська біля 18 00 були в Івано-Франківську і сіли на автобус до Львова  ціна квитка 54 грн. Вже ближче 23 00 год ми у Львові,  мандрівка вдалася і як завжди багато вражень залишаться на довго у наших спогадах.

Схожа стаття про гору і хребет Кукул тут.