День третій.Боржомі - чудовий курорт де природа створила унікальну мінеральну воду, чудову природу, цілющий клімат.

вид на курор Боржому з висоти канатної дороги

Третій день  нашого перебування в чудовій  Грузії з довгими дискусіями, ми вирішили присвятити  Боржомі-невелике містечко, відоме перш за все своєю мінеральною водою, склад якої не змінюється вже майже 200 років, і яка експортується у більше ніж 30 країн світу.  Купуючи в Україні  воду Боржомі , зразу собі уявляла  чудове місце  де  ця вода тече. Боржомі  візитка в Грузії так само як в нас Трускавець в Україні. Будучи в Грузії і не задовільнити цікавість, побачити на власні очі  курорт Боржомі .Порівнюючи ціна на воду Боржомі в Україні і в Грузії, в грузіі 1 л Боржомі – 1,1 ларі- 1,2 ларі (на наші гроші 5,5 грн).А на території самого курорту є бювети   де тече як холодна вода боржомі так і гаряча,якусь з них не пам’ятаю яку можна довго зберігати,а якісь зразу пити. Цікаво, що це вода не джерельна і не дощова. Вона має вулканічне походження і надходить з глибини приблизно 10-ти кілометрів, частково остигає і має на виході температуру близько 40 градусів. Звідки вона береться там внизу - науці невідомо. Можливо, від конденсації вулканічних газів.

станція Боржові на вокзалі

Тож 23 жовтня 2013 року ми вирушаємо на метро до залізничного вокзалу, так як ми чекали перше метро, а його довго не було ми прибули на вокзал в 6  35 год, а електричка Тбілісі –Боржомі за нашими даними мала відправлятись в 6 40 год, поспіхом  купуємо квитки  2ларі за квиток ( 10 грн)  і біжимо на колію, прибігаємо питаємо людей  де потяг на Боржомі нам показують на колію, ми подумали, що потяг з іншої колії відправляється біжимо як в Києві через верхній перехід на іншу колію на іншій колії немає потяга ми в паніці, що пропустили його ідемо до каси питати про відправку.  Біля каси якраз стояв молодий грузин ми  питаємо звідки відправляється потяг на Боржомі, нам касир каже з третьої колії , кажемо там немає потяга,  біжимо знову на 3 колію вже з цим хлопцем, бо він теж  їде в Боржомі. А наш потяг тільки прибув на колію, виявляється, що в 6 40 потяг прибуває на 3 колію, а тільки в 7 00 год відправляється з вокзалу. Забігли в потяг всі місця майже зайняті, я іду в одному вагоні, інша компанія пішла в інший. В вагоні було  холодно, посидівши в своєму вагоні з годину я пішла до своєї компанії в інший вагон, в них він був пустий і ще холодніший. Як на диво в тому ж вагоні був цей грузинський  хлопець, що біг з нами від кас до потяга. Моя компанія встигла вже познайомитись з ним і його другом який їхав з ним в Боржомі. Їм двом було сумно і вони  вирішили погуляти з нами весь цей день  і показати нам курорт Боржомі, ми були не проти місцевих гідів і їхньої компанії. Приїхавши в 11 15 до Боржомі, тепліше не стало і наші нові  грузинські друзі Лаша і Георгій повели  нас в місцеве  ресторан Metropol на чай, там ми зігрілися,  ресторан був зразу біля вокзалу, дуже затишний, грала грузинська музика  і всередині  дуже гарне. Далі ми рушили до парку Боржомі,двід вокзалу як вийти в місто прямою дорогою з 20 хв ходьби, вхід  в парк приблизно 0,5 ларі. Перед входом до парку мінеральних во Боржомі  є базарчик де продають мед з шишок, чурчхелу, різні солодощі, дерев’яні вироби.

цікава будівля  дім Мірза-Міна-хана по дорозі до входу в парк Боржомі

Будинок, під назвою «Фируза» (Бірюза), був побудований в 1892 році іранським консулом на Кавказі, генералом Мірза-Різа-ханом як дачі. Назва будинку, рік побудови та ім'я власника висічені на декоративних візерунках, що прикрашають будівлю. Після смерті господаря, будинок служив в якості готелю, частини санаторію «Фируза» і музею.

вуличка в Боржомі

 вхідна брама в парк Боржомі

На вході в Боржомі парк є  пам’ятник  де написано, що парк був відкритий президентом України Віктором Ющенком і  президентом Грузії  Михайлом  Саакашвілі в 2005 році. На фоні цього пам’ятника ми сфотографувалися зі своїми грузинськими друзями, чим і підтвердили україно-грузинську дружбу. Зайшовши в парк хлопці нас повели до бювелу пити воду. Місцеві жителі знають скважини ( не головні) де тече справжня Боржомі,а не магазинна, яку грузинини не дуже цінують.

пам"ятна плита встановлена в 2005 р в Боржомі

пам"ятник фотографу в парку Боржомі

Парк дуже гарний, видніються гори, струмочки спадають з гір, навіть біля бювелу були ліани як в джунглях. Нам всім разом було весело гуляти парком, потім ми пішли підніматись на   чуовій  канатній дорозі до вершини парку- ціна   квитка 2 ларі в дві сорони. Іхати в  кабіні канатки було весео і цікаво. З канатки видно все Боржомі, прекрасні гори і краєвиди місцевості.. На вершині ми пішли кататись на Чортовому колесі- 2 ларі катання  з людини, це одна з розваг що є на висоті.  З висоти   оглядового колеса  видно курорт ще більше з висоти.  Кататись на колесі було водночас і цікаво і страшно, але це колесо в непорівнянні сучасного оглядового колеса в Тбілісі.  Боржомі відкрилася зі ще більшої висоти. Покатавшись і надивившись краєвидів поїхали в низ на канатній дорозі.

купол над центральним бюветом  в  Боржомі

центральний бювет  з мінеральною водою в Боржомі

чудові водоспади   зі схилів в парку Боржомі

краєвиди з оглядового колеса в Боржомі

канатна дорога Боржомі

кабіна канатної дороги в  Боржомі

парк Боржомі

 вид з канатки на містечко Боржомі

курорт Боржомі

оглядове колесо в парку Боржомі

          Погулявши трохи по місті-курорті  Боржомі  ми вирішили поїхати ще в  монастир святого Георгія Головного  недалеко від Боржомі   (про це в іншій статті). Боржомі ми  гуляли центром ,обійшли його пішки окрім монастиря святого Георгія Головного, до якого добиралися  місцевим таксі. Перед від’їздом потяга на Тбілісі хлопці замовили  в кафе 2 великі  хачапурі з сиром,  грузинські   друзі вже в останні хвилини вбігати в потяг. В потязі гарячі, запашні грузинські хачапурі  смакували дуже добре. Наївшись хачапурі , змучені майже до самого Тбiлiсi ми відпочивали i трохи дрімали в потязі. Ось i вокзал Тбілісі  ми приїхали  сідаємо в метро і  прямуємо до свого тимчасового дому. Оглянули цей всесвітньовідомий курорт на власні очі побачили бювети, чудові краєвиди, місця, попробували як кажуть грузини справжню грузинську боржомі.

річка Кура в Боржомі

 автор усіх фото статті О.Гавришко

Замок в Старому селі- найбільший замок на Львівщині.

      Старосільський замок є найбільший замок на Львівщині, побудований в 1584 -1589 рр. Замок знаходиться  за 22 км від  Львова. 

       В замок  в Старому  селі ми вирішили їхати зі Львова. Довго не думаючи в один з  травневих вихідних рушили оглядати цю споруду.

Зі Львова до Старого Села можна дістатись з приміського вокзалу електропоїздами Львів-Ходорів  або Львів-Жидачів

Розклад руху:

  Зі Львова: 

           Львів 09:17 — 10:12 Старе Село

           Львів 11:22 — 12:16 Старе Село

           Львів 17:25 — 18:20 Старе Село

           Львів 20:31 — 21:25 Старе Село

  Із Старого Села:   

           Старе Село 06:05 —  7 00 Львів

           Старе Село 06:37 — 07:33 Львів

           Старе Село 15: 49 — 16 48 Львів

           Старе Село 18: 18 —  19.15 Львів

              Білет на потяг до Старого Села – 5 грн., їхати зі Львова  приблизно до години часу.

панорама замку в Старому селі

панорама замку в Старому селі

Старосільський замок, одна з веж, що збереглася

замок через призму каміння

одна зі  стін  Старосількького замку

      Перша письмова згадка - з 1454 р  (вельможа Ян Завіша призначив дотацію для костела цього села). Територія замку займає близько 2 гектара. Приїхавши до Старого Села ми рушили оглядати Старосільський замок, від  станції іти 5 хвилин. Замок було видно з потяга. Зайшовши в середину подвір’я замку місцеві діти бігали по руїнах, ми попросили, щоб діти нам показали де можна піднятися на  другий ярус замку. Один місцевий школяр на ім’я Ігор  показав як пройти на 2 ярус і розказав трохи історії замку про Б.Хмельницького, який спалив  Старосільський замок. Замок був муслманським .про що  свідчить герб на замку  перевернений місяць з зіркою .З шести існуючих веж замку  на сьогодні збереглося   тільки три.

герб на вході в замок перевернений місяць з зіркою

 я поміж  руїн  замку в Старому селі

стіна замку і бокова вежа 

 центральна стіна те, що залишилося з оздоби замку

майже як привид в замку

замок в Старому селі , внутрішній вигляд 

зовнішні мури замку

одна з бокових веж замку

      Діти нам порадили де можна походити так, щоб на голову нічого не рухнуло, бо насправді замок руйнується на очах.  Обхоивши весь периметр замку зовні і всередині, походивши по мурах. Діти роказали, що є підземелля  в яке ми пішли походити після того як замок навкруги весь обдивились, а до потягу  на Львів було ще досить часу, тому пішли досліджувати підземелля. Історичного тут мало збереглося так як місцеві жителі  вхід в підземелля засипали мусором, підземелля було не глибоке з верху просочувалися  підземні води, які стікали майже на голову. Роздивляючти підземелля  і втіливши фото проект  ми вийшли з темного підземелля на сонячну галявину біля замку. 

зовнішній вигляд замку  в Старому селі

в середині одної з башт замку

вікно на одній з веж замку

вхід до замку, вигляд з внутрішньої сторони

стіна з внутрішної сторони замку

мури і башта замку

мури Старосількького замку

      Далі ми рушили на найвищий пагорб в околиці села (бракувало нам гірських масивів), де ми хотіли роздивитись замок з висоти. Хоч  краєвид  на замок з невеликої висоти був не таким вражаючим,але околиці села можна було роздивитись.  На пагорбі   я відчула себе як в дитинстві насолоджуючись полем ромашок, їх цвіт був безмежний ,поле немало ні кінці ні краю.

підземелля замку

вид на замок  в Старому селі з пагорба

ромашкове поле

     Прогулянка до замку виявилася цікавою, походивши старими мурами Старосільського замку  ми відчули дух минулих  століть і поколінь.

Який він Ватикан - осередок духовності і найменша суверенна держава у світі.Моїми очима

 Ватикан, або Святіший Престіл, резиденція Папи Римського. Ватикан є найменшою суверенною державою у світі, площею в 0,44 квадратних кілометри — 44 га, 110 акрів. Число постійних жителів Ватикану становить приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.

 Для християн Ватикан був знаменний тим, що тут був розп’ятий апостол Петро.

площа Святого Петра в Ватикані

 До  околиць Риму ми( я і двоє моїх  супутники  по мандрівці Єропою)  доїхали 8 липня 2012 року в 20 45  год, заселились в кемпінгу. Зранку 9 липня  2012 року ми поїхали на метро до центру Рима. Вийшли  на станції Coliseo, а перед нами  височів красень Колізей. Приїхавши до Риму  ми роздивлялись карту  місцевості, ми побачили, що можемо відвідати ще і Ватикан. Я собі уявляла державу  в  державі, що то якісь кордони,  перевірки, контроль має бути. Гуляючи   центром  Риму у нас  було  ще пів дня вільного, тож ми надумалися  поїхати  подивитись на  Ватикан.  Ми Вирішили  спитатись  місцевих  жителі  звідки їдуть автобуси до Ватикану, так саме на автобусі можна доїхати до Ватикану, одна приєма жіночка нам вказала зупинку на  паралельній стороні вулиці  - це була зупинка звичайних автобусів місцевого значення. Зупинка була недалеко від площі Венеції в Римі. Дочекавшись  автобуса з відповідним номером який нам було потрібно, заходимо  всередину, в автобусі усюди рекламні вивіски, наклейки. Їдучи  в автобусі  нам не залишилось  нічого як розглядати  рекламу, вивчати  італійських людей (населення,  яке воно) ну і звичайно дивитись час від часу у  вікно, щоб орієнтуватись куди ми їдемо. Розглядаючи реклами  потішило те, що одна реклама була по українські від оператора  life,: «дешеві дзвінки на Україну». Знаючи статистику українців у Італії побачити українську рекламу – це не дивно,  але приємно, що тут згадується наша держава. Доїхавши автобусом до кінцевої зупинки, на горизонті нічого надзвичайного не замальовувалося, всі архітектурні споруди були звичайні і не вражали, звичайний  житловий район. Пересікаючи вулички ми  побачили великі пальми, так як в центрі Риму їх чомусь не спостерігалося, або були маленькі. Звертаючись до місцевого населення де  знаходиться   Ватикан нас направляли праворуч від зупинки. Рухаючись вуличками, перехрестями вийшли до якихось воріт з охороною, думали там вхід до Ватикану,  охорона нас завернула і на наші намагання шукаючи італійські слова в словнику побудувати   речення для запитання  де  вхід до Ватикану, охоронці посміхнувшись сказали, що можемо говорити англійською. Звернуши   в іншу сторону кружляючи ми  вийшли на площу перед  базилікою  Святого Петра і Пала. Площа досить гарна, простора, фонтани і колона посередині. З лівої сторони від базиліки розташована пошта Втикану, звідти можна  відправити лист комусь, або відпраити лист Папі Римському. В приміщенні почти продавалися  різні релігійні атрибути, вервички, хрестики, образки та інше. Неподалік від базиліки за її мурами на базарчику  можна купити ті ж вервички в 2 рази дешевше.

Пошта Ватикану

Базиліка Святого Петра

Перед базилікою Святого Петра розміщена площа Святого Петра.

Площа  Святого Петра з обеліском в центрі.

У центрі  цієї площі стоїть обеліск заввишки в 42 метри з червоного граніту. Його привезли з давнього Єгипту в I столітті за вказівкою імператора Калігули, але встановили на площі лише в 1586 році за наполяганням Папи Сикста V.

Чудові мармурові колони в 4 ряди підтримують пружну стрічку, яку вінчають неповторні 140 статуй святих, виконані учнями школи Берніні.

Вершину обеліска вінчає бронзова куля. Існувала думка, що в ньому покоїться прах Юлія Цезаря. Обеліск служить ще і як сонячний годинник, завдяки розмітках на бруківці площі.

На площі знаходяться два фонтани. Один - роботи Альберто да П'яченца в ранньому варіанті, він був перебудований в 1516 році Карло Мадерно, другий фонтан створив Берніні за моделлю першого, щоб не порушувати гармонію площі, з єдиною зміною: чаша фонтану була розширена і опущена.

Один з фонтанів на площі Святого Петра

Сонце  цей день дуже жарило, ми вирішили зайти до Базилік  Святого Петра  вхід безкоштовний, але потрібно пройти контроль, всі речі пропускають через металошукач, все оглядаючи. Перед металошукачами стояла охорона і якщо хтось з оголеними плечима, ногами, чи   в дуже відкритому одягу то не про пускають до Базиліки.

Черга до базиліки Святого Петра

Швейцарська гвардія- особиста охорона Папи Римського

Металошукачі і охорона перед базилікою.

Вхідні  бронзові ворота  до базиліки святого Петра

в середині базиліки Святого Петра

автор фото статті О.Гавришко

         Найзнаменитіша споруда - базиліка Святого Петра, побудована на гробі першого Папи. На вході охорона, є кілька  рядів черг, металошукачі, охорона всіх ретельно перевіряє. Заборонено заходити жінкам  коротких спідницях, шортах,  оголеними плечима, у відкритому одязі. Мене теж не хотіли пускати через короткі шорти, добре,що я мала довгу шаль і обмоталась нею ноги, як спідниця вийшло, охорона  пропустила мене. Зайшовши до базиліки Святого Петра при вході в храм величезні  ворота. На центральних бронзових воротах зображені Ісус, Діва Марія та святі апостоли Петро та Павло. Ці ворота - шедевр ювелірного мистецтва роботи Антоніо Філарете. Храм в середині дуже великий і гарний, там можна ходити цілий день. Туристів всередині дуже багато. Походивши там кілька годин ми пішли далі вивчати місцевість Риму.