Про мене

Моє фото
Львів, Ukraine
подорожуймо,пізнаваймо,осмислюймо....

суботу, 30 листопада 2013 р.

Осінні мандри горами:Верховина-с.Шибене-полонина Веснярка-оз.Марічейка- г.ПіпІван Чорногірський 2028м.-Сідловина 1763м.-Вухатий Камінь 1864 м.- Дзембронські водоспади (Смотрицькі)- полонина Смотрич-с.Дземброня.-Ільці.



Так як я хотіла в гори вже треті вихідні, погода ще трималась чудова, а з різних причин  не виходило їхати, тож  варіант іти в гори на ближчі вихідні мене приваблював. Маршрут запропонований Романом ще в вересні, якраз  був актуальний. З понеділка  я вагалася  чи їхати в гори і підніматись на ПіпІван Чорногірський. Переглядавши фото друзів з попередніх  вихідних вилазок, снігу  на Чорногорі трохи  було, тож мене   хвилювало одне -  нормальна проходимість маршруту, щоб   вершину сильно снігом не засипало. Мої страхи частково розвіяв Роберт, який на минулих вихідних ходив Чорногорою і сказав, що снігу достатньо, але пішохідна проходимість нормальна. Панічно не люблю я блукати кілька днів білими заметами. Роман  також заспокоював мене, що сніг  в горах розтане, так як на тижні відчутно потепліло. Вагалася я до четверга, а далі за принципом, якщо чогось сильно хочеш то потрібно  рухатися в цьому напрямку. Рюкзак  пакувала я в п’ятницю перед виїздом, порівняно з літніми походами  рюкзак був запакований  як кажуть по зав’язку. Боячись снігів, я спакувала багато зимових речей  і запасне взуття  взяла - щоб моє серце і тіло  було спокійне, що я  не промерзну ( як бувало  то в інших походах). За звичай я рідко беру другу пару  важкого взуття( іноді щось легке на переміну) в цілях полегшення  мого наплічника (в  цьому поході  така моя завбачливість мене  добре виручила).
Наш попередній маршрут був такий:   Верховина-с.Шибене-полонина Веснярка-оз.Марічейка- г.ПіпІван Чорногірський 2028м.-Сідловина 1763м.-Вухатий Камінь 1864 м.- Дзембронські водоспади (Смотрицькі)- полонина Смотрич-с.Дземброня.-Ільці. Маршрут міг змінитись, залежно від погодних умов.
П’ятниця  11 жовтня 2013 р.   В 3.50 сідаю на потяг 139 Одеса-Чернівці до до Івано-Франківська. У Франківську в 6.25 год., потяг трохи запізнився. Білет Плацкарт 27.80 грн мій 15 вагон 11 місце.
Субота 12 жовтня 2013 р. Зустрічаю свою команду по цьому поході: Романа з Тернополя і Ірину з Харкова, знайомимося, спілкуємося. В 7 00 на автовокзалі Франківська сідаємо на автобус Івано-Франківськ-Верховина, ідемо до Верховини, ціна квитка 38 грн. В 11 00 годині ми в селі Верховина, дорога зайняла 4 години. До 1962 р. поселення називалося село Жаб’є. З вікон ми спостерігали красу осінніх Карпа. Барвисті краєвиди,  ясне сонечко над вершинами, голубе небо   надавало ще більшої наснаги до подорожі !

осіння  Івано-Франківщина

краєвиди на с.Ворохта

осіння Івано-Франківщина

барвиста осіна на Івано-Франківщині


 
У Верховині ми чекали автобус до  с.Шибене, цей маршрут вже давно славиться своїм колоритом, кожен хто хоч раз проїде  в цьому напрямку запам’ятає цю поїздку на довго. Автобус приїхав швидше в 11 15 год, людей вже трохи назбиралося, ми встигли зайняти задні  місця  в автобусі. Маючи трохи часу до відправки автобуса пішли на місцевий ринок, накупили винограду по 6 грн., помідорів по 3 грн., перцю по 3 грн.- ціни порівняно з львівськими вражають. В 12 00 годині відправка з Верховини, в Шибене в 14 00 год. Ціна квитка разом з рюкзаками 12 грн. Таких туристів як ми в автобусі було ще 4  які теж планували іти на ПіпІван Чорногірський. Самі вони з Молдови, а саме з Кишиніва планували скільки встигнуть прогулятись Чорногірським хребтом, а  в Молдові  мають бути у вівторок. Розказували нам, що тут не вперше і, що зимою піднімались на ПіпІван Чорногірський і  їм дуже там сподобалося. Я теж люблю ПіпІван Чорногірський, одна з моїх   найулюблених вершин. Поїздка в автобусі Верховина-Шибене була колоритна, задній салон  автобуса був переповнений мішками «бараболі», моркви, цементом, сумками, рюкзаками. Майже через зупинку хтось виходив, одна жінка попросила, щоб мішки з бараболею їй витягли, мішок розірвався і бараболя розсипалася по салоні. Приїхали до прикордонної застави в  с.Шибене,  прикордонник перевірив  українські паспорти записав  нас в зошит і Романа як керівника групи. Ідучи по дорозі побачили шлагбаум  тут працівниця чемно попросила оплатити вхід в заповідну зону  10 грн. ( постанова така ввелася з  липня 2013 року), працівниця показувала якісь папери і дозволи,що все законно і  гроші використовуються за призначенням: прибирання і розвитку  заповідника, хоча сміття на оз. Марічейка було вдосталь. 

корівки в с.Шибене

прикордонна застава в с.Шибене

 





 осінній с.Шибене

 

 

рушаємо на Піп Іван Чорногірський

В 14 30  год. перепакування  речей,  перекусили і вирушаємо вздовж потоку Шибене,  далі пройшовши 2 км   доходимо до альтанки  і рухаємося в гору в  північному напрямкупо. На початку, минувши шлагбаум ,  починався крутий підйом і  важко було  з наплічником робити такі ривки,  далі вже  нормалізувалося   дихання   і крок за кроком  в  17 00 годині ми дійшли до полонини Веснярки. Дорога від альтанки  до полонини весь час  ішла  по лісі, відстань по кілометражу приблизно 5 км . На полонині Веснярка розташовані гуцульські будиночки- колиби, біля яких знаходиться джерело. Дорога  Зайшовши в колибу,  там їх дві,  відчинена  колиба була  зайнята. Шестеро  туристів  обжили собі крайню кімнату з пічкою, а  нам уступили лівішу- ту де літом  зберігають сир.  На веснянці почуваєшся як вдома, вода є, хата і «дах над головою»  теж, туалет  дерев’яний, більше цивілізований ніж кущі і це плюс.  В колибі чисто більш-менш є стіл дерев’яний,  два яруси  де можна спати, вікно закрите клаптиком тканини із  якого час від часу тягнуло прохолодою. В 18 00 годині  ми взялися за приготування вечері, меню  вирішено - варимо  борщ. Поки у великому казанку варилася вечеря на трьох ( любить Роман  нести  лишній  тягар, ще й монашку взяв, боявся, щоб ми не проголодались), ми обживали свою тимчасову хату. Я читала  раритетний заповіт Тьоми Рябова, різні написи в кімнаті, можна сказати, що людям  в цій колибі нічого  мудрого  не приходило до  голови- напевно природа чи то не вона надихає людей на  такі не мудрі  написи. Поївши смачного борщика, Роман вирішив приготувати якийсь свій коронний напиток сльоза- на скільки я зрозуміла  в його склад ввійшла  згущене молоко,  щось спиртне, вода… і треба пити це теплим. Помилувавшись з полонини Веснярки  барвистим заходом сонця, він був надзвичайно гарним. Барвисті  відтінки тепло оранжевого, жовтого, рожевого, фіолетового   відтворювалися на  небі по черзі, природа нам показувала свої натуральні барви. Вечері розмовляли, розказували анекдоти, історії  попивши чаю  в 22 30  годині пішли спати. Наші сусіди навіть не думали лягати, в них якраз  був сам пік їхнього вечірнього гуляння, співання на гітарі, сопілці,  затягування пісень і все це не без « білого  горючого». Пізніше вони бавились в якісь ігри  бігали кругом колиби, щось кричали в цей момент, я себе відчула ніби  в хатинці баби Яги, яка рухається на курячих ногах Насправді коли вони бігали  кругом колиби вона вся тряслася. В якийсь момент - ця компанія  стала не контрольована і  ми себе відчули  ніби ми в кублі нечистої сили.


полонина Веснярка


перепочинок на пол. Веснярці


вид заходу сонця з полонини Веснярка

 захід сонця з полонини Веснярки

захід сонця з полонини Веснярка

захід сонця над Чивчинами

Захід сонця над румунськими горами з пол.Веснярка

Не знаю скільки "горючого" вони випили, але їм було цього мало. Їхні ігри, співи  вже їм не приносили адреналіну,  тож вони вирішили  почерпнути чергову порцію  його від нас. Так як наша кімната була закрита  на гачок один  сусідський хлопець  почав стукати,  шарпати двері  і кричати, чи  у вас є ще  горівка, дайте горівку. Крізь сон ми спочатку не зрозуміли, що вони це серйозно. Цей індивідум пішов до своїх і сказав, що ми прикидаємося, що спимо і не даємо  йому горілки. В такому їхньому стані щось з ними виясняти не вдячна справа. Тож я їм сказала, шановні сусіди в нас немає горілки   нам рано вставати   і ми  хочемо спати, ця фраза їх заспокоїла. Пошумівши ще трохи  вони  пішли в ліс когось шукати, а потім напевно вибились із сил і заснули .
Неділя 13 жовтня 2013 р. Ми встали замість 6 00 години  о 7 00 в колибі було прохолодно, але не холодно. Коли ми вийшли з колиби якраз над горами  сходило сонце, що ми  і всі дружньо побігли фіксувати на фотоапарати. За тим чудом природи ми  спостерігали довго, милуючись цією красою.

сонце починає сходити з полонини Веснярка.


схід сонця з полонини Веснярка


схід сонця з полонини Веснярка


схід сонця з полонини Веснярка 




полонина Веснярка

полонина Веснярка


полонина Веснярка

Поснідавши і попивши чаю, почали пакуватись. Наші сусіди теж прокинулися біля 9 00 години  як ні в чому не бувало, сиділи тихо і спостерігали за нами. Ми поснідали вівсяною, попили чаю, спакувались, попрощалися з нашими шумними сусідами і  в 9 40 год. вирушили до оз  Марічейка. Дорогою, що пролягає вздовж полонини, піднімаємось вверх і через 500 метрів заходимо до лісу. Зайшовши в ліс, ми проходимо через шлагбаум і йдемо далі дорогою. Приблизно через 1км з лівого боку знаходиться оз. Марічейка  Погода була гарна, небо голубе. В  10 15 годині були вже на оз. Марічейка, з того часу, що я там була в 2010 році багато, що змінилося, лавки, таблиця з написом озера - помітно значний  прогрес. Намилувавшись озером з якого виднівся ПіпІван, пофотогорафувавшись рушили далі.  Наступна зупинка була біля жерепу- сосна жереп в Українських Карпатах поширена за верхньою межею переважно хвойних лісів в субальпійському поясі на висоті від 1300 до 1850 м.

озеро Марічейка

 










озеро Марічейка

Вийшовши з лісу ідемо по дорозі  тримаючись правої сторони, набираємо висоту по праву сторону видніється г.Смотрич  1898 м.н.р.м. По дорозі  ми їли брусницю, сушені афени. Чим вище ми піднімалися, тим було холодніше.  Почали виднітися смуги снігу - невеликі частини в об’ємі кілька метрів. Великих снігопадів, яких я боялася не було, цілу дорогу я піднімалася в футболці періодично вдягаючи фліс.

г. Смотрич   1898 м.н.р.м.  посеред жерепу. 

г. Смотрич   1898 м.н.р.м вид  дороги  на ПіпІван Чорногірський.


дорога  на ПіпІван Чорногірський 

Крок за кроком,  несподівано   в далині  виднівся ПіпІван Чорногірський – в цю гору я колись закохалась раз і назавжди. Побачивши Білого  Слона в серці відчуваєш такі  позитивні емоції- довга розлука  в 3 роки  і ось я знову  тут  напроти оцього велетня  на висоті 2028 м.н.р.м.- що колись був в 1938 році астрономічною і метеорологічною  обсерваторією. На вершину ми піднялися  в 12 50  годині. Для Ірини – це був другий похід, тому  весь маршрут  для неї  був  цікавий. Ми радіємо, що підкорили ПопаІвана без надмірних зусиль. З того часу, що я була все змінилося:  нова капличка на вершині з  10 заповідями, великі дерев’яні столики і лавки для  відпочинку. Я пішла роздивлятись  все знову навкруги, як ніби я тут вперше, але завжди мені  цікаво тут. З вершини виднілися чудові краєвиди як і на румунські гори  так і на  українські: Чорногірський хребет, Чивчини. Снігу було не багато, трішки на схилах гори. Побачивши частинку зими ми побігли дуріти на снігу.

Панорама.  Вид на г. Піп Іван,Чорногірський хребет, г.Смотрич

вершина Піп Іван Чорногірський 2028м.н.р.м.

 





Обсерваторія


руїни Обсерваторії


на вершині Піп Іван Чорногірський


трохи снігу на схилах Чорногори


милуюся краєвидами з вершини Піп Іван Чорногірський


вершина Піп Івана Чорногірський.Віпочиваю.


спуск з  г.Піп Івана Чорногірського. Серпантинові  гірські стежки.


 хрест на вершині г.ПіпІван

капличка на  г.Піп Іван


ура сніг!!! На схилах гори Піп Іван


катання на г.Піп Іван Чорногірський

 З вершин було видно, що снігу на Чорногірському  хребті   теж мало. На вершині  було досить прохолодно і  дув  сильний вітер, хмари почали затягувати небо. Ми піднялися на дах обсерваторії, вид з  вершини нового даху  обсерваторії був ще більше  вражаючий. На вершині ми  фотографувались,  на схилах катались на  снігу, лазили по мурах обсерваторії яку скоро відрестраврують і вже не можна буде полазити. На вершину піднялося кілька туристів, а ми біля 15.15 годині почали спуск з ПопаІвана. При спуску ми зустріли групу дітей, які піднімались  на вершину  без жодного рюкзака - в міжсезоння це трохи безвідповідально, так як погода змінюється щогодини і хвилини. Все далі  і далі ми віддалялись від Чорної Гори і його вершину почав обплутувати туман. Ми  взяли курс на Вухатий Камінь.



вид на Чорногірський хребет


вид на Чорногірський хребет з Піп Івана Чорногірського


дорога до Сідловини



по дорозі    до Вухатого Каменя

По дорозі до Сідловини  в моїх стареньких зимових черевиках відклеїлася підошва майже повністю, добре що в мене на запас була пара осінніх кросівок Columbia, які  віддано мені прослужили наступну  частину походу. Біля 16 10 години  ми дійшли до Сідловини 1763 м над р.м.,  а далі почався підйом на Вухатий Камінь,  до якого ми дійшли  16 45 годині. Ми з Іриною були вперше на цій горі, тому підкорення ще однієї вершини  радувало нас. Вершина Вухатого Каменя розміщена на висоті 1864 м. над р.м. є кам’яниста,  скупчення каменів. На вершині Вухатого Каменя та її схилах є чудернацької форми скелі. З вершини Вухатого Каменя було видно с.Дземброня, туман як ніби нас переслідував, а ми втікали від нього, тому ми довго не затримуючись зафіксувавши кілька кадрів на фотоапарати і почати спуск до полонини під Смотричем. Спуск можна сказати не є легкий як на мене,  так як  дорога  була з каменю, а каміння мали велику відстань то  потрібно було стрибат, тому  варто було бути обережним. При спуску почав накрапати дощик, ми пришвидшили  темп, бо потрібно було до темноти знайти місце ночівлі. Біля 17 30  години ми прийшли до Дзембронських водоспадів (або Смотрицьких)  казкад найвищого водоспаду  був  приблизно  10 метрів. Водоспади, а їх три знаходяться за 5 км від с.Дземброня. Дощик трохи перестав падати і над горами замайоріла  красива веселка.




підйом до г.Вухатий Камінь


г.Вухатий Камінь 1864 м.

  в далині  г.Вухатий Камінь. 


 Намилувавшись водопадами в 18 00 годині ми рушили лісом в пошуках місця для намету. Коли ми ішли  лісом вже почало темніти, наш темп ходьби  пришвидшувався ще більше. В 19 00 годині втомлені ми вийшли з лісу і вирішили не іти до колиби на  полонину Смотрич, а ночувати в наметі  на  полонині під Смотричем.  Взялися за приготування вечері, так як балон газовий за 2  дні пропускав газ, то на залишках газу чай  закипав 2 години, з таким зусиллями ми ризикували  залишитись  без вечері. Вирішено було палити багаття, яке вогке було після дощу. Романові  багаття чомусь не розпалювалося, тобто він хотів, щоб був сильний  жар, а дрова тухли. Якесь зачароване коло було, що дрова не горіли. Роман навіть почав розказувати легенду про загублену Корову, душа  якої досі ходить по лісі і заважає розпалити багаття. Я не чекаючи сильного жару поставила гріти воду на слабий вогонь, хоча б  на чай, як не наїмося то хоч чаю нап’ємося. Випивши з 3  горнятка теплого чаю і перекусивши, що було  з продуктів  почали  розкладати  5 місний намет Романа  і лягли спати. Сон можна сказати не був хороший так як намет стояв під нахилом  і ми  періодично сповзали в низ. В наметі було прохолодніше спати ніж в колибі, але незважаючи ні на що організм все-таки відпочив.


спуск з Вухатого Каменя

Понеділок 14 жовтня 2013 р. Проснувшись  в 7 00 годині,  якраз почало трохи світати, Дземброню вкрив білий як молоко вранішній  туман. Пейзаж був просто заворожуючий. Біля 8 30год. сонце почало сходити, небо  вкрилося  рожево- фіолетовим  відтінком. Зачаровані цією красою ми довго спостерігати за цим явищем  природи і фіксували його на фотокамери.

ще трішки і сонце вигляне із-за небокраю над с. Дзембронею

світанок над с.Дзембронею

схід сонця над с.Дзембронею з полонини під Смотричем

Ранок. дислокація на полонині під Смотричем

  ось так прокидаються в горах зранку. Краєвид  з нашого намету.

 Пішовши за дровами  біля 11 00 год. вирішили готувати сніданок чи то полудень. Багаття розпалилося добре нічого вже не  гасло як у вечері, тому ми взялися за готування   їжі. В меню на сьогодні  мала бути уха з сардини, так як консервів в нас ще багато було  і продуктів до зупи теж, одностайне голосування було за уху. За шеф- повара був Роман, його уха   вдалася   дуже смачна, з великого казанка вийшло кожному по 2 порції. Я пішла ще по дрова і натрапила на кілька білих грибів, а в траві неподалік нашого намету знайшла  білого-велетня. Принісши гриби в табір  ми раділи  моїй знахідці фотографувались з велетнем. Після 13 30 год. почали потрохи пакуватись , на цій поляні нам було так добре, що з табору ми вийшли біля 14 30 год.(хоч планували швидше).  Спуск до  села   Дземброні видався дуже пейзажним,  особливо після полонини  Смотрич осінні Карпати відкрилися в повній своїй красі, палітра барв вражала. В 15 50 годині  ми були в с.Дземброня біля крамниці Карпатські зорі.


спуск до полонини Смотрич






полонина Смотрич




барвиста осінь.Спуск до с.Дземброня .


крамниця в  с.Дземброні


(автор усіх   фото в статті  О.Гавришко, їх використання, без згоди автора є порушення авторських прав)

Маршрутки  із  с.Дземброня їздили до  літа, тоді коли був потік туристів, а восени коли туристів поменшало  і маршрутку відмінили. З добиранням в тих «глухих» краях важко, тому доводиться розраховувати на свої  «колеса» (власні  ноги). Перепочивши з 10 хвилин рушили далі до головної дороги.  Пройшовши приблизно 4.5 км  в 17 00год  ми  були на головній дорозі  Зелене-Ільці де б мали їздити машини, на одну з таких машин ми розраховували. Ідучи ми вже втомились так як ішли дуже швидко, але  на перепочинок не було часу. В   Івано-Франківску ми  мали бути до 22 00год, бо в Ірини був куплений  квиток  на потяг. Дійшовши до с. Красник о 18 10 годині, ми розуміли, що  своїми ногами ми до Франківська не зайдемо. Приглянувши  сільське подвір’я де стояло стареньке  авто,  просимо  місцевого жителя  підвести нас,  він погоджується  підвести   нас за 36 грн., на вагання  і торг не було часу,  ми погодилися. Водій завіз нас до Ільців, якраз на зупинці стояв автобус на Івано-Франківськ, «вилетівши» з машини ми  «влетіли» в задні двері автобуса.

 Кілометраж по нашому маршруті:

                                                     с.Шибене-оз.Марічейка- 9 км
                                                     оз.Марічейка- ПіпІван Чорногірський- 3.5 км
                                                     г.ПіпІван -через Сідловину до г.Вухатий Камінь- 4 км
                                                     г.Вухатий Камінь- пол Смотрич -  4 км(спуск важкий) 
                                                     пол. Смотрич-с.Дземброня- 2.8 км
                                                     с.Дземброня -с.Красник- 10 км

 Основні витрати на  проїзд  по  даному маршруті на одну особу:

Львів-Івано-Франківськ- 27.80 грн(поляг плацкарт)
Івано-Франківськ- Верховина -38 грн(автобус)
Верховина-Шибене- 12 грн( автобус)
ПП до ПіпІвана в Шибене- 10 грн
Красник-Ільці- 12 грн( місцеве авто)
Ільці- Івано-Франківськ- 33 грн( автобус)
Івано-Франківськ -Львів- 47.3 грн( потяг плацкарт)

В 21 05 годині ми були в Івано-Франківську.  Ідемо на Залізничний вокзал, а далі хто куди: Ірина їде до Харкова, Роман нічною маршруткою до Тернополя ну і я потягом до Львова. Гарна була мандрівка,  хочу відзначити один з найкращих  для мене походів. Погода  радувала, мальовничі заходи і сходи сонця відносили мою свідомість десь далеко від тих міських суєт. Гори прийняли нас гостинно і відпустили теж,  взявши з нас обіцянку,  що ми неодмінно знову до них завітаємо з хорошими  намірами і емоціями, а  взамін  почерпнемо  в два рази більше  вражень. Протоптуйте стежки своїми ногами, пізнавайте рідну Україну і Карпати, бо ми Українці і маємо знати свій край, набиратись сили  і наснаги  від нашої  чудової  природи!!!