Який він Ватикан - осередок духовності і найменша суверенна держава у світі.Моїми очима

 Ватикан, або Святіший Престіл, резиденція Папи Римського. Ватикан є найменшою суверенною державою у світі, площею в 0,44 квадратних кілометри — 44 га, 110 акрів. Число постійних жителів Ватикану становить приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.

 Для християн Ватикан був знаменний тим, що тут був розп’ятий апостол Петро.

площа Святого Петра в Ватикані

 До  околиць Риму ми( я і двоє моїх  супутники  по мандрівці Єропою)  доїхали 8 липня 2012 року в 20 45  год, заселились в кемпінгу. Зранку 9 липня  2012 року ми поїхали на метро до центру Рима. Вийшли  на станції Coliseo, а перед нами  височів красень Колізей. Приїхавши до Риму  ми роздивлялись карту  місцевості, ми побачили, що можемо відвідати ще і Ватикан. Я собі уявляла державу  в  державі, що то якісь кордони,  перевірки, контроль має бути. Гуляючи   центром  Риму у нас  було  ще пів дня вільного, тож ми надумалися  поїхати  подивитись на  Ватикан.  Ми Вирішили  спитатись  місцевих  жителі  звідки їдуть автобуси до Ватикану, так саме на автобусі можна доїхати до Ватикану, одна приєма жіночка нам вказала зупинку на  паралельній стороні вулиці  - це була зупинка звичайних автобусів місцевого значення. Зупинка була недалеко від площі Венеції в Римі. Дочекавшись  автобуса з відповідним номером який нам було потрібно, заходимо  всередину, в автобусі усюди рекламні вивіски, наклейки. Їдучи  в автобусі  нам не залишилось  нічого як розглядати  рекламу, вивчати  італійських людей (населення,  яке воно) ну і звичайно дивитись час від часу у  вікно, щоб орієнтуватись куди ми їдемо. Розглядаючи реклами  потішило те, що одна реклама була по українські від оператора  life,: «дешеві дзвінки на Україну». Знаючи статистику українців у Італії побачити українську рекламу – це не дивно,  але приємно, що тут згадується наша держава. Доїхавши автобусом до кінцевої зупинки, на горизонті нічого надзвичайного не замальовувалося, всі архітектурні споруди були звичайні і не вражали, звичайний  житловий район. Пересікаючи вулички ми  побачили великі пальми, так як в центрі Риму їх чомусь не спостерігалося, або були маленькі. Звертаючись до місцевого населення де  знаходиться   Ватикан нас направляли праворуч від зупинки. Рухаючись вуличками, перехрестями вийшли до якихось воріт з охороною, думали там вхід до Ватикану,  охорона нас завернула і на наші намагання шукаючи італійські слова в словнику побудувати   речення для запитання  де  вхід до Ватикану, охоронці посміхнувшись сказали, що можемо говорити англійською. Звернуши   в іншу сторону кружляючи ми  вийшли на площу перед  базилікою  Святого Петра і Пала. Площа досить гарна, простора, фонтани і колона посередині. З лівої сторони від базиліки розташована пошта Втикану, звідти можна  відправити лист комусь, або відпраити лист Папі Римському. В приміщенні почти продавалися  різні релігійні атрибути, вервички, хрестики, образки та інше. Неподалік від базиліки за її мурами на базарчику  можна купити ті ж вервички в 2 рази дешевше.

Пошта Ватикану

Базиліка Святого Петра

Перед базилікою Святого Петра розміщена площа Святого Петра.

Площа  Святого Петра з обеліском в центрі.

У центрі  цієї площі стоїть обеліск заввишки в 42 метри з червоного граніту. Його привезли з давнього Єгипту в I столітті за вказівкою імператора Калігули, але встановили на площі лише в 1586 році за наполяганням Папи Сикста V.

Чудові мармурові колони в 4 ряди підтримують пружну стрічку, яку вінчають неповторні 140 статуй святих, виконані учнями школи Берніні.

Вершину обеліска вінчає бронзова куля. Існувала думка, що в ньому покоїться прах Юлія Цезаря. Обеліск служить ще і як сонячний годинник, завдяки розмітках на бруківці площі.

На площі знаходяться два фонтани. Один - роботи Альберто да П'яченца в ранньому варіанті, він був перебудований в 1516 році Карло Мадерно, другий фонтан створив Берніні за моделлю першого, щоб не порушувати гармонію площі, з єдиною зміною: чаша фонтану була розширена і опущена.

Один з фонтанів на площі Святого Петра

Сонце  цей день дуже жарило, ми вирішили зайти до Базилік  Святого Петра  вхід безкоштовний, але потрібно пройти контроль, всі речі пропускають через металошукач, все оглядаючи. Перед металошукачами стояла охорона і якщо хтось з оголеними плечима, ногами, чи   в дуже відкритому одягу то не про пускають до Базиліки.

Черга до базиліки Святого Петра

Швейцарська гвардія- особиста охорона Папи Римського

Металошукачі і охорона перед базилікою.

Вхідні  бронзові ворота  до базиліки святого Петра

в середині базиліки Святого Петра

автор фото статті О.Гавришко

         Найзнаменитіша споруда - базиліка Святого Петра, побудована на гробі першого Папи. На вході охорона, є кілька  рядів черг, металошукачі, охорона всіх ретельно перевіряє. Заборонено заходити жінкам  коротких спідницях, шортах,  оголеними плечима, у відкритому одязі. Мене теж не хотіли пускати через короткі шорти, добре,що я мала довгу шаль і обмоталась нею ноги, як спідниця вийшло, охорона  пропустила мене. Зайшовши до базиліки Святого Петра при вході в храм величезні  ворота. На центральних бронзових воротах зображені Ісус, Діва Марія та святі апостоли Петро та Павло. Ці ворота - шедевр ювелірного мистецтва роботи Антоніо Філарете. Храм в середині дуже великий і гарний, там можна ходити цілий день. Туристів всередині дуже багато. Походивши там кілька годин ми пішли далі вивчати місцевість Риму.

Моя мандрівка до озера Гарда(Garda)- найбільшого озера Італії.

вечірнє озеро Гарда

Озеро Гарда- ( Lago di Garda) — найбільше озеро в Італії, розташоване поблизу південного підніжжя Альп в улоговині льодовиково-тектонічного походження, озеро судноплавне. Площа поверхні озера   Гарда -  370 км  квадратних. Середня глибина озера 136 метрів, максимальна 346 метрів. До порівняння  максимальна глибина  українського озера Світязь-  58,4 м, площа поверхні 27,5 км  квадратних.

На берегах озера розташовані курорти, найвідомішими з яких є Гарда, Сірміоне,  Дезенцано-дель-Гарда,Бардоліно, Мальчезіне, Ріва-дель-Гарда. На східному березі озера створений резерват Гардезана-Орієнталь.

На озері Гарда знаходиться найбільший парк дитячих розваг Італії — Гардаленд, а також океанаріум Seaworld, аквапарк Canevaworld, парк розваг Мувіленд. Розвинені судноплавство, рибальство, туризм.

автор усіх фото статті є О.Гавришко( захищено правами власності).

кемпінг  Continental  

набережна озера Гарда

причал на озері Гарда в містечку  Bardolino 

озеро Гарда причал

В літку  в липні  2012 року  мандруючи Європою, а зокрема Італією ми ви рішили поїхати до озера Гарда, так як ми мандрували в літку  на машині   і було жарко, то вирішили шукати кемпінги біля водойм і озеленених місць. До Гарди ми добиралися з Венеції. Навігатор нас трохи заплутав,  так що ми доїхали майже до Швейцарського корону, але краєвиди, що ми побачили по дорозі  наших блукань того вартували. Доїзд  на авто до Гарди з Венеції який мав  зайняти максимум до 3 годин,   зайняв  більше  5 годин. Тож майже під вечір в 18 50 годині  року ми доїхали до озера і поселилися в першому ліпшому кемпінгу. Ми розмістилися в містечку  Bardolino  (Бардоліно) провінція  Верона, яке знаходиться за 25 км  від  міста Верона.   В кемпінгу Continental  за намет і місце для машини  ми заплатили 19  євро і 8,5 з людину, за wi-fi  теж потрібно заплатити  5 євро, щоб надали пароль доступу. Вже не пам’ятаю, але здається це ціна була на 3 дні- це було вигідніше ніж поденно платити за  wi-fi.  Тож з людини вийшло по 16,5 євро за ночівлю в кемпінгу. На території кемпінгу є  в окремих спорудах душові , туалети ,крани для миття посуду, пралка. З Венеції ми виїхали в 13 17 годині, з блуканнями до Гарди ми потрапили в 18 50 год. Сайт кемпінгу Continental  тут .

          Адреса кемпінгу Continental :    Via Gardasana dell'Acqua,15 Bardolino  Verona. Italia tel : + 39 0457210192

Порівнюючи Continental  з іншими кемпінгами в яких ми були   в Європі, можна сказати він трохи тіснуватий, машини стояли один біля одного  дуже близько  і  місце під намет виділено близько до дороги, яка  була  асвальтова.  Зрозуміло, що місце для авто коштувало 19 євро, тому кожне місце- це прибуток кемпінгу, а особливо в літку коли тепло і  це основний пік для  туристів  і пік прибутку для кемпінгу.

захід сонця над Альпами  з відблиском променів на озеро Гарда

захід сонця над озером Гардою

 жовто- гарячі промені сонця над озером Гарда

пастельно- рожеві кольори заходу сонця над озером Гарда

самотній човен над вечірніми променями  озера Гарда готується до сну

човни і вітрильники колихаються в хвилях озера Гарда

 я на узбережжі озера Гарда

 Розбивши свій намет серед інших  наметів в кемпінгу, пішли оглядати територію і знайомитись де що є. На рецепції нам видали  магнітну картку,  щоб ми могли  пройти через залізні ворота кемпінгу  на пляж озера Гарда. Ввечері  ми пішли на набережну озера прогулялись  і наочно подивитись на це чудо Італії, до якого  ми так їхали з перешкодами.  Ввечері  почався відплив і ніби як на морі  на воді з’явилися  хвилі, навіть не вірилося, що це озеро, так як  воно було дуже велике. Я босоніж як та дитина бігала по воді і  раділа, не вірилось як створений світ, ще  кілька днів ми були в Словенії біля озера Блед –теж чудо  природи і відкриття для нас, а сьогодні я вже в Італії хлюпочуся в озері Гарда. Походивши набережною  потім сіли на причалі і спостерігали красу заходу сонця над  Альпійськими горами. Захід сонця був магічний: жовто -  рожеві кольори вкривали все небо, а сонячне сяйво відбивалося у воді озера. В такі моменти розумієш, що життя не минає на марно. На березі озера росли  дерева олививкові і хворйні. На озері плавали дикі качки. У воді було багато човнів які  самотньо стояли на воді і хвилі гойдали їх і різні сторони. Біля озера Гарда  в кемпінгу ми  жили  неповні 2 дні  7-8 липня 2012 р.   В кемпінгу познайомилися з українцями з Харкова, які живуть в Німетчині , які вже кілька  років підряд відпочивають на озері Гарда. 

озеро Гарда

озеро Гарда зранку

пляж озера Гарда

пляж озера Гарда східне узбережжя

Прокинувшись з ранку погода була чудова, тож   ми пішли до озера Гарда купатися і засмагати.  Пляж на узбережжі вкритий дрібною галькою, вище росте трава, де люди засмагають. На пляжі було досить людно не в порівнянні з вечором, ми трошки по засмагали налюбувалися вранішніми краєвидами і біля 14 00 години рушили на м. Рим  підкоряти нові  горизонти  чудової Італії.

Яка вона Венеція- одне з найромантичніших міст Європи.

романтична Венеція

Венеція - місто та муніципалітет  на північному сході Італії, столиця регіону Венето. 

Венеція- романтичне  « місто на воді», яке налічує 160 каналів і понад 400 мостів. Через всю Венецію, від залізничної станції до площі Сан Марко, простягається  Великий Канал (Gran Canale), він є головною артерією міста і його неодмінним атрибутом. Історичний центр Венеції поділено на шість кварталів, які мають такі назви: Сан Марко, Дорсодуро, Сан Поло, Санта Кроче, Каннареджіо і Кастелло. Місто розташоване на 117 невеликих островах у Венеціанській лагуні Адріатичного моря  на відстані  близько 400 км на північ від Рима. Близько 60 тис. жителів Венеції проживають в історичній частині міста.
Розповім ват трішки про нашу мандрівку до Венеції .

Проїхавши частину  Європи і  нарешті доїхавши до Італії можна сказати, що це зовсім інший   жаркий клімат і природа до якої ми  звикли. Про саму Італію можна писати багато. Тож доїхавши до Венеції ми там були майже 2 дні  6 і 7 липня 2012 р.

 вид на Адріатичне море .Венеція

6 липня 2012 року ввечері біля 18 00 год. ми  приїхали  до Местре   в пошуках  кемпінгу для ночівлі.  Поселились в кемпінгу  Ріалто за ніч з людини 12 євро (входить ціна за намет і авто) за WiFi додаткова платня. Адреса кемпінгу Rialto : Via Orlanda 16, Venice Mestre, Italy 30173 . Сайт  кемпінгу тут. Посилившись в кемпінгу неподалік   старої частини  Венеції за 4 км від  центру  Mestre.

вид з Римської площі на Гранд-канал

Так як я ніколи до цього часу не була в Венеції сама не розуміла як  там ходять автобуси якщо Венеція є водне місто. Тому тим хто на авто дуже  зручно розміститись в цьому кемпінгу, щоб мати де залишити авто, а далі автобус, пішки не  вийде, бо йде магістраль по мості (хіба дійдете до мосту як ми).  Розташована на островах, Венеція з'єднується зі своєю материковою частиною - Местре за допомогою дамби, по якій проходить залізнична лінія і шосе де ідуть автобуси. Зв'язок між Венецією і Местре здійснюється за допомогою автобусів і приміських електропоїздів, однак далі Римської площі (Пьяцца ле Рома)  проїзду немає. Бо до старої частини ми їздили автобусами №5 і 19  до Римської площі.. Ми як справжні туристи хотіли розвідати місцевість своїми ногами, тож вийшовши з кемпінгу рушили по ліву сторону в напрямку Венеції пішки. Дорогою ми бачили величезні кактуси  майже   в половину мого зросту, далі звичайно пальми- вони додають особливого шарму  і відчутт, що ти десь  на якихось островах і з’являється зовсім інший настрій.  Пройшовши трохи пішки    ми пересіли на автобус, ціна квитка одноразовий  1.3 євро, так як ми не купили квитка тай не знали і не мали де купувати, проїхали зайцем, на свій страх і ризик ( не рекомендую, бо штрафи в них  не маленькі).Через вікно автобуса було видно  великі круїзні кораблі  і красиве вечірнє Адріатичне море.

міст Конституції у Венеції

вид з мосту Конституції .Венеція 

Вийшовши з автобуса  ми попрямували  до міста, вирішили пішки обдивитись і обходити хоч якусь частину   старого міста. Венецією краще мандрувати пішки. Вийшовши на міст Конституції ( Калатрава) - четвертий міст над Гранд-каналом у Венеції, спроектований Сантьяго Калатрава,  перед нами відкрились заворожуючі  краєвиди Венеції, які можна побачити на багатьох фото. Міст  поєднує венеціанську залізничну станцію Санта Лючія  з  головним автобусним терміналом на Римській  площі. Далі Римської площі (Пьяцца ле Рома) на околиці Венеції ні автобуси, ні приватний автотранспорт проїхати не можуть. Вся острівна зона є пішохідною. Переміщення здійснюється тільки по воді, і єдиним видом громадського транспорту є теплоходи-вапоретто. За бажанням можна також проїхати водою річковим трамвайчиком  або ж скористатися водним таксі чи знаменитими гондолами. Чудовий краєвид відкривався коли ми вийшли на міст Скальці з якого видно було  Гранд- канал і  річковий вокзал. Ponte degli Scalzi перекладається як «Міст босоногих». За однією версією, назва походить з великої кількості жебраків, що мешкали в районі моста, за іншою, вірогіднішою, через однойменну церкву босоногих ченців-кармелітів,  що знаходиться поруч. Будівництво сучасного мосту за проектом Єудженіо Міоцці було завершене в 1934  році. 

вид з під мосту Скальці.  Венеція

вид на Гранд канал

 Скажу я вам, що тими вузенькими вуличками як лабіринтом можна заблукати, так як ми ще з кількома туристами намотували круги не могли вийти до основного  Гранд-каналу, бо вже з відтам легше орієнтуватись куди рухатись далі. Під вечір, з рожевим небом Венеція  відкрилась нам у всій красі,  один погляд і  ці краєвиди закарбувалась на довго у  моїй  свідомості. 

вузенькі вулички Венеції

вулички Венеції

канали Венеції

церква Скалці або Санта Марія де Назарет

фасад  церкви Скалці або Санта Марія де Назарет

церква Скальці в середині

вечірні краєвиди Венеції

сувеніри у Венеції

крамничка з сувенірами.Венеціанські маски

Нічне життя в Венеції вирує( можна навіть сказати, що більше ніж у день), дискскотеки, кафешки , піцерії,пожвавлюється і катання  на гондолах, гондольєри  вічливо запрошують покататись перехожих.. Вечірні вогні  затишних кафешок  біля каналів   тільки  ще більше  навіюють романтичний  настрій - в одній з яких біля каналу  і ми  влаштували собі  нічні посиденьки.  На наше здивування місцеві офіціанти знали  російську мову і люб’язно спілкувалися   і відповідали на наші дивакуваті запитання про  Венецію. Як задуматися  Венеція- місто на воді і як там живуть люди, а хочу вам сказати нормально як і  інших містах, тільки деякі  краєвиди з вікна  в них  виходять на водойми.  В центральній частині міста багатолюдно - ну звісно більшість туристів оглядають  місто .  Ми помітили як   в самому  центрі міста  вигулювали  собаку німецьку вівчарку – тому   у Венеції життя протікає у звичному  ритмі  можна сказати  «так як у всіх людей» тільки зі своїм  шармом. В місті   дуже багато крамничок з сувенірами, а  поширеним   венеціанським сувеніром  є  різноманітні маски, що аж «очі розбігаються»  від краси .Було кілька   магазинів де продавались ексклюзивні маски  з металу, кришталю і різними оздобами. Ціни на сувеніри різні починаючи з 1 євро, я не втрималась і купила кілька сувенірів в тому числі і венеціанську маску. Сувеніри продавали як в магазинчиках так і на вулиці посеред неба –продаж відбувався до ночі. Основні оглядини і знайомство з Венецією в нас випало на вечірній час так як до Венеції ми пізно приїхали. Тож всі споруди і визначні міста ми розглядали  ввечері, вогні міста  заворожували. Відео з Венеції  нашої подорожі можна подивитись  натиснувши тут.

    

кафе у Венеції

статуя Святої Луції

ранкова Венеція

веслярі на одному з  каналів Венеції

будівлі Венеції на воді

Венеція

сувеніри

Венеція зранку . По праву  сторону вид на залізничний вокзал Санта Лючія

отак я їхала цілу дорогу в мишині  з маскою купленою у Венеції( навіювало особливий настрій)

 Цікавий історичний факт, для мене як для історика. В  безпосередній  близькості від  вокзалу Санта Лючия знаходится знамените еврейське  гетто (сама назва «гетто»  виникла    з Венеції, де разом с з еврейським районом  знаходилася знаменита  гарматова  фабрика Ghetta).

гондола- гордість Венеції

життя ранішньої Венеції

Вапоретто  у Венеції

кемпінг Ріалто 

 Частинка мого серця залишилась там, серед тих каналів і  вузеньких вуличок.

Мені було мало вечірнього погляду на Венецію,тож я прокинувшись зранку поїхала оглядати ранішню Венецію. Ранкова Венеція є спокійніша за нічну,  рух в місті пожвавлюють  тільки катери і Вапоретто , туристів менше всі напевно відсипляються.Місто створене для відпочинку. Зранку зайшла в  римо-католицьку церкву   Скальці  або  Санта Марія ді Назарет неподалік від масту Скальці, бо ввечері вона була зачинена, цікаво ж було глянути яка церква  в середині.  Я  гуляла ранішньою Венецією сама, хлопці ще спали, тож ішла туди де очі манили , і вибір був тільки за мною,  крамнички, сувеніри -  все було цікаво моєму  погляду. Находившись і насолодившись цим ранковим містом  час було повертатися до кемпінгу.

Після обіду ми вже мали  виїжджати з  кемпінгу  Ріалто, покидаючи околиці Венеції і вирушати на північ Італії до озера Гарда- найбільшого озера Італії.