Все починається з любові.

  Так, усім потрібна любов, навіть сама найщасливіша людина, яка живе без любові є неповноцінна. Якщо  немає любові ні в сім'ї, ні в особистому житті, і заявляє всьому світу, що вона щаслива, я в це просто не повірю. Бо не можна бути повністю щасливим  не люблячи когось  і також якщо не люблять вас. Усі стосунки, відносини, спілкування побудовані на  любові. Любов уміщує  в собі  і повагу, розуміння, вміння послухати і самому  висловитись . Без любові ніщо не  буває, а з нею можна вибудувати  і здорову особистість, сім'ю, націю, державу. Усе на цьому світі без любові помирає , навіть квіточка яка росте у  твоєму горщику , якщо ти не будеш її підливати, турбуватись про умови, в яких вона росте, рано чи пізно  вона зів'яне.
    Не варто плутати любов з коханням. Кохати можна когось одного, а любити потрібно усіх. Любов-це просто людське ставлення до людей. Люблячи, ти віддаєш частинку тепла, а чим більше віддаєш тим більше і приймаєш. Любов зароджується не тільки в стосунках, але в погляді, поведінці. Любити потрібно все, що тебе оточує, тоді світ здаватиметься тобі яскравішим, милішим, цікавішим. Без любові все сіре, похмуре, не цікаве, а хіба так може збагачуватись людина, щось досягати, щось осмислювати і до чогось дійти (у духовному плані). Любов -це джерело життя. У ньому вся суть і сенс людського життя. Нас створили, щоб ми любили, а не ненавиділи один одного. Що в ненависті є приємного? нічого, тільки образи в середині душі, а там  має  постійно панувати  спокій, поміркованість, любов, душевна рівновага. Любов повинна бути у всьому, що ти робиш, чи то їж, чи спиш, чи навчаєшся, чи працюєш, чи навіть просто живеш. Не потрібно тратити час на дурниці, а шукати істинної любові, хоч навіщо її шукати, якщо вона у нас всередині. Тільки потрібно відкрити її для інших  і жити насолоджуючись нею кожного дня.

 P.S: Цей твір написаний мною в 2001році в моєму щоденнику, я даю йому друге життя і публікую на своєму блозі.