Як ми ловили осінньо-теплі промені сонця на Кукулі.

         На найближчі вихідні на  гору  Кукул збиралося 2 компанії одна мала вирушати з Ворохти в 11 год, з якою мала іти я, але по долі випадку на вокзалі у Львові я зустріла Надю, яка ішла з іншою компанією з  КПП  Завоєля  вони мали вирушати скоріше, щоб не гаяти часу і не мерзнути у Ворохті чекаючи  іншої групи наших я вирішила рушати скоріше.

           Субота. 15 листопада 2014 р. В 1. 14 год. виїзд  потягом 668 К Ковель-Чернівці зі Львова, білет загальний 17 грн  в  4 20 год. в Франківську.  У Івано-Франківську наш чекав Володя і ми на машині з ж. д вокзалу поїхали до Ворохти. Ніч давалася в знаки  дорога навіювала сон, щоб не спати розмовляли, дорога до Надвірної була вкрита туманом і  за 10 метрів вже нічого не було видно, за вікном щось моросило,ми ще тоді подумали ну і вибралися,головне щоб сильно нічого не падало. Вже не раз коли ідеш в похід і спочатку погода не радує ,а потім така чудова погода аж не віриться ніби хтось згори дає тобі  бонус за те, що ти вірив   із оптимізмом їхав у цей похід. Вже в Яремчі туману не було, на дорозі машин теж не було. Заїхати ми на Заправку Tobi, хочу відмітити дуже хороші заправки по сервісі, туалети хороші,чай вже вдруге за осінь я п’ю на цій заправці цього разу не зелений, а чорний з бергамотом 6 грн. – 300 грам, великий стаканчик, після чаю я як ніби ожила, сон перейшов і якось  почувалася бадьоро. У Ворохті нас чекали 3 учасника Ореста, Роберт і Михайло які ночували на базі. Обговоривши план, що будемо підніматися з  КПП Завоєля - Кукул, протяжність  4 км ( 2, 5 год) за вказівником, перепад висот 580 м.  Приїхавши до КПП  урочище Завоєли біля 7.00 год (10 км від Ворохти)  зустріла нас вранішніми туманами і інієм. Спочатку була фотосесія   трьох вершин: Говерли 2061м., Брескула 1911м., Пожежевської 1822 м., потім туманів, а потім був біля КПП чаювання, кавування, анекдоти, потім ми чекали коли привезуть хліб і так минуло 2 години. В урочищі Завоєли знаходиться контрольно пропускний пункт.

урочище Завоєли

туманне урочище Завоєли

урочище Завоєли зранку

КПП Завоєли

поки ми чаюємо рюкзаки відпочивають

біло -синє маркування до г.Кукул 

         В 9 00 годині стартанули   820 метрів від КПП іде дорога на право в ліс синє маркування, показує стрілка на Кукул- 4 км. Спочатку  дорога  іде лісом  трохи стрімка до поваленої дерев’яної хатинки , під ногами листя, далі лісом більш пряміша дорога. Виходимо з лісу  по ліву сторону видніється полонина Закукул. Гарно видно красенів Говерлу, Петрос, Чорногірський хребет, Свидовецький хребет. Як тільки сонце пригріло і ми розрухалися то стало жарко я ішла у футболці. Як тільки виходимо з лісу то стає ще тепліше сонце припікає і можна засмагати в повному розумінні слова. Я не можу намилуватись  краєвидами, просиділа би там весь день, але поспіхом доганяю нашу команду. Фото біля хреста і я  іду далі де підйом починається трохи крутий, тримаюся лівішої сторони де синє маркування заходжу в ліс буквально з 15  хвилин і  я біля гори Кукул висота якої 1542 м, гора серед лісу, написів ніяких немає одна металева палка. На горі якраз якась компанія робить фото на пам'ять молоді хлопці і дівчата їх було біля 8 чоловік, такі веселі. Вони якраз ночували в тій колибі де ми запланували, і збиралися якраз рушати до г. Говерли.

вид на  Петрос і Гоерлу

 осіння полонина Закукул

 осінь на полонині Закукул

хрест посеред  полонини Закукул

 на горі Кукул -1539м. над р.м.

      На горизонті виднівся Свидоець і Ясині які були в тумані.  При спуску з гори Кукул до однойменної  полонини натрапляємо на цвинтар про, що свідчать дерев'яні хрести. Цей цвинтар - це військове поховання ще з Першої світової війни.Ми спустилися до полонини Кукул знайшли  колибу з пічкою, розклали речі і взялися за приготування обіду. На полонині Кукул є 2 колиби придатні до життя одна з пічкою друга без, решту  будівель є господарського призначення, стайні, при бажанні і в них можна розкласти намет хоч якийсь захист від негоди. 

хребет Кукул з гори Кукул

полонина Кукул

військовий цвинтар  з Першої світової війни над полониною Кукул

військове поховання Першої світової війни

колиба з пічкою на полонині Кукул

житлова колиба на Кукулі без пічки

житлова колиба на Кукулі без пічки 

колиба з пічкою на  полонині Кукул

колиба з пічкою на Кукулі на 8 лежачих місць є стіл і маленьке віконечко

стайні  на пол. Кукул

стайня в середині

релаксація в горах на полонині Кукул

відпочиваю  на  полонині Кукул

      Обідали на дворі перед колибою за великим дерев’яним столом. Обід в нас вдався дуже смачний хлопці зварили   великий казанок смачного борща зі сматаною, ми зробили салату з капусти, ковбаси, кукурудзи. Одним словом смачно поїли  і нажартувалися  за столом . Не знаю як хто, а я полюбляю в горах чаювання біля багаття, не так мені їсти подавай, а дай чаю попити, ні кави там ні капучіно, а саме чай і бажано карпатський збір, тоді з повна ти можеш насолодитися Карпатами: зором, слухом, запахом так і смаком .  

смачний борщик   в карпатах

приготування борщика

           Біля  16  00 години ми побачили на хребті Кукула людей, це була наша друга команда яка планувала оселитися на полонині Лабєска, так як всі в одну  колибу  не влізуть. Тож деякі учасники спустилися до нас впевнитися чи то ми на полонині, ми їм дали зі собою  дрова про запас. Ввечері запросили нас до себе на грибну зупку і банош. Наївшись свого борщу до відбою  біля 17 30 год рушили з полонини Кукул на полонину Лабєска. То напевно  в ліпших гуцульських   традиціях колись було іти в гості з полонини на полонину, так і ми  підтримували ці давні традиції. На небі вже давно смеркало і зійшла вже не перша зоря,  а ми озброївшись ліхтариками, продуктими на банош і дровами вирушили темною дорогою в гості.  Трохи зблудили кілька метрів в інший бік, але світло ліхтарів наших друзів  нам вказало  вірну дорогу. І ось ми дійшли до полонини Лабєски дорогі гості зустрічали нас на порозі з обіймами. В колибі пригостили глінтвейном, на вогні вже варилася грибна юшка під керівництвом Романа, а стіл був накритий всяким смачними наїдками, видно, що чекали нас дорогих гостей.  На серці якось було так приємно. За столом  частувалися, говорили тости з перервами на співи під гітару. Лірика пісень цього вечора  зашкалювала. Пізніше Ореста нам зготувала  смачного баноша з бринзою,  того вечора у нас було меню як в  кращих ресторанах. Наспівавшись спочатку за столом перейшли до співів біля багаття. Стомлені нічними переїздами ми  довго не засиджувалися і біля 22 40 год   попрощавшись з хорошою компанією пішли темною стежкою до себе на полонину Кукул, дорога займала біля 30 хв ходьби. З низу з полонини Кукул наші туристи подавали нам знаки ліхтарями так як самі вийшли в ночі на старий цвинтар, ще першої світової війни то хотіли, щоб нас оминула така   доля. Ми спустилися прямо до колиб напалили звечора пічку,щоб було тепло. Втомлена я лягла спати, а дівчата Надя і Ореста ще співали пісень під запалені свічки.

смакуємо грибну юшку на полонині Лабєска

вечірні співанки

вечоріє над Чорногірським хребтом (вид з  полонини Кукул) 

По часі підйом  на гору Кукул   1 день субота:

                 4 20  виїзд з Івано- Франківська

                 6.40 Ворохта

                 7 00 КПП Завоєли зустрів туманом

                 9 00 старт з  КПП

                 10 30  біля зруйнованої хатки в лісі

                 11 00  вийшли з  лісу

                 11 30 біля хреста на полонині Закукул

                 12 10 гора Кукул

                 12 30 полонина Кукул ( місце зупинки і ночівлі)

    Неділя. 16 листопада 2014 р . Рано  хтось прокинувся, щоб зустрічати сонце, але на дворі вже було світло 7 30 на годиннику. Я теж не поспішаючи пішла глянути, що там на дворі. Видряпалася на гору майже до Кукула сиділа роздивляючись вранішні краєвиди Ясині в тумані перейшла на іншу сторону,  а там Ворохта теж в тумані. Сиділа і ловила промені осіннього сонця, не помічаючи часу. На одинці з природою час летить непомітно. Пройшлася трохи по колишньому кордоні Закарпаття і Івано-Франківської області,про існування  якого нагадували  бетонні стовпчики .Час сплинув непомітно і мене з полонини Кукул вже почали гукати на сніданок.

тумани над Ворохтою з хребта Кукул

вранішні тумани над Ясині і Свидовцем( карпати)

споглядаю вранішні тумани над полониною Кукул

зима чаклує над рослинами

вранішній іній на  брусниці

природа малює інієм

        То вже була 10 00 година, наші  кухарі наварили гречаної зупки, макарони- спагетті, зробили салат з кукурудзи, капусти  і  моркви, хлопці запекли ребра то був не сніданок, а просто щось неймовірне Таке різноманіття блюд зранку,сита і різноманітна вечеря плавно перейшла у ще ситніший і смачніший сніданок. До того сніданку ще подавався десерт, так-так вам не почулося  десерт, і що ви думаєте подають в горах на десерт, печені яблука в шоколаді у фульзі - то було щось неймовірне, шоколад так розтікся по яблуку, що воно було дуже смачне, шкода, що я з повна не насолодилася тим сніданком бо їла то яблуко на ходу, пакуючи рюкзак. Мій сніданок затягнувся, так хотілося ще  посидіти біля колиби за цим столом і поніжитися на сонечку. Всі вже рушили в дорогу, а я ще доїдала  печене яблуко. Вирушила я з полонини біля 12 10 год. за пів години ми були на  г.Кукул. Дорогою ішли милувалися  навколишніми краєвидами.

дорога туристів  додому

     Зупинилися на перепочинок неподалік  полонини Закукул, неспішучи бідя 14  20год. були на КПП біля  нашого автомобіля. Рушили  в дорогу до Франківська біля 18 00 були в Івано-Франківську і сіли на автобус до Львова  ціна квитка 54 грн. Вже ближче 23 00 год ми у Львові,  мандрівка вдалася і як завжди багато вражень залишаться на довго у наших спогадах.

Схожа стаття про гору і хребет Кукул тут.

Карпатські тумани і зимове поле білих квітів так заворожують своєю таємничістю.

Новорічні мандри в горах продовжувалися. Новий рік 2014  ми зустріли над скалою Слон в Яремчі  біля багаття,  співали пісні, спостерігали красу феєрверків над Яремче.

На другий  день  1 січня 2014 р ми вирішили піти недалеко на гору Маковиця, та що розташована в центральній частині Яремче.

Маковиця — одна з найвищих вершин в околицях міста Яремче.  Висота гори 984,5 м. Маковиця — гора в Українських Карпатах  відноситься до гірського   масиву  Горгани.   Розташована на схід від центральної частини міста Яремче, на межі Яремчанської міської ради та  Надвірнянського району  Івано-Франківської області.

туманні " йожики"

тумани  по дорозі на г.Маковиця

туман над Яремче

туманний карпатський ліс

Так як ми після новорічної ночі майже не спали  то встали ми не дуже рано біля 10 00 години, поснідали новорічними « салатами» і почали думати куди можемо піти прогулятися.  Вирішили, що ближче від Яремче гора Маковиця туди і помандрували. Яремче затягнув  туман який  не думав навіть зникати, але ми оптимістично настроєні були пройтися на вершину.  Пішли  звичною стежкою  минувши супермаркет Вопак попри будинки до річки Прут, далі перейшли міст над річкою ( трохи екстремально переходити його в ночі) і рушили лісом в гору.  Туман все оковував ліс, відчувалося ніби ти в якомусь задзеркаллі в мультику чи паралельному світі. З  Яремче до вершини приблизно 3,5 км. ходьби.

поле білих зимових квітів

на білому полі серед туманів

посеред білих  карпатських квітів

спостерігаю  красу білих квітів і туману

  По дорозі ми ішли жартували, фотографувалися.  Вийшли з лісу пройшовши далі  і потрапили  до  фігурки  Матінки Божої .

Трава яка вкривала схили гір була вкрита інієм. Жовта трава перетворилася на поле білих квітів, цю картину спостерігати було дуже цікаво. Туман був настільки густий, що за кілька метрів нічого не було видно. Тому ми вирішили походити трохи туманами і не підніматися на саму вершину,так як  там на горі  нічого не буде вино . Пізніше рушили по маркуванню, повернувши в право від Матінки Божої  до скель Довбуша. Зустріли по дорозі групу туристів які спустилися з г. Маковиця.

фігурка Божої Матері по дорозі на г.Маковиця

зимову квіти

зима і осінь

зима чаклує чарами

 Карпатські  тумани вони іноді так заворожують,іноді лякають, іноді манять своєю таємничістю.

Знайомство зі східним сусідом- містом Донецьк.

ось такий Донецьк зустрів нас одного осіннього дня

Більше  року тому я відкрила для себе –це східне місто  України Донецьк.
 В неділю 21  жовтня  16 23 год ми прибули до Донецька.  Нас зустрів в Донецьку на ж.д. вокзалі  хлопець Максим, який навчається в університеті на факультеті  української  філології  і гарно розмовляв українською мовою. Він зголосився бути нашим провідником по Донецьку. Речі і сумки ми залишили в камері схову на вокзалі( 10 грн за сумку на сутки) і вирушили тролейбусом  № 2 до центру, ( проїзд 1.5 грн повний квиток), щоб пізнати хоч трохи це місто. В ньому збережені пережитки СССР, на головній площі стоїть пам’ятник І.Леніну. Центральна частина міста водночас не така і савдепівська, цікаві споруди, парки. Я думала колись, що це сіре місто де більшість шахтарів і будинків «коробок». Місто досить цікаве. Реклама  країни Грузiї і її мальовничих куточків всюди( можливо це пов’язано з реконструкцією нового аеропорту ім. Сергія Прокоф’єва в  Донецьку і відкриття нових рейсів до Грузії), «вас чекає чудова Грузія». 

таким нас зустрів вокзал Донецька

реклама Грузії в Донецьку

спортивний комплекс Олімпійський у Донецьку

        Навіть в парку  Кованих скульптур є пам’ятна куля    з прапорами України і Грузії. Донецький парк кованих фігур - унікальний в Європі парк  музей під відкритим небом предметів  ковальського мистецтва,   закладений   в   Донецьку  2001  року у   Ворошиловському районі  міста, на території   парку  біля  Донецького міськвиконкому  за адресою :місто  Донецьк , вулиця Артема, 98: 

парк Кованих скульптур у Донецьку

пам’ятна куля з прапорами України і Грузії  у парку Кованих скульптур 

Місто Донецьк має давні ковальські традиції: 1900 року на Міжнародній промисловій виставці в Парижі премію гран-прі здобула  пальма яку викував зі сталевої рейки коваль Юзівського    металургійного  заводу Олексій Мерцалов. Відтоді вона відома як Пальма Мерцалова і стала головним символом Донеччини, зображена на  гербі Донецької області.

символ Донеччини- пальми Мерцалова

Максим нас поводив по місті на центральній частині стояв пам’ятник І.Леніну- пережиток СССР. Поглянули на Донецьку оперу, Донецький академічний український музично-драматичний театр ,на Донбас-Арену ,на різні цікаві споруди, кінопалац,на життя Донецька.

Донецький академічний український музично-драматичний театр 

Донецький оперний театр

пам'ятник  І.Леніну в Донецьку

 один з храмів в Донецьку

ось такі написи вулиць в Донецьку

сучасні споруди Донецька

      Ми відправилися в   ресторан Ліверпуль. Адрес: г. Донецк, ул. Артема, 131-a +38 (062) 312-54-88, (050) 806-80-96.

   Символ закладу - легендарна "четвірка Ліверпуля", The Beatles. "Бітли" зустрічають відвідувачів біля входу, їх портретами прикрашені стіни, а інтер'єр явно навіяний яскравою стилістикою мультфільму "Жовтий підводний човен". Посидівши і повечерявши до нас прийшов ще один донеччанин  Влад – журналіст інтернет видання в Донецьку. Розповідав нам про свої подорожі Грузією і не тільки радив, що подивитись  і як взагалі обстановка там на Кавказі. Ціни в кафе  Лыверпуль досить помірні  кава 3.5 грн, бульйон – 5.40 грн, овочеве рагу – 5.8 грн ( цыни на р).Пізніше всі разом пішли гуляти нічним Донецьком, завітали до Донбас –Арени. Сфотографувалися на фоні цього  стадіону, так як він був зачинений  відвідали крамничку на вході з футбольними атрибутами.

на вході до ресторану  Ліверпуль, по заду символ закладу The Beatles

на вході до ресторану  Ліверпуль

тепла  вечеря в Liverpool

вечірня Донбас-Арена

Нажартувавшись  і нагулявшись  потихеньку прощаємося з Владом  і з Максимом прямуємо на вокзал з речима

Погулявши містом, забравши речі з камер схову   ми вирушили  до аеропорту, так як не було маршруток ми поїхали на таксі. Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва -міжнародний аеропорт  розташований в 10 км на північний захід від міста Донецька. На  теперішній  час  2015 року ця споруда є зруйнована  і увійшла в історію як  один з об'єктів  сутичок і протистоянь українських і російських військових.
 Таксі в Донецьку можна сказати  зовсім не дороге тому нам  п’ятьом вигідніше пересуватись було на  таксі. Заплатили 22 грн на всіх п’ятьох.

аеропорт   імені Сергія  Прокоф'єва    м. Донецька ( 2013 р)

 В 23 20 ми прибули  в аеропорту.  Аеропотр був дуже гарний, зустріла нас така велика скляна сучасна споруда   на 2 поверхи, зали очікувань на першому і другому поверсі.  Реєстрація  в аеропорту  на другому поверсі. Ми чекали свого рейсу від компанії WizzAir Донецьк-Кутаїсі який відправлявся в  6 40 год з Донецька.

табло в аеропорту м.Донецька наш рейс в 6 40 год

аеропорт Донецька в середині, реєстраія

 Реєстрація мала відбуватися біля 4 00 год ночі, тому чекаємо її в аеропорту. Поки не спалося   роблю собі  сама пішу екскурсію по 3 поверховій споруді аеропорту, кафе є тільки на 2 поверсі ( тай меню тільки напитки  і якесь печиво, шоколад), обдивляюся  стійки перевізників аеропорту .  Люди які чекають своїх нічних рейсів сплять прямо на диванчиках хто на кріслах. В 4 15 починається реєстрація, за квитком маємо право на ручну кладь і 1 валізу безкоштовну, я беру свій 25 літровий рюкзачок в літак. Перевірки проходить детальна, просять все металеве витягнути з кишень і речі в окремий пластиковий контейнер, митник зробив зауваження , що неможна перевозити батарейки до фотоапарату  в літаку, але їх не конфіскував . Наш виліт з посадки А1 і А2. В 6 20  год ми чекаємо на посадку  її немає, щось сталося, персонал тривожно бігає. Ми теж переживаємо, бо наша мандрівка  під загрозою.

так ми чекали свого рейсу в аеропорті Донецька

автор усіх фото статті О.Гавришко

 Біля 6 25 год відкривають вихід до шатру посадки, посадкові талони вже не перевіряють так як часу немає і 2 працівників не встигають перевіряти їх, всі  біжать  в літак( це як перед стартом на забізі, лєнту  зривають і хто швише до цілі), щоб зайняти кращі місця. Я бігла серед перших і зайняла місця біля вікна з видом на крило ( так як це  бюджетні перельоти то місць на квитку не вказують).За 5хилин до вильоту коли ще люди сідали  на місця, які відвоювали нам показує стюардеса як вдягати кисневі  маски і проводить інструктаж. Старший стюарт повідомляє, нажаль з  пізнім прибуттям літака на рейс екіпаж  не встиг  приготувати напої  і страви для польоту. Екіпаж молодець  вилетіли  вчасно, все гаразд,  пасажири хлопають пілоту, взлетіли  без турбулентності.  Набираємо висоту ми майже в хмарах, сонце потрохи сходить і ти рзумієш, що ти в небі десь там за горизонтом реальності, коли сонце прямо на горизонті літака виблискуючи промінням об хмари і  літак. Нас чекає чарівна Грузія, а Кавказькі гори  вже проглядаються з ілюмінації літака.