Про мене

Моє фото
Львів, Ukraine
подорожуймо,пізнаваймо,осмислюймо....

середу, 10 серпня 2011 р.

Яка вона гора Пікуй 1408м. -найвища вершина Львівської області.

І знову вихідні, за прогнозами  синоптиків на суботу в Львівській і Закарпатській обл. сильних дощів не передбачалось, а на деяких сайтах маленький дощик. Я вже як тиждень хворіла, а тут Віктор один з учасників походу, сказав, що вільне місце є в машині, я довго не роздумуючи, взяла ліки на всяк випадок(так  ними і  на щастя не скористалась). А ще пригадала народну приказку "Хто не бачив Пікуя, той не бачив... нічого". А я на цій вершині  з різних причин не була, але мене заворожила ця вершина. В похід   нас їхало 5-ро: Віктор 1, Віктор 2, Макс, Віталік ну і я Оля. Зі  Львова проблематично добиратися до гори Пікуй, тобто якщо  маршрутками, то там мало, що їде, тому їхали авто.
 Гора Пікуй -найвища вершина Вододільних Бескидів, найвища географічна точка Львівської області, розташована на межі Львівської та Закарпатської областей. Пікуй складається з флішу. Похід планувався на день, тому мене сумнівів, щодо моєї участі в поході сумніву не було. Рюкзак маленький спакувала, в 7.15 хв виїхали зі Львова, дорога була нормальна, трохи Закарпатських серпантинів, чудові краєвиди, сонечко надихало  нас позитивом на чудову погоду, яка була цілий день чудова.



 Один з найбільш зручних маршрутів для підкорення гори Пікуй  починається в селі Щербовець , Воловецького району.  Підйом почали з села Щербовець в 10.30 хв. В пригоді як завджи нам  був Віктора 1 GPS Віктор 1 один  з нас  п' ятьох вже був на цій вершині, тому ми йому довірили нас вести. Піднімаючись ми більше притримувались лівої сторони і ішли не  стежкою, а якимись чагарниками,  а потрібно було триматись правого боку. Але вийшли потім на стежку,  зате прогулялись не так як всі, бачили  нариту землю, значить були кабани. Не знаю як для кого, а для мене важко давався підйом, хоч він і не крутий де- не-де був, чи то моя тижнева хвороба давалась в знаки, чи то парке повітря, але важко було дихати. Дорога ішла частково по лісі частково по відкритій місцевості.

Перший привал по дорозі на вершину.


                            Видніється вершина  г.Пікуй.
   З Щербовця до вершини по GPS було приблизно 5 км в одну сторону.  З кількома  зупинками, одним перекусом, не спішивши  на вершину ми зайшли в 13 00 хв. По дорозі якраз піднімаючись на  вершину поля афенів (чорниць) місцеві жителі озбоївшись гребінцями вправно " косили" афени, ми хотіли купити, але іхня ціна 40 гр, для нас не була приваблива. Ми згадали, що маємо свої руки і афенів тут багато, хоча часу багато не було, тому кілька жмень закинутих афенів   і відчувалоь смак літа і гордість, що ще є такі куточки де можна споживати натур продукт.
   Сама вершина не лісиста, а тому з неї відкривається чудовий краєвид гір Тростяна, Високого Верху, Стою, Гостра  гора, сіл: Білосовиця, Жданієво, Щербовець та інші. На вершині було не багато людей десь 5 -ро крім нас, двоє хлопців з Ужгорода казали, що  вже кілька днів в мандрах. При підйомі на  вершину чудові  скалисті утворення, які  дуже чудово виглядають, і придають красу г. Пікую. На самій вершині  битонний стовп і неподалік дерев"яний хрест.


Вершина г.Пікуй 1408м.

Хрест неподалік вершини Пікуй

Вершина г.Пікуй.

На вершині Пікуй.Скелясті утворення.



З вершини г. Пікуй
.

                                                     спуск з г.Пікуй


Жовте маркуванняпо маршрутіна г.Пікуй.

Але смачні сосиски були.


Спуск в с.Щербовець.



 автор усіх фото О.Гавришко 
Дорога маркована але не вся. Спускаючись ми зустріли ще сім'ю з дитиною і собачкою. При спуску ми зупинились на поляні, до речі гарне місце для наметів є місце для вогнища і дров достатньо, взяли на примітку. На поляні розвели вогонь, смажили сало, сосиски, перекусили, відпочили, так затишно було, що хотілось подрімати і ще побути там, але час підганяв. По дорозі їли ожину, малину, найшли підберезовика. В 17.00 год спустились до машини, набрали води в місцевих з криниці, попрощались з місцевими які дозволили залишити нашу машину у них, і рушили на Львів. Перетнувши  Закарпатську обл., і коли колесом в'їхали на Львівську обл. Макс сказав, що ми дома, хоча до дому було ще більше 130 км, але  вже в серці відчувалось, що ти на Львівщині.
Гарний був похід хоча і на один день, але вражень залишаться  на тиждень як не більше, як завжди змучені, але задоволені!