В пошуках зими: похід до полонини Кострича (Веснарка) під горою Гад'с (Хедя) 1367 м.н.р.м.

зимове с.Красник Івано-Франківська обл.

Ідея поїхати в гори переслідувала  мене ще з минулих вихідних, щоб підтримати компанію я вирішила  їхати 25-26 січня  2014 р з ночівлею в колибі   на полонині Кострича (Веснярка). До останнього дня я  не була впевнена, що поїду через відсутність білетів на потяг до  Івано-Франківська, але в  п’ятницю- це  мій останній шанс ,  все-таки вдалося  взяти  квиток  на  043 потяг до Івано-Франківська, плацкарт -25 грн. Попередній маршрут вибрано такий: з с. Красник ідемо на г. Хедя   по дорозі там є полонина Костирча (Веснарка) там ночуємо одну ніч, як буде погода то ідемо  на г. Костирча як ні то будемо  під  г.Гад'с (Хедя)  і спуск назад в с.Красник.

 За кілька годин пакую рюкзак і речі. Помітила за собою таку тенденцію  чим на довше я кудись іду тим спонтанні в мене рішення  і  звужені рамки часу на збір речей. Тож рюкзак в мене зібрано рушаю на вокзал.  В 2 51 год  ночі прибув мій потяг,  іду на 3 перон, вагон в мене 20 –останній. Зима дається взнаки  провідник не може підняти залізну решітку для посадки пасажирів в потяг, замерзла, мені доводиться з рюкзаком займатися скалелазанням  (нова практика підкорення вагонів) видряпавшись  показую квиток, провідник вибачається за незручності, нічого, думаю я  собі, різне буває.  Виїзд зі Львова 3 12  год.  потягом Київ-Івано-Франківськ,  в Франківську  я в   6  45год, а  в 5 50 год  на Верховину  автобус. Приїжджаю вчасно зідзвонюємося  з Ігорем – який сам з Франківська і чекав мене на автовокзалі,  біжимо на  Верховинський автобус. Виїхали біля 6 00  год з Франківська в Ільцях на повороті   на с.Красник в 8 50год. Ціна квитка  Івано- Франківськ- Ільці - 35 грн. Ще з вікна автобусу погода не радувала, кругом заметіль  і біла імла, нічого не видно. Приїхавши до  розвилки Ільці- Красник погода не покращилася.З Ільців до с.Красник  іти -3 км.  Зідзвонюємось з нашими  трьома туристами-екстремалами які  вирішили  іти на полонину Костича ( Веснарка)  в ночі з п’ятниці на суботу, щоб там ночувати. Вони нам по телефоні розказали, що в ночі трохи зблудили, але дійшли до полонини, в ночі проснулися в колибі всі в снігу  і дуже змерзли. Вони навіть думали спускатися, бо  на полонині сильна заметіль була. План дій був такий, я з Ігорем ідемо їм  на зустріч. Чесно скажу в таку погоду бажання іти ніякого не було, але що поробиш в природи немає поганої погоди, тож рушаємо з Ігорем в перед з бадьорим настроєм і з надією на покращення погоди. Місцеві жителі які нас зустрічали застерігали, що в таку погоду іти небезпечно і запитували нас  чи ми попередили рятувальників. В нас оптимізму і здорового глузду   було в міру тож ми вирішили іти, якщо  на шляху будуть не передбачувані ситуації чи погодні  умови звертаємо назад.

 маркування, початок маршруту до полонини Кострича (Веснарка)

 зимова р.Чорний Черемош

Ідемо дорогою попри ріку  Чорний Черемош,  по дорозі нас підібрала місцева машина  підвезла  нас майже до кінця села  Красне, далі  ідемо пішки ще один бус люб’язно пропонує нас підвести, ми дякуємо і кажемо, що ми на Кострич тут неподалік. По дорозі доходимо до пилорами вона майже в кінці села Красник.  Червоне маркування на бетонних стовпах при дорозі- початок маршруту на г.Хедю і Косрицький хребет. Ідемо  цим маркування  маршрут починаємо в 9  20 год . притримуємося правої сторони. Ідемо дорогою спочатку широкою, по обидва боки видніються сільські  хати,  пізніше дорога іде автомобільна попри  ріку  і звертає праворуч, біля  смереки робимо привал, вдягаємо бахали бо снігу на дорозі достатньо.  Маркування тут вже не прослідковується. Піднявшись в гору потім  звертаємо ліворуч в  ліс. Маркування в лісі  теж не має.  Ідемо лісом і піднімаємося в гору по праву сторону,  стрімко біля води.  Іншою дорогою на гору можна  піднятись не доходячи до води  і стрімко між деревами   перед тим як дорога повертає на право. Ішли ми  зарослями, бо чіткої дороги не було видно.  Піднімалися  трошки стрімко вгору аж поки не вийшли до дерев’яного столику  де зробили собі привал і перекус: чай з бутербродами. Привал наш з Ігорем тривав не довго, так як сидіти було холодніше ніж іти, і голі руки примерзали до термоса, тож ми вирішили  краще  помалу іти ніж мерзнути і рушили вперед. Температура повітря була приблизно  до -15 градусів. 

зима чаклує над шишками

зима чаклує в Карпатах

ідемо  дорогою зимовим лісом

підйом  зимовим  карпатським лісом поміж хащами

  Ішли по дорозі аж поки не вийшли з лісу тримаючись лівої сторони. Ідемо прямою  і виходимо до паркану де починається полонина, дорога іде  пряма  доходимо до  джерела,  яке не замерзло. В далині скрізь імлу  видно хатинки нам махає Ярослав   в салатовому комбінезоні, значить ми майже  на місці.  Орієнтувались  ми по google maps скаченої карти і кілька в мене було роздрукованих  карт цієї місцевості.

одна з колиб на пол. Кострича.Ярослав  зустрічає гостей 

заметіль замітає по дорозі на пол.Кострича

зима чаклує над шипшиною

полонина Кострича(Веснарка)

 Біля 12 30 год ми піднялися до колиб на полонину Кострича (Веснярка), на ганку, незважаючи на  заметіль  нас радісно зустрів Ярослав. Ми зайшли в колибу хлопці розвели багаття і грілися  після морозної ночівлі, а ми від прохолодного підйому.  Вони нам розказували як піднімалися в ночі які мали пригоди, як пройшла  нічна зимівля, а ми їм розказували як ми добиралися. Незважаючи на погоду яка була і в яку ми ішли з Ігорем, все це десь зникло в підсвідомості при зустрічі наших  туристів в колибі. Вирішили готувати вечерю Ярко і Ярослав  показували   майстер клас  як поварі, нам дівчатам. Вечеря  була дуже смачна, приготовлена з любов’ю, гречка з тушонкою  і цибулькою   розійшлася на ура. Дякую нашим поварам і тим хто підтримував вогнище, хлопці  по черзі  мінялися   рубаючи дрова.

полонина Кострича(Веснярка) під горою Хедя

одна з колиб на полонині Кострича(Веснарка)

зимове життя на полонині Кострича (Веснарка)

зима на полонині Кострича

крізь щілину в колибі на іншу колибу пол.Кострича

 Запасу дров на полонині  було достатньо, тому було чим палити. Вогнище ми палили весь час, один мінус, коли дрова згорали то кімнату в колибі заповнював смог і  чадний  дим, дихати було не можливо. Ярослав пішов по воду, взимку  це означало взяти монашку або  пакет і піти за снігом. Саме так ми добували воду топили сніг на чай і інші страви. Попивши чаю вирішили іти кататись на сноуборді і каріматах. Мороз на дворі був добрячий до – 15 градусів, зігрівшись в теплій хаті, на вулиці було холодно.  Наші катання проходили весело: Яромир був нашим інструктором нас вчив кататись на сноуборді, кожен з нас пробував їхати і можна сказати частково опанував ази катання на дошці. Мені особисто дуже сподобалося кататись якби не мороз можна було довше кататись і  підкоряти сноуборд. Після катання подуріли і пішли в колибу грітися. Попивши на вечір чаю хлопці почали концерт Ярослав грав на сопілці, Яромир імітував барабанні звуки, бив руками об кружки. Хлопці  були діджеями, взяли   радейко і крутили нам українських пісень, одним словом було весело. Надурівшись  ми вирішили спати всі разом біля вогню, там мало бути тепліше. Хоч місця було на  дерев’яному лежаку не багато,   але ми якось всі 5-ро помістились. Лягати спати нас лякав холод, так як без вогню в колибі було дуже холодно, а в ночі прогнозували морози до -20 граусів. Лягли ми біля 21 00 години в 1 00 ночі прокинулися від холоду, а до ранку ще так довго. Вирішили якщо не спимо то хоч подуріємо, насміялися ми вдосталь і якось не зауважили як один за одним задрімали. З 1 ночі до 7 30 год час пробіг швидко  і ми вже менше мерзнули.

Неділя  26 січня 2014 р. В 7 30 год ми  встали зранку, була чудова видимість гір  і всього навкруги: засніженого білого лісу і дерев. Сонце потрохи сходило, схід не був  таким красивим як то буває в горах, показався  десь  в далині ледь-ледь  рожевий відтінок  сонця над  обрієм. Зранку  ми зварили  гарячого чаю, попиваючи його на ганку колиби спостерігали за навколишньою красою зимових  гір.  В цей момент  ловиш себе на думці, що ось тут можна було простояти і спостерігати за  цією красою  гір і  прислуховуватись до тишини лісу  вічність. Зваривши сніданок, поїли хто що хотів. Почали потрохи пакуватися.

ранок на пол.Кострича (Веснарка)

одна з колиб на пол.Кострич(Веснарка)

вранішній схід сонця на полонині Кострича (Веснарка)

колиба на полонині Кострича (Веснарка)

 наші зимові апартаменти на висоті приблизно 1200 м.н.р.м

чудова зимова казка на полонині Кострича(Веснарка) під г.Хедя

ранок на пол.Кострича

  В 11 15 год почали   спуск до  с.Красник, до дороги спустилися  в 12 50 год ( 1,5 години спуску) .  Всю дорогу  при спуску погода трималася,  вже ближче до села Красник знов почав падати сніг. Спускатися всім п’ятеро було весело, Яромир з рюкзаком спускався на сноуборді поміж ялинок і каменів, ми йшли попереду вказуючи йому дорогу і можливість безпечного проїзду на дошці.

спуск в с.Красник

дорога додому

автор усіх фото статті О.Гавришко

 Спустившись в Красник вирішуємо зупиняти попутні  автомобілі.  Ідучи селом ми з Оксаною трохи відстали від хлопців, зупиняючи попутні авто  нам зупинився білий бус, питаємо чи не підвезуть до Ільців, погодились,  ми радіємо, їдемо в перед, просимо, щоб водій по дорозі підібрав хлопців.  Їдемо,   по дорозі розмовляємо з водієм про ситуацію в   країні і революцію в Києві.  Виїжджаємо на дорогу до Ільців, як попереду нас проїхав автобус на Франківськ, якийсь чоловік нам зупинив автобус  і ми всі бігом передислоковуємося з   буса  в автобус на задні двері  запакувалися всі  з рюкзаками, ура їдемо на Франківськ, ціна квитка 35 грн. Дорога до Франківська була весела ми жартували, співали, слухали музик, одним словом нам і там було комфортно всім разом. Як то кажуть всього по трошки.і всьому хорошому приходить кінець. Біля 17 00 год ми приїхали до Івано-Франківська, прощаємося, а так не хочеться додому, радіємо, що зібрались і разом провели час в зимових Карпатах. Я  прямую на автовокзал  на  вул. Пасічну, так як квитків на потяг не було. Виїхала я   з Франківська в 18 15 год ( білет 45 грн) у Львові на автостанції по вул.Стрийській   я  в  21 40 год ( 3,5 год). У Львові було ще холодніше ніж в горах, але  суєта міста хоча і в холодну пору, але відчувалась. Я  була щаслива, хоча і в томлена   від переїздів і зимової погоди. Так закінчився ще один зимовий похід у гори  зі своїми особливостями і пригодами ну і звичайно незабутніми враженнями.