Сольна мандрівка на полонину Хом’яків- південно-східну частину Ґорґан.

Вид на гори з Микуличина при підйомі на полонину Хом’яків.

Старт маршруту  з Микуличина

4 січня 2014 року, так як я ще була в Яремче і  мої святкування продовжувалися, по волі випадку чи за власним бажанням я залишилася одна серед тих, хто святкував новий 2014 рік і роз’їхався  додому. Вже котру ніч я не висипалася через  новорічні святкування. Відпровадивши  минулої ночі  Світлану до Львова в 3 30 на  потяг Рахів-Львів, я  встала десь біля 9 00 години. Конкретного плану дій  на день в мене не було. Розклавши  карту південних Горган я розглядала маршрути куди ж податися. Думати гадати з маршрутами на невиспану голову можна цілий день, тож поснідавши, спакувавши рюкзак з самим необхідним,  взявши  трекінгові палки  десь біля 11 00 год ранку я вийшла з хостелу. Прямувала я на вокзал, маршрут був вибраний по ходу думок, який я знала, бо на опанування нового маршрут і блукань  по ньому  не було часу.  В 11 25 год  я сіла на маршрутку на Ворохту, вирішила   їхати  до кінця  Микуличина початок Татарова, там де вказівник на водоспад Гук. Ціна квитка до Татарова – 5 грн. Іду десь з пів години і в 12 00 год я вже в Татарові, трохи по дорозі вертаюся до Микуличина, щоб перейти дерев’яну кладку  в напрямку Женецького водоспада, а далі залізничну колію, так дорога буде коротша ніж іти  в напрямку вказівника на Гук. Минулий рік в цей самий день і місяць ми ходили цим маршрутом до Женецького водоспаду і звідтам   вернувшись до вказівників піднялися на полонину Хом’яків. Цього разу я ішла сама, тож водоспад Гук я вирішила не відвідувати, а зразу іти на полонину Хом’яків, так як часу було обмаль.

схема маршрутів в районі Микуличина

Переходжу деревяну кладку і р.Прут

Фото минулорічного водоспаду Гук(Женець).

Вівці навіть в зимку випасаються, дорога на водоспад Гук.

Замерзла р.Женець

 Дійшовши  до КПП  з шлагбаумом  за вхід з мене взяли 10 грн, минулого року  з нас  плату не взяли пожаліли туристів- пішохідників. Сфотографувавши карту маршрутів на вході до шлагбауму я  рушили прямо по дорозі. Ішла доти поки не з’явився вказівник зеленого маркування на г.Хомяк 3 км (2 години) поворот на ліво дорогою до гори. По далі  зеленого маркування був вказівник на водоспад Гук -3 км .

Іду по зеленому маршруті ,мені на г.Хом"як

Рушила  дорогою по ліву сторону, дорога була  льодяна  і слизька, палки були в пригоді за 15 хв дійшла  до готельного комплексу  «На гуцульській полонині» який виднівся серед лісу. Повернувши дорогою праворуч  я вийшла до розмітки на водоспад  Гук 1,5 км (45 хв) до Микуличина- 3,5 км (1 год). Від розмітки я повертаю ліворуч ідучи попри зруйновану споруду по лівій стороні, так  я доходжу до таблички обмотаної синьо-жовтою стрічкою і написом: маршрут облаштовано за підтримки  Європейського Союзу.

зимові невідомі  мені гриби

Вид на пройдену дорогу, неподалік  відпочинкового комплексу«На гуцульській полонині» 

Вказівник на  зеленому маршруті,  мені іти по нижній стрілці

Зруйнована споруда по зеленому маршруті ,минаю її так ,щоб вона була по ліву сторону.

Маркування. Неподалік  розваленої споруди і вказівника на вооспа Гук -45 хв

Минулого року початок маршруту ми ішли іншим шляхом, але вийшли до поваленої кам’яної споруди. Звідти дорога трохи стрімко почала підніматися вгору, аж поки я не зайшла в ліс. Весь час я ішла лісом  по зеленому маршруті, аж поки  маршрут не зник на роздоріжжі і стрілка  вимальована зеленим кольором  показувала праворуч, хоч я сумнівалась, але пішла туди де вказувала стрілка. Пройшовши десь 50 метрів я на деревах зеленого маркування не спостерігала, тож я вирішила повернутися на зад і піти іншою дорогою, тою якою я сумнівалася, тобто  від розгалуження доріг іти тою яка іде прямо. За  30  метрів я побачила  зелене маркування, значить я іду правильним шляхом, а попередня дорога була  помилковою і та виражена зелена стрілка збивала з пантелику. 

Ідучи лісом  дорога була полога, а листя під ногами  багряно- жовте, аж не вірилося, що це січень місяць. Біля вказівника  р.Женець я в  лісі роблю собі привал, пю чайок і їм печиво, слухаю шелест дерев. Серед цієї природи зовсім не відчувається, що я йду   сама зовсім без нікого. Відпочивши  рушаю далі лісовою дорогою, а тепер вже починається крутий підйом, який триває з 200 метрів. На горизонті відкривається картина зими, попереду  мене  чекає засніжена дорога і зимовий ліс, а по заді  і досі ця багряна осінь. Дивно, відчуття  як ніби я  в казці всі пори року в одному місці. Зробивши собі ще один привал з чаюванням, перед останнім  стрімким підйомом, я рушила далі. І ось ліс закінчується і я виходжу на відкриту поверхню, тут вже панує повноцінна зима, вітер задуває на всю силу, навкруги  розкидаючи сніжну імлу  і пилину, видимість погана.

вказівник на маршруті 

Підйом на полонину Хом"яків.

З лісу я вийшла в 14 45 год. Піднявшись трохи вище від лісу, в далині побачила « йожиків» в тумані ( туристів) які ішли  один за одним. Хтось один побачив мене в тумані і підбіг питатись  звідки я іду і куди і чи я не знаю де виходить зелений маршрут, в такій видимості вони б його шукали довго. Так як я вийшла тільки що зеленим маршрутом то вказала їм дорогу і вони попрямували в низ подивившись на мене як на дивакувату, яка сама  ходить в тумани і вітри. Я рушила вперед в пошуках колиб (вони мали бути неподалік, я пам’ятаю ще з минулого року).Орієнтиром були ялинки, а за ними на горизонті з’явилися 2 колиби, які я бачила крізь  заметіль-це була полонина Хом’яків. Відео заметілі на полонині  Хом’яків можна глянути тут.

туман в горах ,вийшла  з лісу на відкриту поверхню

сольне чаювання в колибі на полонині 

Полонина  Хом’яків вид на одну з колиб.

Заметіль на полонині Хом’яків

по зимовій дорозі на полонині    Хом’яків.

Я попрямувала в сторону колиб,  як і минулого року  зайшла в ту саму колибу, що ми були, тут інтер’єр трохи змінився в кращу сторону. Посидівши в колибі і почаювавши час було  починати спуск. Зробивши фото і відео я  вийшла з колиби попрямувавши прямо  в пошуках зеленого маршруту, але я не могла ніяк побачити його початок, одні круті схили. Я не панікувала знала, що десь тут має бути спуск, пішла трохи правіше і натрапила на вказівник до г. Хом’як 1,15 км (30 хв), полонини Бараня 0,5 км (10 хв)  розуміючи, що треба вертатись. Потім  направилася по ліву сторону дійшла до вказівника на р.Жонка, далі побачила сліди на снігу  спустилася нижче і побачила зелене маркування, це моя дорога назад. Спускаючись я вже привалів не робила, по прямій дорозі в лісі навіть бігла, щоб було швидше спускатися. Коли спустилася, до головної дорога, та що веде на водоспад Гук  біля 16 35 години, тут я вже не переживала так як пряма дорога вела до кладки, а там в Микуличині  зупинка. Не дійшовши до шлагбауму до КПП. як  на небі  з’явився  молодий місяць, починало темніти. Перейшовши кладку в темряві я була біля зупинки. Постоявши з пів години сіла на автобус який їхав до  Коломиї, квиток до Яремче - 4грн.

Не дійшла на г.Хом"як 1,15 км

Молодий місяць зустрів мене в дорозі.

всі фото статті О.Гавришко і їх використання є порушенням авторських прав.

 Мій сольний похід  цього дня був чудовий. Голова відпочила від шуму і суєт,  серце билося з ритмом природи, душа була по справжньому вільною як ніби той вітер який летить і не має перешкод. Зранку мене  потішило ясне і по літньому тепле  сонечко, в лісі панувала багряна осінь, а  на  полонині Хом’яків мене зустріла  справжня  зима зі своїм норовливим характером - вітрами і заметіллю.

Замітка розрахунку часу по моєму маршруті Яремче- Татарів- пол. Хом’яків - Микуличин-Яремче:

11 30 год -Яремче

12 00 год- початок Татарова

12 20год-КПП вхід

12 51год-на роздоріжжі на водоспад Гук 3 км і на г. Хом’як  3км, на Синяк- 6,5 км

13.10 год.- біля вказівника на  Гук-1,5 км, до Микуличин-3,5 км

14 00 год.-р.Женець

14 45 год-вихід з лісу

15 00 год- в колибі на полонині Хом’яків

15 20 год-  вийшла з колиби шукаю зелене маркування

15 35 год- знайшла зелене маркування зайшла в ліс

15 51 год-біля вказівника на р.Женець

16 20 год.- біля вказівника на Гук 1,5 км на Микуличин 3,5 км

16 35 год- на головній дорозі на водоспад   Гук 3 км

17 15 год на зупинці в Микуличині

17 45 год-  дочекалася автобуса

18 15 год- в Яремче