Знайомство зі східним сусідом- містом Донецьк.

ось такий Донецьк зустрів нас одного осіннього дня

Більше  року тому я відкрила для себе –це східне місто  України Донецьк.
 В неділю 21  жовтня  16 23 год ми прибули до Донецька.  Нас зустрів в Донецьку на ж.д. вокзалі  хлопець Максим, який навчається в університеті на факультеті  української  філології  і гарно розмовляв українською мовою. Він зголосився бути нашим провідником по Донецьку. Речі і сумки ми залишили в камері схову на вокзалі( 10 грн за сумку на сутки) і вирушили тролейбусом  № 2 до центру, ( проїзд 1.5 грн повний квиток), щоб пізнати хоч трохи це місто. В ньому збережені пережитки СССР, на головній площі стоїть пам’ятник І.Леніну. Центральна частина міста водночас не така і савдепівська, цікаві споруди, парки. Я думала колись, що це сіре місто де більшість шахтарів і будинків «коробок». Місто досить цікаве. Реклама  країни Грузiї і її мальовничих куточків всюди( можливо це пов’язано з реконструкцією нового аеропорту ім. Сергія Прокоф’єва в  Донецьку і відкриття нових рейсів до Грузії), «вас чекає чудова Грузія». 

таким нас зустрів вокзал Донецька

реклама Грузії в Донецьку

спортивний комплекс Олімпійський у Донецьку

        Навіть в парку  Кованих скульптур є пам’ятна куля    з прапорами України і Грузії. Донецький парк кованих фігур - унікальний в Європі парк  музей під відкритим небом предметів  ковальського мистецтва,   закладений   в   Донецьку  2001  року у   Ворошиловському районі  міста, на території   парку  біля  Донецького міськвиконкому  за адресою :місто  Донецьк , вулиця Артема, 98: 

парк Кованих скульптур у Донецьку

пам’ятна куля з прапорами України і Грузії  у парку Кованих скульптур 

Місто Донецьк має давні ковальські традиції: 1900 року на Міжнародній промисловій виставці в Парижі премію гран-прі здобула  пальма яку викував зі сталевої рейки коваль Юзівського    металургійного  заводу Олексій Мерцалов. Відтоді вона відома як Пальма Мерцалова і стала головним символом Донеччини, зображена на  гербі Донецької області.

символ Донеччини- пальми Мерцалова

Максим нас поводив по місті на центральній частині стояв пам’ятник І.Леніну- пережиток СССР. Поглянули на Донецьку оперу, Донецький академічний український музично-драматичний театр ,на Донбас-Арену ,на різні цікаві споруди, кінопалац,на життя Донецька.

Донецький академічний український музично-драматичний театр 

Донецький оперний театр

пам'ятник  І.Леніну в Донецьку

 один з храмів в Донецьку

ось такі написи вулиць в Донецьку

сучасні споруди Донецька

      Ми відправилися в   ресторан Ліверпуль. Адрес: г. Донецк, ул. Артема, 131-a +38 (062) 312-54-88, (050) 806-80-96.

   Символ закладу - легендарна "четвірка Ліверпуля", The Beatles. "Бітли" зустрічають відвідувачів біля входу, їх портретами прикрашені стіни, а інтер'єр явно навіяний яскравою стилістикою мультфільму "Жовтий підводний човен". Посидівши і повечерявши до нас прийшов ще один донеччанин  Влад – журналіст інтернет видання в Донецьку. Розповідав нам про свої подорожі Грузією і не тільки радив, що подивитись  і як взагалі обстановка там на Кавказі. Ціни в кафе  Лыверпуль досить помірні  кава 3.5 грн, бульйон – 5.40 грн, овочеве рагу – 5.8 грн ( цыни на р).Пізніше всі разом пішли гуляти нічним Донецьком, завітали до Донбас –Арени. Сфотографувалися на фоні цього  стадіону, так як він був зачинений  відвідали крамничку на вході з футбольними атрибутами.

на вході до ресторану  Ліверпуль, по заду символ закладу The Beatles

на вході до ресторану  Ліверпуль

тепла  вечеря в Liverpool

вечірня Донбас-Арена

Нажартувавшись  і нагулявшись  потихеньку прощаємося з Владом  і з Максимом прямуємо на вокзал з речима

Погулявши містом, забравши речі з камер схову   ми вирушили  до аеропорту, так як не було маршруток ми поїхали на таксі. Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва -міжнародний аеропорт  розташований в 10 км на північний захід від міста Донецька. На  теперішній  час  2015 року ця споруда є зруйнована  і увійшла в історію як  один з об'єктів  сутичок і протистоянь українських і російських військових.
 Таксі в Донецьку можна сказати  зовсім не дороге тому нам  п’ятьом вигідніше пересуватись було на  таксі. Заплатили 22 грн на всіх п’ятьох.

аеропорт   імені Сергія  Прокоф'єва    м. Донецька ( 2013 р)

 В 23 20 ми прибули  в аеропорту.  Аеропотр був дуже гарний, зустріла нас така велика скляна сучасна споруда   на 2 поверхи, зали очікувань на першому і другому поверсі.  Реєстрація  в аеропорту  на другому поверсі. Ми чекали свого рейсу від компанії WizzAir Донецьк-Кутаїсі який відправлявся в  6 40 год з Донецька.

табло в аеропорту м.Донецька наш рейс в 6 40 год

аеропорт Донецька в середині, реєстраія

 Реєстрація мала відбуватися біля 4 00 год ночі, тому чекаємо її в аеропорту. Поки не спалося   роблю собі  сама пішу екскурсію по 3 поверховій споруді аеропорту, кафе є тільки на 2 поверсі ( тай меню тільки напитки  і якесь печиво, шоколад), обдивляюся  стійки перевізників аеропорту .  Люди які чекають своїх нічних рейсів сплять прямо на диванчиках хто на кріслах. В 4 15 починається реєстрація, за квитком маємо право на ручну кладь і 1 валізу безкоштовну, я беру свій 25 літровий рюкзачок в літак. Перевірки проходить детальна, просять все металеве витягнути з кишень і речі в окремий пластиковий контейнер, митник зробив зауваження , що неможна перевозити батарейки до фотоапарату  в літаку, але їх не конфіскував . Наш виліт з посадки А1 і А2. В 6 20  год ми чекаємо на посадку  її немає, щось сталося, персонал тривожно бігає. Ми теж переживаємо, бо наша мандрівка  під загрозою.

так ми чекали свого рейсу в аеропорті Донецька

автор усіх фото статті О.Гавришко

 Біля 6 25 год відкривають вихід до шатру посадки, посадкові талони вже не перевіряють так як часу немає і 2 працівників не встигають перевіряти їх, всі  біжать  в літак( це як перед стартом на забізі, лєнту  зривають і хто швише до цілі), щоб зайняти кращі місця. Я бігла серед перших і зайняла місця біля вікна з видом на крило ( так як це  бюджетні перельоти то місць на квитку не вказують).За 5хилин до вильоту коли ще люди сідали  на місця, які відвоювали нам показує стюардеса як вдягати кисневі  маски і проводить інструктаж. Старший стюарт повідомляє, нажаль з  пізнім прибуттям літака на рейс екіпаж  не встиг  приготувати напої  і страви для польоту. Екіпаж молодець  вилетіли  вчасно, все гаразд,  пасажири хлопають пілоту, взлетіли  без турбулентності.  Набираємо висоту ми майже в хмарах, сонце потрохи сходить і ти рзумієш, що ти в небі десь там за горизонтом реальності, коли сонце прямо на горизонті літака виблискуючи промінням об хмари і  літак. Нас чекає чарівна Грузія, а Кавказькі гори  вже проглядаються з ілюмінації літака.

Бограч під озером Несамовите та екоакція по прибиранню сміття.

Субота    6 вересня 2014 р. прибуття в Івано- Франківськ в 5 45 год, мій квиток зі Львова плацкарт без постілі 35 грн. 

 Збір  учасників осіннього  бограча 2014, любителів гір відбувався  біля  ж. д  вокзалу Івано-Франківська  по праву сторону. Потроху сходилися- туристи мандрівники, останніх чекаємо одеситів, коли всі були в зборі зайняли всі місця в орендованому автобусі і в 6 40 вирушили з Франківська  до бази Заросляк. Більшістю організаційних питань займалася Громадська організація "Туристичне товариство "Карпатські стежки. Дорога була цікавою,  в автобусі учасники  розповідали різні історії з літніх мандрівок, розглядали краєвиди через вікна. Ближче до Верховини ми  зупинилися на заправці хто почаювати  хто покавувати. Персонал заправки трошки аж проснувся і заметушився як весь автобус з 30 чоловік  біля 8.30 год  пішов на касу щось купувати. Працівники заправки дуже милі  були , вже всі випили хто що,а я тільки надумалася брати чай, налили мені стаканчик 300 грамовий чорного горячого чаю(хоч чай був з пакетику,але зранку дуже смакував, люблю я от такі ранки,світанки в дорозі з хорошою компанією і людьми, дуже приємне відчуття ідилії якоїсь, приємно було від усього,навіть від того, що просто ідеш в автобусі  нікуди не поспішаєш і спостерігаєш  краєвиди міст, сіл, полів, горизонтів, неба),який я змушена була допивати в автобусі під час руху.

В 10 00 годині ми  добралися  до бази  Заросляк (дорога від КПП бажала б бути кращою, але що поробиш з року в рік  дорога не покращується, а головне транспорт шкода),за кілька хвилин під’їхав автобус з Чернівців- також учасників еко-акції.  Всі потрохи почались перепаковуватись  розбирати продукти на бограч. В 10 20 год   ідемо помалу з багатьма зупинками і перепочинками з нами  2  діток , так як ми відстали і ішли в заді, мене турбувало чи правильно ми ідемо до галявини, так як галявин багато, а де саме та заповідна, де буде наш табір не відомо. По дорозі їли малину і чорницю в горах її вдосталь було аж об’їлися. Як ішли минаючи траверсом метеостанцію Пожежевську зустріли  викладача Володимира  Лесніка, якого  я  спочатку не впізнала. Він збирав жуків( робочий матеріал на дисертацію) в пластмасові баночки, на запитання, що він робить, він пояснив, що багато фауни Карпат не досліджено тому  він буде досліджувати даних жуків ( може відкриє якийсь новий вид, подумала я  підсміюючись) хоча в нього все було серйозно, щодо досліджень,  він хороший викладач, колись їхали з ним на  конференцію  на Шацькі озера.

Розвилка  Метеостанція і оз.Несамовите , ми повертаємо на ліво до Несамовитого

до походу долучаються і найменші туристи

 траверсуємо метеостанцію Пожежевську 

Додати заголовок

табір

вид на хребет Великі і Малі Кізли по дорозі на озеро Несамовите

вид на Великі і Малі Кізли

Дійшовши до табору біля 13 30 год  розклала  намет і рушила за рештою групи на Несамовите на еко-акцію.

 Піднімалася я не  поспішно  до озера  насолоджуючись краєвидами. Ішла по маркуванню яке то було то не було. Десь  вище на розвилці я пішла крутішою дорогою прямою, та що стрімко вверх іде, вийшовши на рівну поверхню були вказівника з цифрою і чим ближче я наближалася до озера  Несамовитого тим болотистішою була місцевість тим цифри зменшувались на вказівнику. В далині я побачила туристів –це були наші активісти, які збирали сміття, вони зайняли велику площу у всіх куточках озброївшись мішками і рукавичками збирали сміття. Скло захоронили на місці ,щоб не зносити його до низу. Все основне сміття було зібрано, я  збирала  тільки  поодиноке сміття :пластик,скло. В 15 30  год закінчилося прибирання озера всі зробили спільне фото на пам'ять на фоні мішків зі сміття.

болотяна дорога на оз.Несамовите

жереп по дорозі на Несамовите

прибирання сміття біля оз.Несамовитоме

збір сміття  біля оз.Несамовите

Після  прибирання  я пішла глянути на озеро Несамовите, давно  в тих краях не була біля  озера. Несамовите — озеро, де за повір’ями гуцулів вариться погода для всієї Чорнгогори, і якщо потривожити воду (кинути камінь наприклад) можна викликати бурю. За другим повір’ям хто вмиється в Несамовитому то до кінця року знайде свою другу половинку.

 Вирішили ще піти на хребет Великі Кізли і Несамовите поспостерігати з висоти.  Піднімаючись над Несамовитим з гори в озері виблискувало небо, нам іноді здається,що вода голуба,а то все небо яке відбивається в воді,яке небо такого кольору вода. Вийшовши на Чорногірський хребет вершини гір виблискували блакиттю  від  неба. В 16 30 ми були на  Великих Кізлах, хто лазив по тих каменистих утвореннях, хто сидів і мріяв дивчись у даль, хто медитував, хто жартував і сміявся. На Кізли вирушили майше одна третя учасників екоакції, ми і десь з 10  чоловік з нами повертались через верх трохи скоротивши дорогу навпростець від Кізлів, інша ж група  не  любителів «легких шляхів» на чолі з Романом рушили навпростець через жереп до табору.

озеро Несамовите

на хребті Великі Кізли   в далині г.Гомул  з ліва

вид з Великих Кізлів

на Чорногірському хребті  в далині г.Говерла

           Ми спускаючись травою вище колін переходячи струмок 7 разів, пригаючи через каміння, їли смачну карпатську чорницю (афени) яких ще в досталь є на склонах,їли брусницю, робили  зупинки, щоб продумати як краще спускатися в 17 40 ми були в таборі.

  Тим часом в таборі бограч варився повним ходом, але ще не скоро як ми його будемо куштувати. Дорізалися різні інгредієнти учасниками  до бограчу, робилися заготовки, а вже по черзі докидувалися інгредієнти в казанок.

приготування бограчу, процес розділяння м"яса від кісток

Бограч вариться, а Сашко чаклує над ним

зелень -останні інгредієнти і бограч готовий

всі в очікуванні бограчу

отакий вийшов  смачний  кольоровий бограч

Поки бограч варився учасники   біля багаття грілися теплим чаєм і розмовами. Сашко закидував інгредієнти до бограча і ось останній додаток зелень ще трохи і бо грач буде готовий.

Бограч зварився біля 22 30 год,  готувався в 2 казанках і те що не вмістилося  перекинули  в третій. Зголоднілі учасники  передавали  посуд для богачу, який вдався дуже смачним, спільним  зусиллями ми зварили  смачну вечерю.

Неділя 7 вересня 2014 р. Всі повставали уже зранку біля 7 00 год, так як я лягла в  2 00 ночі  і попередню ніч не спала я встала в  9 15 год. Не  встигла я встати і насолодитись ранком   у горах ( а ранки у горах бувають особливі) як вже одна група готувалася до спуску  до бази  Заросляк, серед них були львів'яни, вони мене агітували їхати з ними, мені було трохи зарано їхати, але іти кудись самій я не придумала куди. Якщо їхати  нічним поїздом то дуже й не походиш, тож з великими сумнівами і не охотою збиратись я все- таки зібралася, мої попутчики 7 туристів з табору вийшли скоріше, так як вони скоріше зібралися я вийшла в 11 25 год, 12 30   я була біля древяної  вишки, до Заросляка я дійшла в 13 00 год, по дорозі були кілька туристичних груп  по декілька людей.

Цвітіння іван чаю,по дорозі до  бази Заросляк

  В 13 10 год  коли я спустилася  з маршруту до Заросляка львівяни і франківчани  знайшли буса ,який стояв біля бази Заросляк, як на диво, мережа на базі Заросляк не ловила, дивно, щось завжди я думала, що там є мережа. Бус з Заросляка  до Ворохти  нам  коштував 300 грн по 37 грн (нас 7- ро) вийшло кожному.  В 1 3  45 ми були в Ворохті сіли на рейсовий автобус до Івано-Франківська  за 30 грн квток. В Франківську ми були біля 16 20, як завжди дешевих квитків до Львова не було, ми попрощались з хлопцями з Франика я поїхала на автостанцію на Пасічну,  з ж.д  вокзалу ходять  маршрутки № 22 і 56 , а інші львівяни на потязі купейному. Дорога була не довга маршрутка не дуже повна була , по трохи під вечір ми приїхали до Львова на автостанцію№ 2. Квиток коштував 54 грн у Львові була в 20 30 год .Як завжди втомлена, але повна емоцій приїхала одому. Отакі то були мандри на вихідних. Відпочили і зробили добру справу, очистивши природу від сміття.

Матрасний відпочинок в Сколе біля водоспаду Кам'янка.

Одних   спекотних літніх серпневих  вихідних ми вирішили поїхати  недалеко від Львова біля річки, вибрали  матрацний маршрут  м. Сколе( водоспад і однойменна річка  Кам’янка). Мені склало компанію четверо моїх друзів.

 водоспад   Кам’янка

Водоспад Кам'янка – водоспад на однойменній річці Кам’янка, який знаходиться у Сколівському районі Львівської області поблизу села Дубина. Сам водоспад належить до національного природного парку "Сколівські Бескиди" і є геологічною пам'яткою природи та об’єктом рекреаційного туризму.

 Їхали ми  електричкою зі Львова в 8 50  год з приміського  вокзалу Львів-Лавочне-Мукачево. Квиток до Сколе  11 грн (повний). В електричці людей так багато,що в тамборі навіть місця не вистачало. Біля 11 30  год ми в Сколе далі пересідаємо на маршрутку прямо біля вокзалу є автостанція  так як на водоспад Кам’янка чекати маршрутку було годину ми під’їхали маршруткою Сколе-Львів до повороту на водоспад біля  с.Дубина  ( проїзд 3 грн). Навпроти зупинки є хрест та капличка, біля яких є вказівний знак до водоспаду. До цього місця можна також добратись пішки по трасі з міста Сколе (декілька кілометрів). Вийшли  з  маршрутки і ще з годину часу ішли  дорогам стежками  поки не вийшли до шлагбаума де вїз  до водоспаду. Далі  від шлагбаума дорога  ішла пряма , ми жартували   майже усю дорогу. Біля водоспаду були біля 14 00 години.

Недоходячи до водоспаду біля дороги є невеликий базарчик.

базарчик біля водоспаду Кам"янка

Тому тут завжди є багато місцевих продавців різних сувенірів, ягід, грибів та шашликів. Навколо дороги поблизу водоспаду та поляни є багато мангалів, де можна приготувати шашлик самому.

Знайшли місце для наметів перевірене мною у  минулі роки , гарна поляна є вище за водоспадом,  по дорозі вверх іти  біля 20  хв, поки по праву сторону не з’являться галявини  (місцеве пасовище для корів). Вздовж річки  Кам’янка все це пасовище окупували як і місцеві мешканці так і дальні туристи. Місця  вистачало  усім.

 місце для табору

напис  електростовпах на пасовищі

 Біля 15 30  год  розклали намети і на примусі зварили харчо, Сергій був за   шеф-повара. Наївшись  і віпочивши, пограли в фрісбі  пішли на водоспад і трохи прогулятись. По дорозі до водоспаду зайшли до джерела Жива вода там набрали питьєвої води, пофотографувались і пішли далі.

річка  Кам’янка.

.

річка   Кам’янка. міст до" Живої води"

дитячий табір

дитячий табір  недалеко від водоспаду  Кам’янка.

Ввечері посидівши біля водоспаду вирішили пройтися до Мертвого озера (Журавлиного).  На вказівнику показує маршрут 300 метрів (до  20 хв  ходьби).  В лісі  стежка веде до самого озера.

коник...

водоспад   Кам’янка

Навпроти поляни  де розміщено дитячий табір через дорогу є табличка, яка вказує напрям до озера Журавлиного або мертвого озера. Озеро отримало таку назву, тому що воно має дуже холодну воду з вмістом сірководню, і в наслідок цього в ньому немає риби. Саме озеро та навколишні ліс чарують своєю красою. Навколо озера місцевість є болотиста і берег покритий мохом. З самого озера витікає потічок, який впадає в річку Кам’янка.

 Вечері ми  розвели багаття і варили  гречку, я готувала собі овочевий шашлик : помідори, цибуля, перець. Посидівши біля  багаття,  посміялись, наївшись пішли спати.

 

вечірнє багаття

  Неділя  3 серпня 2014 р падав дощ  зранку  і в ночі, небо було затягнене хмарами. Біля 9 почали готувати сніданок  так як кожен з 5 вирішив щось інше їсти тому і готував собі кожен сам, я як завжди вівсянку з ізюмом. Дрова були вологі, але багаття розвелося . Під час сніданку дискутували куди ж податись і що робити в цей  дощ, але біля 11 год небо розвиднілося і засвітило сонце.

  м. Сколе. Приготування вранішнього чаю на багатті.

Гірське чаювання. Скоро буде чай...

димлять дрова багаття

с.Кам’янка, кеди і  дим...

Посніавши я не чекала інших, а  пішли вздовж дороги до села Кам’янка від  табору іти 30 хв в селі є і магазин,але ми до нього не  дійшли  повернули в гору в глиб лісу. Я знайшла декілька грибів- козарів , ожина трохи доспіла, більшість, ще була  зелена. Трохи походивши  стежками, розвідала з кілька нових стежок, пішли назад до табору.  

річка  Кам’янка

 реалії села  Кам'янка

село  Кам'янка

село Кам'янка

( автор усіх фото О.Гавришко)

Маршрутка  наша в 17 30 год відправляється від с. Кам'янка і почали збиратись біля 16 00 боялись,що маршрутки може не бути і прийдеться іти пішки, дійшли до водоспаду, там  спитались  місцевих жителів чи ходить маршрутка,місцеві запевнили,що в неділю ввечері майже завжди їде маршрутка, ми  вже  чекали на маршрутку. Щоб зайняти сидячі місця ми піднялися до того місця де були намети вище від водоспаду. Маршрутка прибула в 18 45 год ціна до вокзалу Сколе – 5 грн. Водій  приїхав до вокзалу в 18 30 год, до потяга залишилося з пів години чекати. На вокзалі зустріла  карпатських друзів  Сергія з компанією і Віктора які ходили на  г.Парашку. Потяг  Мукачево – Львів прибув, рушили в напрямку Львова, значить скоро будемо вдома.