Похід на гору Кукул 1539м 12 листопада 2011р.

Ворохта . А дорога манить в гори...

    Скучила я вже за горами і за подорожами,тому поїздка в гори трохи розбавить буденні робочі будні. Вирішено їхати на гору Кукул, організацію взяв на себе Ігор Зубрицький, зорганізував маршрут  зібрав всіх 9  людей до купи (найменшій  учасниці 12 років, найстаршому 62 роки). Маршрут  розпочато з Ворохти,  поворот на базу Заросляк- Завоєлі КПП(900М)-г.Кукул (1539м)-с.Вороненко- приблизно 20 км одноденний маршрут. Іхати  я мала до  Івано-Франківська там пересадка на маршрутку до Ворохти, а точніше до 6 кілометра (роздоріжжя дороги на Верховину і базу Заросляк.) Білет куплений  зі Львова на  потяг  Ковель-Чернівці  до  Івано-Франківська, єдиний  на який були білети. Плацкарт 20 гр., відправка  потяга 23 47хв. (ледве встигаю на потяг) прибуття в Франківськ 2 26хв. Верховинський автобус відправляється  з автовокзалу у Франківську в 5 10 хв ранку, з 2 26хв, чекаю на вокзалі. В   4 50 хв зустрічаю учасників походу  6 людей  і  ми виїжджаємо з  Івано-Франківська, білет  до Ворохти 23 гр. В Надвірній  до нас підсідають  ще 2 учасників. Доїжджаємо  до 6 кілометра в 7 15.хв., нагрівшись в маршрутці на дворі морозець десь -5 С приблизно, але рухаючись зігріваємось, дорогою ідемо до КПП (контрольно пропускний пункт). Карпатського Національного Природного Парку, що знаходиться в урочищі Завоєля. Звідси ж починається найкоротший маршрут на Говерлу через тренувально-спортивну базу Заросляк. І хоч це місце знаходиться за 10 км. від Ворохти, все ж то є вул. Говерлянська, тієї ж таки Ворохти. До КПП Карпатського Національного Природного Парку  ми прийшли близько    8 00 години, торгуватись нам не дуже вдалося (нагадаю вхід на КПП -20  гр. дорослий, 10 гр- дитячий.),хоча колись ми обхоили КПП лісом попри річку з лівої сторони не доходячи до КПП  100-150м.

вид на г.Говерла і г.Брескул з Завоєлі

Ворохта 7.30 ранку, попереду КПП

Ворохта . Видніється КПП

Наша команда походу
 

    Ідемо тою дорогою, що на Заросляк, пройшовши приблизно кілометр, а може два, повертаємо біля новозведеного  котеджу праворуч, та заходимо в ліс. Звідси дуже стрімкий підйом вгору, маркованою синім маркером стежкою, що веде доволі густим смерековим лісом .Перший привал відпочиваємо,  перекушуємо, переодягаємось вже і не так холодно, навіть жарко. По дорозі багато повалених дерев, найменша учасниця Іра навіть з дерева собі качелю придумала(дитяча уява). Дорогою нам зустрічається будинок без даху, розвалений , але в лісі нагадує казку « ізбушку» баби Яги , але без курячих ніжок. Пофотографувавшись ідемо далі. В лісі деякі учасники прагнули найти гриби, але марно одні поганки попадались.  В 10:30 хв  - ліс закінчився ми  вийшли на полонину Закукул. Нашому захопленню не було меж  спочатку побачити засніжені Ялинки і частину  гір в снігу , а піднявшись вище  від побаченого аж дух захоплювало така краса видно весь  20 км Чорногірський хребет. На північному заході полонини стоїть кілька будівель пастухів, на південь  панорами Кознєски та Чорногори, Позаду і з боків густі смерекові ліси, на полонині стоїть хрест.Побачивши засніжені вершини і Говерлу і Петрос в хмарці, і їхній колір пастельний з ранку заворожував, робимо  фотосесію , фотографуємо цю красу на пам’ять. Відпочивши  трохи ми рушили лівою  і  знову лісом , іде маркування, снігу вже більше і по дорозі лежать колючі дроти  ще часів війни.

Підйом по ліву сторону зразу іде маркування.

підйом  до  г. Кукула  лісом  

на задньому плані Чорногірський хребет

вид з полонини Закукул

осінь і зима в одну мить

Перша полониниа коли вийшли з лісу Закукул

 Г.Петрос в хмарці

В далині  20 кілометровий хребет Чорногори

Казковий краєвид Чорногори, в далині ПопІван Чорногірський

майже зима

   В 11 30.хв ми вже  були на вершині  г . Кукула 1539м. Робимо фото, я відпочиваю на снігу. П‘ємо чисто символічно, за підкорення вершини, як не дивно всі учасники на вершині вперше були. Погода чудова, повітря свіжо-морозне, на вершині і хребті ні вітринки, видимість чудова. Починаємо спуск по хребті Кукул, відкриваються знову чудові краєвиди Горган, частина Свидовецького  хребта, Драгобрата та інших верши, ідемо по праву сторону  по хребті,  по стовчиках,  колись то був –польсько-чеський кордон, зараз   стовчики розділяють  Закарпатську і Івано-Франківську обл. По дорозі помічаємо ягоди :брусника і чорниця трохи приморожені. Доходимо до полонини Лабески,  засніжені ялинки манять і надихають зимою, всі роблять фото  на згадку і повертаємо в право. Дійшовши до колиби  робимо привал , колиба в середині гарна, чиста і прибрана людей за цей час не зустрічали. Не має і жителів на полонині, літом  на полонині  заготовлюють молоко і сир, випасають овець. Ми  сідаємо  за деревяний стіл частуємось і домашнім паштетом, донецьким , бурштинським салом , огірочками , та різне було можна весілля гуляти  було і напої на різні смаки були : чай, кава, компот, вино домашне, березівка та інше.

Вершина г.Кукул 1539м 

Спуск до полонини Лабески

синій маршрут до  с.Ворохти , жовтий до  с.Вороненко- ми йдемо жовтим

вид на г. Близниці

вид на Драгобрат і г. Близниці

полонина Лабеска

позаду г.Говерла

В далині Горгани з хребта Ккукул

з пол. Лабески маркування іде жовтим кольором

красуня г. Говерла 2061м

вид на г.Близниці  і Драгобрат

станція с.Вороненко
 (автор усіх фото статті О.Гавришко)

  В 13 20 хв, піднімаємось на хребет і  ідемо по ліву сторону від полонини Лабески  до села Вороненко, маршру маркований жовтим кольором. Проходимо полонини  пол.Григорівка, пол.Середня, пол.Буковинка ми біля неі десь коло 15 00 хв, пол.Припір. На полонині Буковинка палився вогонь, хоч одна з полонин заселена була, туристи вправно готували вечерю.Від  полонини Буковинки дорога іде стрімко в гору, ідемо по маркуванню ,щоб не збитись з дороги.З  пол.. Буковинки нижче дорога іде трохи болотиста, але в нашому випадку болото було примерзле.Проходячи полонину Сереню зустріли 3 туристів які шукали місце для ночівлі, привітались поспілкувались і кожен пішов у свій бік Виходимо в село Вороненко- що належить до села Яблуниця Івано-Франківської області та знаходиться практично на кордоні із Закарпаттям,  часу до потяга обмаль, ідемо городами, щоб швидше було вокзал вже видніється. До вершини Кукул ідемо в "розвалку", після вершини перед полониною Буковинка пришвидшуємо хід, бо не вспіваємо на потяг. Маршрут пройдено зовсім не важкий, підійде і новачкам.

   Прийшли  16 25 хв на вокзал  с. Вороненко, зробили фото на пам'ять за 5 хв приїхав потяг Рахів-Івано-Франківьк(треба уточняти в які дні курсує), в поїзді весело ділимося враженнями від походу,  плануєм наступні сходження,  похід вдався у всіх розуміннях,головне бажання і наявність хорошої компанії.Платимо зі станціі Татарів до Франківська- 10 гр.В Надвірній  висіло 3 учасників, ми ідемо далі  до Франківська. В 19 20 хв ми були в Франківську, потім я  пересідаю в 19 30 хв на автовокзаі на маршрутку Снятин –Львів (бо з поїздами в Франківську тяжко жобратись на вихідні до Львова, то білетів немає, то потяг відмінили), в останні хвилини я вспіваю на Снятинську маршрутку  і ми разом з друзями  їдем додому,  вони вихоять в Бурштині, а я  іду до Львова. В  22 30хв я на  стрийському автовокзалі у Львові, змучена , але перед очима  ще видніються  краєвиди Чорногори, і  з декілька хвилин чи навіть довше ніяк не можу  звикнути   до свого рідного нічного   шумного, буденного міста   Львова. Відео з походу можна переглянути тут  Похід на Кукул, більше фото можна лянути тут  https://picasaweb.google.com/105628900427387849605/1539122011