Моя розробка заняття з історії для шкільної програми наV курсі .
Тема уроку: Нації та
націоналізм у сприйнятті людей ХІХ ст.
Тип уроку: комбінований
Мета уроку: учень повинен
знати:
Подіі:
1846р. засноване Кирило-Мефодіївське
братство в Києві, М. Костомаров, М. Гулак
і В. Білозерський
1845-1846р-складений статут Кирило –Мефодіівського братства
1863 р. -
заборонено друкувати українською мовою підручники, читанки і тексти до музичних
творів (Валуєвський циркуляр).
1876 р. – заборонено
ввозити в імперію видані за кордоном
книжки і брошури українською мовою, а також нею користуватися на сцені (Емський
указ).
1891р.-в Києві
створено першу украінську радикальну організацію-Братство Тарасівців.
Яке було становище
України в XIX ст. :мовний і територіальний аспект.
Терміни:
нація, малоросія,кріпацтво,русифікація,полонізація.
Особи:Костомаров Микола, Гулак Мико́ла, Білозерський
Василь, Шевченко Тарас, Франко Іван, Міхновський Микола,Донцов Дмитро.
розуміти: які були прагнення і які методи
застосовувались у боротьбі украінців для
утвердження украінськоі державності і незалежності;становище украінськоі мови і
територіі на злпмі XIX ст.;вплив таємноі
організаціі Кирило –Мефодіївського братства і внесок іі членів у формування
украінськоі націі;статут братства і що ним хотіли донести до людей його
члени;вплив творчості Т.Шевченка і І.Франка на формування патріотичного
настрою і національного підняття
народу ;як поділення України між Російською і Австро-Угорською імперіями
впливало на розвиток національної свідомості Українців;що інтелігенція хотіла
звільнити народ з під гніту і ярма,боролась за національні права і незалежність
украінськоі держави;роль Міхновського і Донцова на формування українського
націоналізму XIXст.
вміти: аналізувати статті
Киртло-Мефодіївського братства,що в них позитивного було для формування
украінського націоналізму;характеризувати стан української мови у XIX ст ,що
зававажало іі розвитку,сприяло русифікаціі і полонізації міст в Україні;
пояснити ,які чинники гальмувли процвітання укрїінської нації;осмислити значення
українськоі інтелігенції ,їхні прагнення підняти народ з
гніту;аналізувати історичні джерела;пояснити вплив таємних організацій на формування українськоі нації.
Лілература:
Бойко О.Д.Історія України.-К.:Академвидав,2006.-686с.;Субтельний.О.Історія
Укрїіни.-К.:Либідь,1994.-736с.; . Гончарук
П. С. Історичні погляди кирило-мефодіївців. -К., Видавництво Київського
славістичного ун-ту, 2002. - 180с. ;Костомаров Н.І.Закон
Божий.К.:Либідь,1991.-С.34-35; Етнічний довідник: поняття та
терміни - К., 1997. -141 с.; Маланюк Є. Малоросійство. В кн.: Мала енциклопедія
етнодер-жавознавства. К., 1996.; Єфремов С. О. Історія українського
письменства. - Київ, 1995.-538с.;
Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст. / І.Войцехівська, А.Абліцов, О.Божко.
-К.: Україна, 1995.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація
попередніх знань
Пробудження національної свідомості українців почалося наприкінці XVIII
ст. і набрало сили в першій половині XIX ст. на Лівобережній і Слобідській
Україні, де ще не згасла пам'ять про славні часи Гетьманщини.Колоніальний гніт,
який панував на українських землях поряд з міцніючим у масах почуттям
громадської свободи, спричинив активізацію національного руху в усіх його
формах, як у культурних, так і в політичних. У сукупності ці процеси дістали назву украінського
національного відродження XIX ст.
Важливе значення для його розвитку
мало поширення нових
політичних й інтелектуальних ідей, які
ішли в Украіну із Заходу. Велика французька революція 1789—1794 pp., ліквідувавши владу
монарха і староі аристократіі,
ознаменувала народження новоі політичноі
та соціально-економічної системи, що
спиралася на маси.Дедалі більше
європейців приймали ідею про права особи
і про те, що носієм сувернітету є народ,
а не його правителі.
Виникнення та поширення в Європі,
у тому числі і в Україні, нових ідей повяано з новою категорією людей, які ці ідеї народжували. Україні
поступово складається новий соціальний шар суспільства - національна інтелігенція .У
Східній Європі іх називали інтелектуалами, або інтелігенцією. Вони походили
здебільшого з міщан, а також з дрібноі
шляхти, козаків і селян. Нова
інтелігенція щораз більше переконувалася, що влада має належати не панству-
старшині, а черні. Саме в народі інтелігенція шукала джерела
свідомості та національноі сили.
Однією з найбільш захоплюючих концепцій, які висували інтелектуали XIX
ст., була концепція нації (національної свідомості). Адже в цей час починає формуватися
нове поняття спільності людей, яке спирається на територіальну цілісність
більшості земель, на економічні зрушення II пол. XIX ст., на зміни в
регіонально-кількісному й соціальному складі населення, на спільність мови та
культури. У цих умовах важливого значення набуває славнозвісний принцип: кожній
нації — (своя) держава, а боротьба за національні права водночас стає боротьбою
за соціальне визволення, демократію і справедливість.
ІІ. Вивчення нового
матеріалу.
План уроку:
1) Територія і
мова:їх вплив на формування
украінської нації XIX
ст.
2) Виникнення і
діяльність Кирило-Мефодіївського братства,вплив його на укрїнський народ.
3)Т.Шевченко і І.Франко їх
вплив на формування і пробудження
національноії свідомості народу
українців XIXст.
4)М.Міхновський і Д.Донцов:особи які
формували українську національну ідеологію XIX ст.
.
1Територія і мова: їхній вплив на формування української нації.
Негативним чинником, що
уповільнював процеси становлення української нації, була відсутність
власноі держави,чіткоі територіі і вільного
поширення украінськоі мови. Україна була поділена між Російською і
Австро-Угорською імперіями, її статус як
внутрішньоі колоніі імперіі суттєво обмежував розвиток соціальної
структури украінського суспільства та його національноі культури. Переважання в
колоніальній адміністрації вихідців з Росії (на сході) або з Польщі (на
заході), заохочування переселення російського населення в регіони Украіни з
бурхливими темпами промислового розвитку, так само як і збільшення польського
населення в західноукраїнських містах, призвели до русифікації міст в Україні
Заважало формуватись украінській націі гальмування рідноі украінськоі мови. У 1863 р.
було заборонено друкувати українською мовою підручники, читанки і тексти до музичних творів (Валуєвський
циркуляр), а в 1876 р. — ввозити в імперію видані за кордоном книжки і брошури
українською мовою, а також нею користуватися на сцені (Емський указ). Крім
того, русифікація і полонізація міст заважали розвитку української традиційної
селянської культури, міськоі украінськоі культури і масовому поширенню її серед українства.
Незважаючи на все це, діячі украінськоі культури створили чудові зразки в
галузі літератури (Т. Шевченко, І. Котляревський, І. Франко), драматургії і
театру (І. Карпенко-Карий, М.
Заньковецька, М. Садовський та ін.), музики (М. Лисенко). Видатну роль украінська
інтелігенція відіграла в утвердженні
національної самосвідомості свого народу, допомагаючи йому зберегти
історичну пам'ять, етнічну самоназву і назву своєї етнічної території, яку
царизм намагався замінити принизливим терміном "Малоросія". Але на цьому шляху доводилось долати багато
перешкод. 3/4 українського населення було неписьменним; українство перебувало
під гнітом економічних ,політичних, соціальних, національних та інших
проблем.Для подолання всіх перепон на шляху творення нації потрібно було
просвітити народ, підняти його на боротьбу за національне визволення.
Терміни:
Нація – це вища
форма етнічної спільноти, яка утворюється впродовж значного історичного періоду
із племен і народностей. Вона відзначається спільністю походження, психології і
характеру, мови, території проживання, економічною єдністю людей, які до неї
відносяться
Малоросія -
назва України в офіційних
документах царської Росії
середовища 17 - поч. 19 ст. Походить від
назви «Мала Росія» («Мала Русь»), яка з'явилася 1303 у візант. джерелах для
позначення власне укр. земель. З приєднанням до Росії Правобережжя «Малоросією»
іменовано всі укр. землі в складі Рос. імперії.
Русифікація -сукупність
дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної
переваги в Україні або інших країнах, за допомогою переходу чи переводу
осіб неросійської національності на російську мову й російську культуру .
Полонізація-спольщення.
Насильницьке впровадження польської мови, віри, культури.
2.Виникнення і діяльність Кирило-Мефодіївського
братства, вплив його на український
народ.
На боротьбу проти самодержавства в 40-х роках XIX ст. стають нові сили не лише
дворянської, а й різночинної інтелігенції. Незадоволені тільки
куьтурно-просвітницькими заходами, вони
на передній край боротьби проти національного гноблення висували загальні суспільно-політичні
вимоги ліквідаціі кріпосного режиму
режиму, встановлення демократичноі
форми правління, державноі
незалежності України.
Першою такою організацією, члени якої
прагнули не лише звільнення селян від
кріпацтва , а й національноі свободи,
стало Кирило-Мефодіївське братство (товариство), яке заснували в січні 1846 р.
в Києві М. Костомаров, М. Гулак і В. Білозерський. У квітні 1846 р. членом
товариства став Т. Шевченко. З товариством підтримували зв'язки близько 100
осіб. Знаком братства став перстень з написом „Св. Кирило і Мефодій, січень 1846”.
Метою діяльності Братства
було досягнення державноі незалежності України та визнання її рівноправним членом
конфедераціі незалежних словянських держав з украінським політичним центром у Києві. Найактуальнішими завданнями Братства були боротьба за ліквідацію монархічної системи Російської імперії та відміна
кріпацтва . Практична діяльність організаціі була зосереджена на освіті та пошуку
шляхів підвищення економічного розвитку украіни . Програму товариства і його статут викладено в "Книзі буття українського народу", або "Законі
Божому", головним автором якої був М. Костомаров. Статут був
складений 1845 р. кінець — 1846 р. Основними положеннями цього
документу були: перебудова суспільства на засадах християнських ідеалів
справедливості, свободи і рівності, поєднаних з почуттям українського патріотизму;
утвердження слов'янських народів, у якій
кожен народ творив би свою державу. Велике значення приділялося також
скасування кріпацтва та поширення освіти серед народу. Як відомо, Кирило-Мефодіївське
братство не встигло здійснити свої наміри. На весні 1847 р. за доносом,діяльність братства була викрита ,царські
власті заарештували в Києві всіх 12 постійних членів товариства і без всякого суду заслали до різних
місцевостей Російської імпері.
Характеризуючи значення Кирило-Мефодіївського товариства ,
слід наголосити , що його
діяльність посідає чільне місце в
історіі украінського національного руху
. Це перша, хоча і невдача , спроба
інтелігенціі перейти від культурного до політичного стану
національного відродження . Це
був "перший крик збудженої до життя украінськоі нації", яка вустами кириломефодіівців
проголосила своє прагнення до здійснення
політичних ідеалів державності, народоправства.
Термін:
Кріпацтво-сукупність юридичних норм
феодальної держави, що закріплювали якнайповнішу і суворішу форму селянської
залежності при феодалізмі.
Джерело:
Статут Кирило-Мефодіівського братства
1.Принимаєм,что духовноє и полетическоє соєдінение славян есть истиное их
назначение,к которому они должны стремитса.
2.Принимаєм,что при соєдинениє каждоє славянскоє племя должно иметь свою
самостоятельность,а такими племенами признаем:южно-руссов,северо-руссов с
белорусами ,поляков, чехов с словенцами ,лужичан, иллиро-сербов с хурутанами и
болгар.
3.Принимаєм,что каждое племя должно иметь правления народное и соблюдать
совершенное равенство сограждан по их рождению,христианским вероисповеданиям и
состоянню.
4.Принимаєм,что правлениє ,законодательство ,право собственности и просвящение у всех славян должни основываться на святой
религии господа нашего Исуса Христа.
5.Принимаєм, что при таком равенстве образованность и чистая
нравственность должны служить условиєм участия в правлении.
6.Принимаєм, что должен существовать общий Славянський собор из представителей всех племен.
(Костомаров Н.І.Закон Божий.К.:Либідь,1991.-С.34-35)
Завдання і запитання до тексту:1)Як ви розумієте пункти статуту братства,поясніть іх своіми
словами.2)Що потрібно зробити українцям,щоб досягнути державно-політичноі
самостійності,за статтями статуту? 3)Яких
засад дотримувався статут братства,чи були вони на користь і розвиток українськоі нації?
Особи:
Костомаров Микола (1817-1885)-український і російський
історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист,
критик, етнограф і фольклорист. Народився . в слободі Юрасовці, тепер
Ольховатського р-ну Вороніжської області. Закінчив 1837р. історико-філологічний
ф-т Харківського університету. Викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва,
зокрема 1845р. — ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846р. —
ад'юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.
У 1845 — 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів — „Книг буття українського народу”. Весною 1847р. арештований. Помер Костомаров в Петербурзі.
У 1845 — 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів — „Книг буття українського народу”. Весною 1847р. арештований. Помер Костомаров в Петербурзі.
Гулак Микола (1821-1899) — український вчений,
громадський і політичний діяч, педагог, публіцист. Народився в Варшаві.1 843 року закінчив юридичний
факультет університету і здобув учений ступінь кандидата права. У
1845—1847 роках — чиновник канцелярії київського, подільського та
волинського генерал-губернатора. У грудні 1845 — січні 1846
року разом із Миколою Костомаровим і Василем Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство. У 1847
заарештований за діяльність в братстві. Помер в Єлизаветполі
в Азербайджані.
Білозерський Василь (1825-1899)-український
громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст. Народився
на хуторі Мотронівка
Чернігівської обл.,тепер село Чернігівської
обл.В 1846 р. закінчив історико-філологічний факультет. Викладав
історію й географію у Петровському кадетському корпусі
в м. Полтаві.Одинз організаторів Кирило-Мефодіївського братства.
У 1847 р. заарештований за участь
у Кирило-Мефодіївському братстві. Автор «Записки» (пояснення
до Статуту Кирило-Мефодіївського братства), в якій змалював тяжке
становище слов’янських народів, зокрема українського.
3.Т.Шевченко
і І.Франко їх вплив на формування і пробудження національноі свідомості народу украінців XIXст.
Отже, перші дослідження української історії, фольклору,
мови і літератури були першим пробудженням сучасної української свідомості і
забезпечили їй міцні підвалини, бо не може бути щось більш нагальним для нації,
яка народжується, ніж потреба знайти свої історичні витоки і культурне
підґрунтя. Саме цим і займалися українці, шукаючи таким чином основу своєї самобутності. Проте
головним рцушієм національного відродження стало
те, що ідеї нового духовного і національного пробудження ,
започатковані украінською інтелігенцією на початку
XIXст., знайшли втілення та творче продовження
в
спадщині
великого українського поета, художника,
мислителя, революційного
демократа Тараса Григоровича Шевченка . Вже його перші друковані
твори вразили сучасників вибухом поетичної сили, красою мови, могутністю образу
та думки, палкою любов'ю до знедоленого народу.І український народ і над
Дніпром, і в Галичині підхопив поезію свого генія . Дійсно, важко знайти іншу людину, поезія та
особистість якої такою повною мірою втілила національний дух, як це для
українців зробив наш Тарас Шевченко. Початок нової доби в історії літератури і
суспільно-культурному житті українського народу поклала його перша збірка
українських поезій «Кобзар»,що вийшла друком у 1840 р. її палко привітали як
українські, так і російські критики., назвавши геніальним твором. Шевченко у своіх творах показав, що барвисто- чиста,
кришталево-витончена, співоча і разом з тим дотепна українська мова здатна
блискуче передавати найширше розмаїття почуттів і думок і що українці не мають
ніякої потреби спиратися на російську мову як засіб досягнення величі. Ще більше значення мав політичний аспект його
творчості. Поеми „Сон”, „Кавказ”, „І мертвим,і живим…”та „Заповіт” будили
національні почуття і давали бачення майбутнього України як незалежної
держави. Він , як ніхто інший до нього,
звинувачував російських імператорів у поневоленні України..Поезія Шевченка
фактично стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців, закликала
іх жити в «сім'ї вольній, новій», зцілила іх і відродила .
Визначаючи місце Івана Франка у літературному
процесі, слід у першу чергу, вказати на те, що після Шевченка він був
найвидатнішою постаттю в українській літературі .Франко перший в українській літературі реалістично зобразив життя
робітничого класу і його боротьбу проти гнобителів, показав нового героя –
людину праці, яка стала головним персонажем його поетичних, прозових і
драматичних творів. Його вірш „Вічний революціонер” є своєрідним гімном на
честь могутнього революційного руху народів, цикл поезій „Думи пролетаря” був
новим явищем в українському літературному процесі.Франко багато працював
над вивченням, збиранням і виданням народнопоетичної творчості. У багатьох
своїх етнографічних працях він підкреслював, що основною рушійною силою
розвитку суспільства є народ, його діяльність і творчість є єдиним могутнім
джерелом його власних художніх творів. Франко гаряче любив свою батьківщину,
свій народ, беззавітно служив йому усе своє життя. Палкий патріот непримиренно боровся проти не шанобливого ставлення до національної культури.. Трудовий
народ, який живе в злиднях, терпить приниження, образи, насмішки, як це
змальовує поет у віршах циклу „Думи пролетаря” і „Галицькі образки”,
підіймається на боротьбу, щоб здобути „хоч синам, як не собі, кращу долю”.Аналізуючи
явища української літератури, Франко розкриває історичні умови її розвитку,
підкреслює її прогресивні народні і революційні тенденції, виступає проти
викривлення і спотворення історії українського народу та його літератури.
Особи:
Тарас Шевченко
( 1814 -1861рр) -український поет, письменник, художник, графік,
громадський діяч.Шевченко народився у селі Моринці Київської губернії,тепер Черкаська область, в
родині селянина-кріпака.
Рано втративши матір,
а потім і батька,
він з дитинства зазнав багато горя і знущань. Першу збірку своїх
поетичних творів Шевченко видав 1840
під назвою «Кобзар». Після закінчення Академії мистецтв
Шевченко навесні 1845 р.
вдруге повернувся в Україну.Важко захворівши, написав наприкінці 1845р. вірш «Заповіт», у
якому проголосив заклик до революційної боротьби за визволення свого поневоленого
народу . У 1846 р. Вступив до Кирило-Мефодіївського братства. Шевченка
заарештували в 1847,
відправили під конвоєм до Петербурга. Похований
в Україні на Чернечій горі біля Канева.
Іван Франко(1856-1916)- український письменник, поет,
вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.Нароився
в с.Нагуєвичі Дрогобицький повіт. У 1875 закінчив Дрогобицьку гімназію.Закінчив
Львівський університет філософський факультет.Твори „Вічний
революціонер”,”Борислав сміється”,”Мойсей”.У 1890 рспівзасновник Русько-Украінськоі Радикальноі Партії.Помер Франко
у Львові,похований на Личаківському цвинтарі.
4.М.Міхновський і
Д.Донцов:особи які формували українську національну ідеологію XIX ст.
Націоналізм як
засіб згуртування, самоідентифікації нації, утвердження права на власне життя,
історію, мову, культуру, незалежність і самостійність закорінений у житті
кожного етносу.. Термін «націоналізм» з’являється в українській публіцистиці
приблизно у 80 — 90-ті роки XIX ст. Важко сказати, з якої мови він був
запозичений: німецької чи французької. Тоді це слово ще не мало специфічного
ідеологічного забарвлення й ототожнювалося з певними почуттями, культурною
ідентичністю або ж діяльністю, спрямованою на захист культурних та політичних прав нації.
У своїй
національно-визвольній боротьбі за незалежність Україна, як і інші слов´янські
держави, хоч з різними наслідками, подолала однакові культурно-освітні,
народницькі, ідеологічні і політичні етапи. В Україні ідеологічні і політичні
етапи пов´язані з діяльністю українського
політичного діяча Дмитра Донцова , як теоретика ідеології націоналізму,
що „дав одне з найкращих в українській суспільній думці розуміння нації як
спільноти, об´єднаної, насамперед, духовними чинниками, серед яких чільне місце
посідає спільний ідеал як спільне бачення майбутнього й бажання творити це
майбутнє спільними зусиллями”. Основним чинником, який сполучає певну
сукупність людей у націю, у цьому визначенні є момент ідеальний - „спільні
історичні традиції”, бо саме вони є тим, що „зв'язує” цю „групу людей”.
Наявність таких традицій передбачає досвід сталого і тривалого співіснування в
одному державному організмі. Коли ж це об'єднання тривало недовго, або не
дістало державного оформлення, або всередині його спостерігалися суперечності,
така спільність розпадається, принаймні, зникають передумови для оформлення її у
політичну націю. У своїй книзі «Националізм» Донцов особлива
увага приділяє міркуванням про «волю» як головну рушійну силу нації, при цьому
не фокусуючись на Україні і українському народі, а говорить про європейські
нації взагалі, аналізуючи і час-від-часу наводячи приклади тих або інших
крупних європейських націй .Україну можуть підняти тільки українці – так вчить
український націоналізм. Шануючи героїчні сторінки української історії,
Донцов гаряче наголошував, що на одних калинових гаях і вишиванках державу не
розбудуєш. У своїх чисельних статтях він говорив про необхідність сильної
провідної верстви, яка б, відкинувши демократичні забобони, зуміла
зорганізувати і повести за собою народ. Причому повести його не на поклін до
Європи чи Росії, а повести до дійсної незалежності. Але під традиціями Донцов
розумів, знов-таки, не вишиванки і рушники, а, перш за все, спадковість княжої
та козацької слави, здобутки національного духу і культури.
Інший
мислитель цього періоду Микола Міхновський був переконаний, що настав час
формувати нову національну еліту, яка спроможна взяти на себе відповідальність
за майбутнє нації. І, як він твердить, саме це і відбувається з його
сучасниками – людьми, в яких збуджена національна самосвідомість творами Т.
Шевченка. Саме вони, на думку мислителя, забезпечать національне і соціальне
визволення української нації. М. Міхновський увійшов в історію української
політичної думки як один із перших засновників українського націоналістичного
напряму. Однак самостійницька ідея не знайшла на той час достатньої підтримки
серед національної еліти, на яку так покладався мислитель.З дитинства Микола
Міхновський виховувався на шевченківському «Кобзарі». В університеті вже
існував соціал-демократичній гурток, з яким Міхновський одразу вступив . В
Києві він узяв участь в створенні першої української радикальної організації –
Братства Тарасівців. Це таємне товариство було засноване на могилі Тараса
Шевченка влітку 1891 року. . Перша українська національна організація з виразно
політичними цілями була заснована групою студентів Харківського і Київського
університетів. Міхновський розробив засади товариства, головним з яких була
повна автономія України. Товариство наголошувало,що Україна була,є і буде завжди окремою нацією. Братство Тарасівців
вело активну пропаганду серед селян і студентів.За два роки товариство здобуло
членів і прихильників по всій Україні: Київщині, Харківщині, Одещині,
Катеринославщині, Полтавщині і Чернігівщині. Програму „тарасівців” якої «Самостійна Україна»
написав Микола Міхновський.На київському
з’їзді 1892 року організація вирішила перейти до політичної діяльності, але у
1893 році поліція викрила організацію і провела чисельні арешти. І хоча
товариство припинило своє існування, початок національному відродженню було
покладено.
Головними засадами „Братства тарасівців" стали :„самостійна,
суверенна Україна, соборна, ціла і неподільна, від Сяну по Кубань, від Карпатів
по Кавказ, вільна між вільними, без пана й без хама, в будучому без класової
боротьби; „мета державна — перед усім і
понад усе; загальна безплатна й
обов'язкова школа, свобода віри, відокремлення церкви від держави, національна
армія; боротьба з утисками.
Особи:
Дмитро Донцов (1883-1973) -украінський літературний
критик,публіцист, політичний діяч,засновник теоріі інтегрального націоналізму.Народився в
Мелітополі.Закінчив Мелітопольське
реальне училище,пізніше Петербурзький
університет,юридичний факультет. Вступає до УСДРП .Написав книгу
„Націоналізм”.За політичну діяльність був заарештований двічі.Помирає в Канаді
м.Монреаль.
Микола Міхновський (1873-1924)- український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, основоположник, ідеолог і лідер самостійницької
течії українського руху кінця ХІХ ст.,
автор славнозвісної брошури «Самостійна Україна», один з
організаторів українського війська, борець за незалежність. Співзасновник
першої політичної партії у Наддніпрянській Україні — Революційної Української Партії (РУП).Народився
в с.Турівка,Полтавськоі губерніі.Закінчив киівський університет
св.Володимира.Був членом „Братства
тарасівців”. У1898р. Переіхав до Харкова.У 1900 р.взяв участь у створенні Революційно Украінськоі Партіі (РУП) –перша
політична самостійна організація .У 1924
р.Міхновський приіжджає до Києва і трагічно гине.
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.
Запитання і завдання для учнів :
I)Поясніть яку
роль українська інтелігенція відіграла в утвердженні національної
самосвідомості свого народу, допомагаючи йому зберегти історичну пам'ять,
етнічну самоназву і назву своєї етнічної території.
II)Доведіть як
вплинула поезія Т.Шевченка і І.Франка на
формування патріотизму украінців :позитивно чи негатирно.
III)Проаналізуйте еволюцію
у XIX ст.від романтичного народництва до національно
політичного націоналізму.
IV)Проаналізуйте
дві організаціії XIXст:Кирило-Мефодіївське братство і
Братство Тарасівців(їхні програми,ідеї,прагнення і їх лідерів).
V)тестування і
перевірка знань:
1)Кирило-Мефоіївське
братство засноване:
а)1863р. б) 1846р. в)1840р.
2)Братство
Тарасівців засноване:
а)в Києві 1890р.
б)в Харкові 1890р. в)в Києві 1891р.
3)кого називали”батьком украінського націоналізму”:
а)І.Франка б)М.Гулака в)М.Міхнвського
4)полонізація-це:
а)насильне впровадження російськоі
мови,віри,культури
б)насильне впровадження угорськоі
мови,віри,культури
в)насильне впровадження польськоі
мови,віри,культури.
VI. Домашнє
завдання.
1) Заповніть порівняльну таблицю:
|
Чинники які гальмували
розвиток украінськоі націі XIX ст.
|
Чинники які розвивали украінську націю XIX
ст.
|
|
|
|
2)Назвіть
діячів української культуриXIX ст.,який
їхній вклад у розвиток нації?
3)Яке сьогодні є сприйняття украінськими людьми націоналізму порівняно з XIX ст,яких націоналістів сьгодення ви знаєте?
