Замок в Старому селі- найбільший замок на Львівщині.

      Старосільський замок є найбільший замок на Львівщині, побудований в 1584 -1589 рр. Замок знаходиться  за 22 км від  Львова. 

       В замок  в Старому  селі ми вирішили їхати зі Львова. Довго не думаючи в один з  травневих вихідних рушили оглядати цю споруду.

Зі Львова до Старого Села можна дістатись з приміського вокзалу електропоїздами Львів-Ходорів  або Львів-Жидачів

Розклад руху:

  Зі Львова: 

           Львів 09:17 — 10:12 Старе Село

           Львів 11:22 — 12:16 Старе Село

           Львів 17:25 — 18:20 Старе Село

           Львів 20:31 — 21:25 Старе Село

  Із Старого Села:   

           Старе Село 06:05 —  7 00 Львів

           Старе Село 06:37 — 07:33 Львів

           Старе Село 15: 49 — 16 48 Львів

           Старе Село 18: 18 —  19.15 Львів

              Білет на потяг до Старого Села – 5 грн., їхати зі Львова  приблизно до години часу.

панорама замку в Старому селі

панорама замку в Старому селі

Старосільський замок, одна з веж, що збереглася

замок через призму каміння

одна зі  стін  Старосількького замку

      Перша письмова згадка - з 1454 р  (вельможа Ян Завіша призначив дотацію для костела цього села). Територія замку займає близько 2 гектара. Приїхавши до Старого Села ми рушили оглядати Старосільський замок, від  станції іти 5 хвилин. Замок було видно з потяга. Зайшовши в середину подвір’я замку місцеві діти бігали по руїнах, ми попросили, щоб діти нам показали де можна піднятися на  другий ярус замку. Один місцевий школяр на ім’я Ігор  показав як пройти на 2 ярус і розказав трохи історії замку про Б.Хмельницького, який спалив  Старосільський замок. Замок був муслманським .про що  свідчить герб на замку  перевернений місяць з зіркою .З шести існуючих веж замку  на сьогодні збереглося   тільки три.

герб на вході в замок перевернений місяць з зіркою

 я поміж  руїн  замку в Старому селі

стіна замку і бокова вежа 

 центральна стіна те, що залишилося з оздоби замку

майже як привид в замку

замок в Старому селі , внутрішній вигляд 

зовнішні мури замку

одна з бокових веж замку

      Діти нам порадили де можна походити так, щоб на голову нічого не рухнуло, бо насправді замок руйнується на очах.  Обхоивши весь периметр замку зовні і всередині, походивши по мурах. Діти роказали, що є підземелля  в яке ми пішли походити після того як замок навкруги весь обдивились, а до потягу  на Львів було ще досить часу, тому пішли досліджувати підземелля. Історичного тут мало збереглося так як місцеві жителі  вхід в підземелля засипали мусором, підземелля було не глибоке з верху просочувалися  підземні води, які стікали майже на голову. Роздивляючти підземелля  і втіливши фото проект  ми вийшли з темного підземелля на сонячну галявину біля замку. 

зовнішній вигляд замку  в Старому селі

в середині одної з башт замку

вікно на одній з веж замку

вхід до замку, вигляд з внутрішньої сторони

стіна з внутрішної сторони замку

мури і башта замку

мури Старосількького замку

      Далі ми рушили на найвищий пагорб в околиці села (бракувало нам гірських масивів), де ми хотіли роздивитись замок з висоти. Хоч  краєвид  на замок з невеликої висоти був не таким вражаючим,але околиці села можна було роздивитись.  На пагорбі   я відчула себе як в дитинстві насолоджуючись полем ромашок, їх цвіт був безмежний ,поле немало ні кінці ні краю.

підземелля замку

вид на замок  в Старому селі з пагорба

ромашкове поле

     Прогулянка до замку виявилася цікавою, походивши старими мурами Старосільського замку  ми відчули дух минулих  століть і поколінь.

Який він Ватикан - осередок духовності і найменша суверенна держава у світі.Моїми очима

 Ватикан, або Святіший Престіл, резиденція Папи Римського. Ватикан є найменшою суверенною державою у світі, площею в 0,44 квадратних кілометри — 44 га, 110 акрів. Число постійних жителів Ватикану становить приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.

 Для християн Ватикан був знаменний тим, що тут був розп’ятий апостол Петро.

площа Святого Петра в Ватикані

 До  околиць Риму ми( я і двоє моїх  супутники  по мандрівці Єропою)  доїхали 8 липня 2012 року в 20 45  год, заселились в кемпінгу. Зранку 9 липня  2012 року ми поїхали на метро до центру Рима. Вийшли  на станції Coliseo, а перед нами  височів красень Колізей. Приїхавши до Риму  ми роздивлялись карту  місцевості, ми побачили, що можемо відвідати ще і Ватикан. Я собі уявляла державу  в  державі, що то якісь кордони,  перевірки, контроль має бути. Гуляючи   центром  Риму у нас  було  ще пів дня вільного, тож ми надумалися  поїхати  подивитись на  Ватикан.  Ми Вирішили  спитатись  місцевих  жителі  звідки їдуть автобуси до Ватикану, так саме на автобусі можна доїхати до Ватикану, одна приєма жіночка нам вказала зупинку на  паралельній стороні вулиці  - це була зупинка звичайних автобусів місцевого значення. Зупинка була недалеко від площі Венеції в Римі. Дочекавшись  автобуса з відповідним номером який нам було потрібно, заходимо  всередину, в автобусі усюди рекламні вивіски, наклейки. Їдучи  в автобусі  нам не залишилось  нічого як розглядати  рекламу, вивчати  італійських людей (населення,  яке воно) ну і звичайно дивитись час від часу у  вікно, щоб орієнтуватись куди ми їдемо. Розглядаючи реклами  потішило те, що одна реклама була по українські від оператора  life,: «дешеві дзвінки на Україну». Знаючи статистику українців у Італії побачити українську рекламу – це не дивно,  але приємно, що тут згадується наша держава. Доїхавши автобусом до кінцевої зупинки, на горизонті нічого надзвичайного не замальовувалося, всі архітектурні споруди були звичайні і не вражали, звичайний  житловий район. Пересікаючи вулички ми  побачили великі пальми, так як в центрі Риму їх чомусь не спостерігалося, або були маленькі. Звертаючись до місцевого населення де  знаходиться   Ватикан нас направляли праворуч від зупинки. Рухаючись вуличками, перехрестями вийшли до якихось воріт з охороною, думали там вхід до Ватикану,  охорона нас завернула і на наші намагання шукаючи італійські слова в словнику побудувати   речення для запитання  де  вхід до Ватикану, охоронці посміхнувшись сказали, що можемо говорити англійською. Звернуши   в іншу сторону кружляючи ми  вийшли на площу перед  базилікою  Святого Петра і Пала. Площа досить гарна, простора, фонтани і колона посередині. З лівої сторони від базиліки розташована пошта Втикану, звідти можна  відправити лист комусь, або відпраити лист Папі Римському. В приміщенні почти продавалися  різні релігійні атрибути, вервички, хрестики, образки та інше. Неподалік від базиліки за її мурами на базарчику  можна купити ті ж вервички в 2 рази дешевше.

Пошта Ватикану

Базиліка Святого Петра

Перед базилікою Святого Петра розміщена площа Святого Петра.

Площа  Святого Петра з обеліском в центрі.

У центрі  цієї площі стоїть обеліск заввишки в 42 метри з червоного граніту. Його привезли з давнього Єгипту в I столітті за вказівкою імператора Калігули, але встановили на площі лише в 1586 році за наполяганням Папи Сикста V.

Чудові мармурові колони в 4 ряди підтримують пружну стрічку, яку вінчають неповторні 140 статуй святих, виконані учнями школи Берніні.

Вершину обеліска вінчає бронзова куля. Існувала думка, що в ньому покоїться прах Юлія Цезаря. Обеліск служить ще і як сонячний годинник, завдяки розмітках на бруківці площі.

На площі знаходяться два фонтани. Один - роботи Альберто да П'яченца в ранньому варіанті, він був перебудований в 1516 році Карло Мадерно, другий фонтан створив Берніні за моделлю першого, щоб не порушувати гармонію площі, з єдиною зміною: чаша фонтану була розширена і опущена.

Один з фонтанів на площі Святого Петра

Сонце  цей день дуже жарило, ми вирішили зайти до Базилік  Святого Петра  вхід безкоштовний, але потрібно пройти контроль, всі речі пропускають через металошукач, все оглядаючи. Перед металошукачами стояла охорона і якщо хтось з оголеними плечима, ногами, чи   в дуже відкритому одягу то не про пускають до Базиліки.

Черга до базиліки Святого Петра

Швейцарська гвардія- особиста охорона Папи Римського

Металошукачі і охорона перед базилікою.

Вхідні  бронзові ворота  до базиліки святого Петра

в середині базиліки Святого Петра

автор фото статті О.Гавришко

         Найзнаменитіша споруда - базиліка Святого Петра, побудована на гробі першого Папи. На вході охорона, є кілька  рядів черг, металошукачі, охорона всіх ретельно перевіряє. Заборонено заходити жінкам  коротких спідницях, шортах,  оголеними плечима, у відкритому одязі. Мене теж не хотіли пускати через короткі шорти, добре,що я мала довгу шаль і обмоталась нею ноги, як спідниця вийшло, охорона  пропустила мене. Зайшовши до базиліки Святого Петра при вході в храм величезні  ворота. На центральних бронзових воротах зображені Ісус, Діва Марія та святі апостоли Петро та Павло. Ці ворота - шедевр ювелірного мистецтва роботи Антоніо Філарете. Храм в середині дуже великий і гарний, там можна ходити цілий день. Туристів всередині дуже багато. Походивши там кілька годин ми пішли далі вивчати місцевість Риму.

В пошуках весни на Боржаві. Мріяла про крокуси,а знайшла підсніжники.

Нарешті після 1,5  місячної розлуки  з горими, я  все-таки  вибралася  хоч і на одноденку, але в гори, туди де  зупиняється час де інший вимів. Погода за всіма прогнозами  мала бути теплою і сонячною. Я вже втратила всі надіїї ,що цими вихідними потраплю в гори, вже думала про сольний похід, але в  останній день я знайшла напарника для походу, вирішили іти на Боржаву- це один з улюблених  моїх маршрутів   ідучи Мукачівською електричок.

 23 березня 2014 р. неділя  виїзд   з  головного вокзалу  поїзд   808  Львів-Мукачево відправляється  в 7,02 год,  ми добігаємо і сідаємо в потяг.  Квиток Львів-Воловець 23 грн. Через вікно роздивляємося краєвиди гір, один погляд на ці села і рельєфи природи наповнює мене чимось, якоюсь енергією і спокоєм.

Автор усіх фото статті: О.Гавришко

Воловець в хмарах

 Наша станція, Воловець,  ми приїхали  в 10 00 год ранку. Так як ми мали деякі негаразди по прибутті на Закарпаття, то вийшли на маршрут від вокзалу в 12 00 год дня. Вирішили  підніматись через г.Плай  1330 м маршрутом, той, що біля ЛЕП,  пологішим, але вже не таким пологим який іде  лівіше. Вже вкотре ідучи селом майже при підйомі на маршрут  вівчар випасав овець. Ідучи відкритою місцевістю пізніше заходимо в ліс і  ідемо автомобільною дорогою, по дорозі  з’їжджали екстремали на мотоциклах і квадро циклах, за  40 хв ми були біля джерела, вже при виході з лісу. Пройшовши трохи ми вийшли з лісу і дійшли до Старої сироварні  висота якої 1156 м .

Як завжди при підйомі на Боржау випасаються  вівці

Я пішла оглядати сироварню вже в котре ідучи тим маршрутом, але якось спішучи не мала часу і змоги роздивитись сироварню з середини. Та ще може ніхто не підганяв. Вид  з  беттоних  вікон  старої сироварні  нагадував  мені чимось вид зі схожих вікон г. Піп Івана Чорногірського (моєї улюблнкної вершини).

Стара сироварня на Боржаві  1156 м 

Вікно старої сироварні(Боржава)

Крізь вікна старої сироварні

Розмітка  на Старій сироварні 1156 м

 Вийшовши до  вказівників біля Сироварні ми почали  обговорювати куди ідемо і що в нас по часі. Я пропонувала пінятися до  г.  Плай відпочити і неспіша до низу. Андрій же  незважаючи на наші ранішні  неприємні пригоди, хотів іти через г.  Темнатик і  г.Дзьомбик до Воловця. Я не дуже була згідна, бо часу в нас було впритичку до відправки потяга Мукачево –Львів 17 41 год. Тож від сироварні звернули ми на праву сторону .По дорозі нам зустрілися велосипедисти  і  ціла шеренга  хлопців з керівником, цих дітей було багато з 15 чоловік напевно, але вдягнені вони були залегко, тож як ми тільки піднімалися ті діти вже спускалися і керівник їхній нас попередив, що та хребті дуже вітряно. 

Отака дорога до г.Плай

 В далині г Плай 1330 м

Траверснувши  г.Плай по  праву сторону і звернули  на хребет,  по праву сторону вітер дійсно був сильний. Вийшовши на висоту   г.Плай ми побачили чудовий Боржавський хребет весь засніжений, сніг був тільки по ліву сторону хребта , г.Великий Верх   була в снігу. 

Політ над Боржавським хребтом

Споглядаю краєвиди Боржави

В далині г.Стій найвища вершина масиву Полонина Боржава

Боржавський хребет в далині

Хребет Боржава

 Весняний Боржавський хребет в снігу

Мене так манив цей білий сніг я хотіла туди до нього, але Андрій не був в захваті від моєї ідеї і хотів по праву сторон хребта на  г.Темнатик, бо він  ще там не був. 

По при сильний вітер ми ішли вперед  по всі боки були чудові краєвиди, люблю ходити хребтами, там всю красу видно.Я ішла і милувалась тими красотами, фотографувала ці  майже весняні пейзажі. Пройшовши один вказівник під г.Темнатик 1254 м за 800 метрів  біля 15 00 годми дійшли до г.Темнатик  1343 м– вершина з  металевим вказівником, не затримуючись довго на вершині і  йдемо далі. 

Під г.Темнатик 1254 м

Під г.Темнатик, вказівник

г.Темнатик 1343 м

Спуск з г.Темнатик 1343 м

Спуск з г.Темнатик, майже осінь....хоча на календарі  весна....

В далині вже виднілась Православний залізний хрест- г.Дзьомбик(Цицька), по ту сторону хреба минувши г.Темнатик снігу вже не було, а хребет нагадував скоріше осінь. По дорозі до г. Дзьомбика  було кілька скельних утворень, Андрію було цікаво полазити по них видряпавшись на чубок. Чим далі ми ішли,  лівіша частина Боржавського хребта з білим снігом на вершинах все далі і далі віддалялася від нас, а цей сніг мене так манив. Дійшовши до г.Дзьомбик (Цицька) 1215 м  до якої іде перепад висот на горі стоіть великий  залізний  православний хрест. На вершині ми зробили єдиний привал за весь похід, вирішили пообідати і попити чаю, вітер так і не вщухав, небо затягувалося хмарами. По дорозі на цьому відрізку з г. Плай до г. Дзьомбик нам не зустрічалося  жодного туриста. Час було іти далі спускатися в Воловець. Кілька фото на фоні  г.Дзьомбик (Цицька) і ми рушаємо далі. 

г.Дзьомбик (Цицька)  1215 м на фоні Воловця

Скельні утворення по дорозі на г.Дзьомбик

Небо захмарюється над Воловцем

Краєид з гори Темнатик

В далині г.Дзьомбик (Цицька)

г.Дзьомбик (Цицька) 1215 м

Дорога від вершини спочатку іде  добра, а як оминувши  останні камені по праву сторону між ними іде стежка, стежка ця всю дорогу не чітка, тому самому потрібно додумуватися куди іти головне триматися правої сторони, хоча можна і лівої, тоді вийдете теж на дорогу але іншу, але яка веде в село Воловець. Спускаючись  і ідучи лісом Андрій побачив підсніжники, я спочатку їх не бачила, а пройшовши далі, ними був вкритий цілий ліс. Таке чудо я ще ніколи не бачила, я себе відчула  як в казці про 12 місяців, як дівчина шукала підсніжники.

Підсніжний білосніжний занесений до Червоної книги України

Весь ліс вкритий підсніжником білосніжним

порхавки після зими

 Я думала підсніжники вже відцвіли, а їх було так багато, вони росли купками поміж жовтого  листя. Хотіла їхати шукаи крокуси на Чорногору, а знайшла підсніжники  і весну на Боржаві. Ми трималися правої сторони за пів години вийшли з лісу де бачили Воловець, але коли очі побачили кінець лісу- це вже не привід радіти бо далі в будь якому місці дороги немає, є чагарники,ожини, повалені дерева. Такий відрізок  дороги не великий пізніше виходимо на  штучну дорогу, тобто не природню, а вириту якоюсь технікою і вже нею виходимо на сільську дорогу. Ідучи в пришвидшеному  темпі  ми дійшли до станції Воловець в 17 10 год, в нас ще було 30  хв в запасі до потяг. Хоч і з труднощами, які  в нас були з ранку в Воловці, але  поставлений маршрут був  пройдено, вершини підкорено, а основне знайшли весну і підсніжники.

День  був чудовий, погода радувала, очі не втомлювалися дивитись на  краєвиди навколишніх  гірських масивів, свідомість відпочила від шуму і суєт, я зарядилася хорошою енергетикою і набралася  весняної сили.  

   Заміри  по часі на маршруті Воловець-Стара сироварня- г.Плай траверс-г.Темнатик-г.Дзьомбик(Цицька)-Воловець

 12 00  год. вийшли на маршрут з вокзалу у Воловці

 12 30        недобудована  хата,зелений дах початок підйому

 13 10        вийшли на автомобільну дорогу,яка іде лісом

 13.40        біля Старої сироварні

 14 10        біля г.Плай 1330м

 15 00        біля г.Темнатик 1343 м

 15 35        біля г.Дзьомбик(Цицька) 1215м

 15 52        спуск від г.Дзьомбик до Воловця

 16 30        вийшли з лісу  спуск по хащах на дорогу

 16 50       біля  недобудованої хати з зеленим дахом

 17 10       на Вокзалі у Воловці