Осіння Боржава- прекрасна в усі пору року.

         Листопадова  Боржава на відміну від  вересневої 2015 року видалася не така туманна як "йожик" в тумані. Тож вдалося поспостерігати осінь в Карпатах. 

          Дощем мене зустрів Воловець ,звідки ми  починали маршрут,хоча мали іти до  гори Пікуй , але дощ змінив наші плани.Перечікуючи дощ на вокзалі складали план  куди іти і місце ночівлі.Добиралася стандартно зі Львова електричкою Львів -Мукачево.

          Сильний дощик перечекали на вокзалі і коли стишилося рушили в гості до гір і лісу, туди де панує природа і діють її закони.Дорога після дощу болотяна з великими калюжами,болота багато, місимо його, але рухатися можна. На пасовищі нас зустріла бабця,яка  трохи змокла, випасала корів,розпитувала нас звідки ми куди йдемо.Настрій був веселий і позитивний,серце прагнуло пригод і вражень.

по дорозі на Полонину Боржаву

осінні Карпати

випас корів.Закарпаття

болотисто .дорога до г. Плай

осіння Боржава .Вид на  Пікуй

з права гора Пікуй, з ліва гора Дзьомбик

Стара сироварня , дорога на Боржаву

вид з Старої Сироварні

на фоні Сироварні

милуюся краєвидами

отак радію в горах. Боржава

в далині гора Великий Верх

вечоріє .Боржава

      В цій статті  не буду описувати подробиці маршруту так як він не раз описувався в моїх статтях.

 Ночівля була одна  в колибі під г.Плай

    Тиша,гори,сонечко,радість, спокій, поїдання брусниці, помаранчеве листя  навкруги неймовірна компанія і душевне тепло найбільша нагорода цього походу.

вечір в Карпатах. ідемо по хребті Полонини Боржава

гори сплять .Закарпаття

вечір в Карпатах. Закарпаття

 

місце ночівлі вхатині

сніжок і туман біля Старої Сироварні

листя в росі

дорога додому

        Відпочинок скінчився на другий день 15 листопада небо затягнулося, швидко поснідавши   і спакувавшись   ми рушили в низ на вокзал.Падав то дощ, то сніжок потрібно було іти ,хоча так не хотілося, хотілося побути ще серед тої тишини і теплоти, поспостерігати ще нові  гірські обрії, краєвиди.Через туман ми не ішли на  Великий Верх, через погану видимість рушили вниз,вже були йожиками  у вересні як ішли до водоспаду Шипіт.

       Наші пригоди скінчилися, а десь там в  уяві ми ще довго  "смакували" вечірні краєвиди осінніх гір і десь там в подумках  холіти повернутися в  гірську красу  ще раз.